Сергій Лоскот: книжки рятують психіку
Продовжуємо розставляти акценти в темі #якговоритиздітьмипровійну разом із дитячим письменником, ветераном АТО, захисником мирного українського неба Сергієм Лоскотом.
Про заходи безпеки, які слід прописувати в дитячих книжках, про підтримувальну функцію казок і казкові сюжети, що приходять на війні – у розмові з Танею Стус, письменницею, керівницею лабораторії дитячого читання НЦ «МАНУ».
Про збереження себе
Книжки рятують психіку. Саме так було зі мною. Коли людина перебуває на війні, у жорстких мовах під страхом смерті, її еґо розчиняється, як і всі попередні прагнення, бажання, звички. Натомість залишаються рептилоїдні налаштування та інстинкт збереження життя. А повернути знову все так, як було раніше, вже ніколи не вдасться. Тож, як і багато людей, я заховав своє еґо в «коробочку», у казки. Я вигадував собі інший світ. І хоча робив це підсвідомо, але, як виявилося, це було необхідно й правильно.
Про сюжети на війні
Попередній досвід війни дає психологічну стійкість. Тому тепер я наповнюю свою «коробочку» інакше: спостерігаю й дослухаюся. Довкола мене повно цікавезних персонажів для майбутніх книжок. Отак, я буквально побачив тут головного героя своєї оповідки про Каруселя Івановича. А мій напарник часто переповідає давні казки, які йому розказувала бабця. Сюжети народжуються на рівному місці. Наприклад, тут (на лінії фронту – Ред.) поруч із нами бігають миші. Вони не бояться людей. Але одного разу прибіг кіт і всіх мишей з’їв. А ось іншим разом наші сусіди дикі зайці так шаліли, ніби гуляли весілля. Хіба ж не початок для казок? Усі ці матеріали я збираю, нотую в телефон або надиктовую.
Про дитячі книжки
Я не хочу писати про війну. І тоді (у 2014 році – Ред.), і тепер. Писати про війну важко. І хтозна, скільки часу повинно минути, аби серце не стискалося про від трагічних спогадів.
Колись я поцікавився у близького друга, який живе в