Революція у Місті Тіней
Нове видання «Міста Тіней» для мене є не лише очікуваною подією, а й проявом тенденції у нашій дитячій літературі, яку я особливо шаную: регулярні перевидання важливих для нас книжок – не лише творів класиків, а й живих письменників (БараБука разом із гуртом однодумців дуже вдало ввела цей термін на позначення творців нашої найновішої дитячої та підліткової літератури). Довгий час український книжковий ринок для дітей та підлітків був зосереджений на новинках, саме це слово постійно з’являлося у різного роду промоційних та критичних матеріалах. Але минуло ось уже понад десять років із часу, коли українська дитяча та підліткова література отримала після Революції Гідності нове дихання. Тож зараз – той момент, коли, озираючись на понад десятиліття позаду, ми мали би бачити не суцільний потік книжок, що з’являлися та проминали, а нашу найновішу історію літератури, на тлі якої виступають особливі явища, постаті та книжки – найвагоміші, відзначені преміями, особливо охоче читані дітьми, обговорювані у класах, зрештою – перечитувані та даровані. Дебютна фантастична повість Мії Марченко «Місто Тіней» – саме така книжка.
У 2016 році з цієї повістю авторка стала лауреаткою Корнійчуковської премії, переможицею конкурсів “Коронація слова” та “Напишіть про мене книжку”, того ж року повість вийшла друком у видавництві “Фонтан Казок” і отримала відзнаку Топу БараБуки за дебют року у прозі. Пізніше книжку перевидав “Наш формат”. Обидва ці видання прикрашали казкові ілюстрації Надії Дойчевої-Бут, та цього разу, у видавництві Жорж, повість постала у нових художніх шатах та у новій редакції Романа Трифонова (редактором попередніх видань був Іван Андрусяк). Нові чорно-білі ілюстрації Оксани Домахіної гарно підкреслюють метафору змерзлого міста, позбавленого чарів та замученого тиранією жорстокого володаря, як саме Міста Тіней.
Важлива деталь історії цієї повісті – після оновлення шкільної програми вона була рекомендована до читання у сьомому класі Нової української школи. Судячи з моїх розмов із вчителями та тих дидактичних матеріалів, що їх можна знайти у мережі, найбільше під час обговорення у класах вчителі звертали увагу на дві важливі теми, розгорнуті у повісті. Перша – родина і втрата, друга – сила спільноти, яка опирається владі диктатора.
Як і в кожному гарному фентезі, це далеко не всі теми, присутні та розгорнуті у тексті. Якщо йти за логікою, запропонованою цією схемою аналізу, то в тексті можна виділити п’ять рівнів оповіді. По-перше, це персональна історія Марти, яка втратила маму, має переїхати до іншого міста та заново збудувати усе своє життя, переглянувши своє розуміння найважливіших речей – любові, родини, пам’яті, дружби… По-друге, це історія стосунків Марти та Дані (хоч тут не йдеться про романтичне кохання, радше про дружбу та симпатію, однак ці стосунки мають свою динаміку, історію і змушують читачів рефлексувати над особливостями своїх стосунків із однолітками). Третій рівень – родинний, адже мова йде про жахливу втрату – смерть матері, і про подальше віднайдення нової родини із батьком, який раніше був мало присутній у житті своєї дитини. Рівень четвертий – це власне Місто Тіней, фантастичне місто, у якому панують жорстокі закони, і громада якого врешті-решт стає на шлях героїчної боротьби та визволення (у чому, звісно ж, роль Марти надзвичайно важлива).
П’ятий рівень – можливо, найяскравіший. Це казка, містика, і більше – містерія. Різдвяна містерія спільного відродження у світлі, у боротьбі за звільнення, яке завершується спільним святкуванням Різдва. І читання про це особливе святкування дає нам знову і знову бачити у наших святах таку ж силу ритуалів об’єднання та спільної радості. Як із гумором відзначила свого часу авторка у короткому відеоінтерв’ю для каналу «БараБілка», «повість закінчується тим, що усі їдять». І це теж дуже слушно, адже Різдво тут присутнє не лише на рівні сенсів та містерій, а й на рівні усіх чуттів – у барвах, світлі, запахах, текстурах і смаках.
Ще один аспект повісті, який об’єднує усі рівні – побудова оповіді на загадках та таємницях. Як вдало зазначила Анастасія Музиченко у рецензії на перше видання повісті, опублікованій на БараБуці: «Містика та загадки в реальному житті не поступаються таємницям і пригодам у фантастичному світі, до того ж обидва виміри тісно перетинаються».
Як і кожна справді глибока фантастична повість, “Місто Тіней” не тільки не втрачає актуальності із часом, а й більше – на тлі нових історичних подій розкривається по-новому. У 2016 році, коли ще у пам’яті багатьох були події Революції Гідності, що асоціювалася із холодом та зимою, події повісті складалися в історію про силу громади, а також – що важливо – про нелегке рішення тих, хто має зброю (у тексті повісті це кам’яний лицар Роланд) перестати підкорятися злочинним наказам влади, не йти проти свого народу. Натомість зараз події у казковому місті гірко перегукуються із історією окупації українських міст. Натомість сюжетна лінія зі смертю мами дев’ять років тому сприймалася як граничний випадок горя у житті дитини, тоді як зараз втрата одного з батьків, на жаль, усе частіша трагедія у житті наших дітей. Тим важливіше мати у нашій культурі таку книжку, яка проговорює із дитиною теми втрати, болю, прийняття та пам’яті.
Але поза всіма преміями та спробами аналізу, ця книжка про диво Різдва належить до тих, що їх охоче читають самі діти та підлітки. Ми як дорослі можемо радити ті чи інші важливі, як нам здається книжки, але читацькі зацікавлення аудиторії віком 7+ усі частіше схиляються до фантастики, повної загадок. Це світ, у якому читач інтуїтивно прекрасно орієнтується, у якому отримує втечу від щоденності і можливість нового її розуміння, зустріч із давніми символами нашої культури і мрію про здійснення власних фантастичних бажань. Ця книжка читана вже тисячі разів, і буде стільки ж читана знову і знову. Наше завдання як дорослих у тому, щоби вона просто потрапила у поле зору юних читачів. А далі вони вже самі.
