Ромка відважний і не-надто-відважний
Чи то доля, чи то історія зводить разом звичайних підлітків Ромка та Ельзу, малого вундеркінда Сандро та старого копа Грюмблюма. У містичній і карколомній історії вони пізнають, що таке дружба, на що впливає спільність у діях та переконаннях, поринуть у вир шалених пригод і, звісно ж, врятують світ. Та чи весь світ?
Автор окреслює книжку підзаголовком «майже фантастична історія». Підказка, як і натяк у назві книжки, допомагає читачеві зауважити важливі паралелі в сюжеті, де за лаштунками типових для жанру перипетій боротьби добра і зла ледь-ледь проглядається хиже око російської-української війни, досвід проживання втрати дому, розриву з батьком, болючого прагнення бути з ним і водночас по-дитячому ображатися, що він не поруч. За цими паралелями врешті можна втратити відчуття, що в сюжеті реальне, а що — проживається у вигаданому підлітком світі. Утім, і ми, дорослі, нині часто не ймемо віри, що події, в яких ми живемо, — реальні.
Ефект «паралельного життя» також підкреслюють нетипові, оригінальні ілюстрації Володимира Поспєлова: тут чорно-білі малюнки поєднані з чорно-білими інтер’єрними фотографіями.
Ромка Ільків раніше жив у Маріуполі. Автор влучно і щемко описує моменти, пов’язані з війною: стара розбомблена школа, яку досліджує підліток, опис вибуху, фантазійні сценарії, в яких Ромка напрацьовує тактику штурмів і зачисток, вправність у користуванні стрілецькою зброєю. Особливо зворушливо і глибоко автор розповідає про підвали і про відчуття підлітків щодо них. Про те, як можна спробувати заспокоїтись, уявляючи себе в якійсь віртуальній грі, поки вже вкотре пережидаєш тривогу у звичайному пошарпаному підвалі зі звичайними трубами, запахами тощо, і намагаєшся не боятися цих «звичайних страшних підвалів». Намагаєшся заспокоїтись і «спустошено мовчиш», і кожному є про що подумати у своєму кутку…
« Друг — найпотрібніше слово, коли ти безпорадний. Коли хочеться вити, як вовку, що відстав від зграї. Він — той, хто завиватиме в унісон! Нехай не до ладу, нехай навіть без музичного слуху!»
Саме у цих відчуттях може зародитися новий вид дружби: не пафосної, як у кіно чи книжках, а справжньої і простої, яка може поєднати трьох дітей у підвалі, під час небезпечних магічних пригод із втратою та віднайденням відчуттів, переживанням глибоких емоцій.
Тато Ромки давно не виходив на зв’язок. Спочатку читач/читачка думають, що він у якійсь науковій експедиції, адже так думає і Ромка, а ще іноді тато присилає відео про круті цікавинки із своїх мандрівок світом. Утім, здається, ці відео не з експедиції… Хлопчина збирає гроші, щоб знайти батька, для чого створює і викладає в ютуб потенційно «комерційний» контент. То де ж насправді перебуває тато хлопця? Розгадка стане фіналом книжки і остаточним розкриттям великої метафори, навколо якої розгортається вся історія.
З Ельзою ми знайомимося, коли вона втікає зі шкільної вистави, де грала роль… трамвая. Костюм незграбний, але здається, проблеми Ельзи не тільки в ньому. Спільні виклики змушують її та Ромку пройти чималу купу пригод та випробувань.
Ще є серйозний, страх який розумний, із несподіваними здібностями, малий Сандро, якому бракує уваги вічно зайнятих батьків, проте не бракує раціональних мрій. Малий хоче стати «босом лиходіїв», і це виявляється цілком здійсненною мрією, коли він зустрічає дивного стариганя з великою пахучою квіткою, і ще більшими проблемами для людства.
Старий коп Грюмблюм має розвинену інтуїцію, та чи допоможе вона йому запобігти страшним подіям, які передують для усього товариства?
Підліткам буде цікаво прочитати про пригоди своїх однолітків, тим паче, що автор дуже щедро розсипав по ній сленгову лексику (дебіл, на фіг, відвали, хрін там, охрініти, мудак тощо), властиву підліткам. Це викликає запитання, я вважаю, що грубих слівець могло бути й менше, адже далеко не всім підліткам властива така мова.
« Звичайний підліток із радістю обмалює балончиком стіну, зламає лавочку або перебере з алкоголем… Без цілей і докорів сумління. Просто тому, що може. Тому завдання дорослих у цей період людського існування — не запобігти, а звести шкоду до мінімуму. Тому що шкода — як не крути, — буде!»
Сподобалося, що автор згадував Гомера, і у книзі присутній і помітний гумор, а ще є такі собі психологічні відступи, вони особливо імпонують. Наприклад, роздуми про те, як підбадьорити засмучену людину, або про суть дружби, або думки підлітків чи про підлітків, зокрема, про цей період дорослішання дітей. Шедеврально описано еволюцію обіймів від дитини до препідлітка і потім до дорослого підлітка з вже іншим сприйняття мами, обіймів та інших речей, за які раніше було «соромно».
Є важливий епізод, де автор порівнює Романа: відважного і не-надто-відважного. Це загалом класний прийом, як підходити до прийняття рішень: зважити всі за і проти. А тут ще все обіграно і з гумором. Добре, що є згадки про ЛГБТ (веселкова футболка). А ще є згадки про безвідповідальне споживання алкоголю дорослими. Сюжет іноді виглядає досить заплутаним, історію викладено не лінійно, тому читати варто зосереджено і не відволікаючись.
Як і заведено в цьому жанрі, загалом світ таки врятовано. Однак, чи врятовано той край, з якого виїхала рятуватися родина Ромки, і що ж із батьком? Читачі самі роздумують, яким все ж буде фінал.
Власне, основна суть пригоди, про відбирання у людей відчуттів, здебільшого обманом і підступами, лихими чарами тощо, сприймається як паралель із війною, що триває зараз. Сама ситуація «відбирання» відчуттів, емоцій, почуттів – того, що робить нас людьми, відбирання з відчуттям «права робити це» – вона про загарбників. Але ми однаково переможемо, і в історії, і в реальності. І будемо відчувати все на повну, як українці вміють і роблять, будемо жити живим життям щодня.
