Сьогодні школи не буде, або Як навчатися вдома
Автор: Валентина Мержиєвська
У листопаді 2014 року простір домашньої освіти «БеркоШко» запровадив серію семінарів на тему освіти поза школою. «БеркоШко» – об’єднання батьків і дітей, які навчаються екстерном, існує вже чотири роки. Упродовж семінарів «домашні» вчителі, які нерідко за фахом геть не є педагогами, поділяться досвідом цікавого й неординарного підходу до навчання. А БараБука тимчасом поділиться досвідом «БеркоШко» – плюсами й мінусами домашньої освіти в Україні.
У світі й досі по-різному ставляться до домашньої освіти. Приміром, активно підтримують альтернативні школи Іспанія та країни Латинської Америки, США, тоді як Німеччина не шанує таких ініціатив. В Україні наразі вже існує кілька шкіл, що передбачають таку форму навчання як екстернат. Утім, влаштуватися в екстернат замало, необхідно повністю перебудувати свій спосіб життя під формат домашньої освіти.
Освіта в «БеркоШко» – це не передавання інформації від учителя до учнів і не підготовка до атестації. Передусім це уважність до світу навколо, розвиток мислення й уміння спілкуватися, а також розширення кола зацікавлень.
«БеркоШко» – це простір домашньої освіти, тому й у назві від «школи» залишилася тільки половинка 🙂 Діти навчаються екстерном, а дорослі створюють для них простір, у якому цікаво вчитися й спілкуватися. Освіта в «БеркоШко» – це не передавання інформації від учителя до учнів і не підготовка до атестації. Передусім це уважність до світу навколо, розвиток мислення й уміння спілкуватися, а також розширення кола зацікавлень.
Батьки, багато з яких є водночас і вчителями в «БеркоШко», мають різний фах, різну освіту, тож можуть курувати різні напрямки навчання дітей. Наприклад, хтось із дорослих вчить малечу української мови, комусь добре дається математика, а хтось – знавець іноземної мови тощо.
«БеркоШко» існує вже 4 роки, за цей час було випробувано різні форми й способи навчання. Але зрештою виокремилися основні принципи домашнього навчання в «БеркоШко»:
- До 9 дітей. Навчання у невеликій групі дозволяє приділяти вдосталь часу індивідуальній роботі, але водночас і реалізовувати колективні проекти, вчитися командної взаємодії.
- Проекти. Вивчення різноманітних тем через проекти – цілісні окремі завдання, присвячені одній темі або ж такі, що поєднують кілька дисциплін. У підсумку зазвичай отримуємо конкретний результат або продукт.
- Досвід і визначення. У всіх дисциплінах власний досвід має передувати впровадженню нового поняття. Спершу слід ознайомити учнів із явищем, дозволити їм поспостерігати й самостійно пояснити його суть. І лише тоді назвати й скоригувати пояснення. Не починати з визначень.
- Сюжети з ігор. Дітям дуже подобаються завдання за мотивами забавок, їх весело виконувати. Це одна з причин, чому в «БеркоШко» немає підручників – завдання не уніфіковано. Водночас є цікавий зворотний ефект: ті заняття, які малюкам особливо сподобалися, стають сюжетами для ігор.
- Бажання вчителів. Ми йдемо не лише за дитячими зацікавленнями, а й за вподобаннями дорослих. Якщо хтось відчуває бажання чимось поділитися з дітлахами, навчити їх того, що цікавить учителя, – реалізуємо незалежно від навчальної програми. Малі це відчувають і загораються новою цікавістю.
- Без оцінок. Намагаємося не зловживати штучною мотивацією – оцінками й рейтингами. Відгук про роботу не формальний (позначкою), а розлогий із висвітленням переваг і недоліків. Змагання – не інструмент мотивації, а лише окремий тренінг.
- Неформатні предмети. Деякі види діяльності чи сфери знань не охоплено шкільною програмою, або ж їх розподіл у часі не відповідає запитам учнів. У дітей немає невчасних запитань, на які вчитель відповів би: «Ой, це ви ще тільки в 7-му класі будете вчити». Якщо запитання виникає, на нього слід відповісти, оскільки наступного разу цікавість ослабне. Головне – обрати адекватний спосіб задоволення цікавості: пояснювати зрозумілими для дитини поняттями, дозволити спостерігати, досліджувати нове явище, розширювати картину світу поступово.
- Квести. Атестації та перевірки знань – у цікавій пригодницькій формі, зазвичай у новому просторі – у місті чи якомусь музеї.
- Вільний час. Навчання в «БеркоШко» триває 3 дні на тиждень. Решта часу – на самостійну роботу, додаткові заняття, але найголовніше – на вільну гру й проживання дитинства.
- Некомерційний проект. Учасники проекту не зацікавлені фінансово. Викладають ті, кому цікава взаємодія з дітьми. А знання – безцінні.
Одинадцятим пунктом можна було б додати, що раз на триместр дітлахи обов’язково складають іспити в екстернаті – двічі на рік у тій школі, яка кому зручніша. Зазвичай дуже успішно – на десятки.
А БараБука тимчасом розпитала мам і воднораз учительок «БеркоШко» про плюси й мінуси домашньої освіти:
Олеся Мамчич, філолог, поетка,
викладає українську мову й літературу, у «БеркоШко» навчається донька Іванка (10 років)
Я викладаю українську мову й літературу. За кожен предмет у нас відповідає один дорослий, тому ми маємо можливість цілком зануритисся в тему. Підручники, як правило, не використовуємо – кожен розробляє авторський курс. Я всі теми проробляяю на матеріалі сучасних письменників: зазвичай беремо якогось одного автора, близько місяця робимо за його текстами всі вправи на пошук іменників-підметів-присудків тощо, а наприкінці запрошуємо письменника в гості. У нас уже були Іван Андрусяк, Сашко Дерманський, Леся Воронина. Ще ми вздовж і впоперек читаємо Прохаськових кротиків, вірші Романа Скиби, взагалі – більшість видань «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» і «Старого Лева». Нещодавно писали диктант за новою повістю Андрусяка «Третій сніг». Крім того, я намагаюся пожвавлювати уроки різноманітними інтерактивними «штучками»: діти не постійно за партами, ми рухаємося, перевіряємо одне одного й самих себе (адже оцінок у «БеркоШко» нема), максимально багато пишемо власних історій, віршів, перекладів тощо.
Плюси альтернативної освіти очевидні: особливий підхід до кожної дитини, менша кількість учнів у класі, вища ефективність. Так, ми можемо собі дозволити викладати не за сірими нудними підручниками. Так, програма не відповідає реальності. Так, старий тип школи зорієнтований на «середнячка», часто придушує ініціативу, усереднює. Альтернативна освіта дозволяє цього всього уникнути. Навіть попри те, що в Україні обов’язковим є здавання державної програми бодай екстерном – ту ж таки програму можна вивчити і швидше, і яскравіше.
Плюс побутовий – гнучкіший графік, і в межах доби, і в межах року. У разі чого завжди можна поїхати в подорож без зайвих формальностей. Узагалі можна вибудувати життя «під себе», наповнивши його спілкуванням зі справді особливими цікавими людьми, гуртками й екскурсіями до душі. Напружений графік державної школи, хоч як це парадоксально звучить, дуже часто заважає освіті: загальна перевантаженість і брак часу не дозволяють зосередитися на улюбленому предметі.
Мінус пов’язаний із більшою завантаженістю батьків. Так, у звичайну школу (особливо якщо вона «з продльонкою»), дитину можна здати на «збереження», як у багажне відділення. Мама може спокійно зосередитися на праці. За умов освіти домашньої мама мусить працювати теж гнучко – плюс допомагати з навчанням. Ну, але поступово діти привчаються до самоосвіти (Іванка вже в четвертому класі, тож я помічаю прогрес від року до року). Нині вона цілком сама контролює процес виконання «домашки». Але все одно залученість батьків серйозніша, і якщо вони не мають охоти до такого виду діяльності, краще йти звичним шляхом.
Олена Янчук (Росава), співачка,
викладає дітям музику, співи й забавлянки
Для мене викладання в «БеркоШко» стало одночасно викликом та експериментом, пошуком нових ідей і форм взаємозв’язку «вчитель – учень». Якщо спочатку ми ставили на меті збагачення репертуару, то сьогодні слухаємо й аналізуємо класичну, сучасну, електронну музику. Диригуємо, розвиваємо відчуття ритму через танці, гру на перкусійних інструментах, говоримо про свої відчуття та уявлення, навіяні тим чи іншим твором. До цих форм пізнання ми прийшли разом із дітьми. Мій малюк часто ходить зі мною на заняття зі старшими. Про школу для нього ще не думала, але нічого не буває випадково, і «БеркоШко» в цьому сенсі – прекрасний досвід із огляду й на майбутній вибір.
Валентина Мержиєвська, інженер,
одна із засновниць «БеркоШко», викладає фізико-математичні науки
Вади домашньої освіти – коло спілкування дітей вужче, ніж у звичайній школі, хоча це можна компенсувати гуртками й таборами. Утім, слід окремо приділяти цьому увагу. Крім того, у дорослих майже немає вільного часу. Зазвичай один із батьків не може працювати на якійсь іншій роботі, а має чимало часу проводити з дітьми. Але тим, хто обирає такий шлях, як правило, це в радість. Мені, наприклад, довелося звільнитися, коли ми почали цей проект. Усю родину утримує батько. Проте це був свідомий крок.
Катерина Окремова, культуролог,
викладає історію культури, у «БеркоШко» навчається донька Марія (10 років)
Мені так подобається наш досвід, що говорити про вади просто не хочеться. Браку на вчителів ми не маємо. «БеркоШко» – творчий простір, де можна реалізувати різнобічні проекти, і це приваблює багатьох талановитих педагогів, професійних зокрема. Більшість із них самі нас знайшли й попросилися вчителювати.
Окрім того, у дітей є можливість спілкуватися з великою кількістю реалізованих дорослих – спостерігати не лише за тим, що і як вони роблять, а й як ставляться до справи. «БеркоШко» існує в межах соціально-архітектурного проекту «5хатки», є його «гілочкою» розвитку, і це дається взнаки.
Те, про що розмірковую останнім часом – баланс ролей: не завжди дитина потребує, щоб мама була вчителем, інколи їй потрібно, щоб я побула просто мамою. Щоб ми проводили час разом не лише для навчання, а й просто тому, що приємно бути разом.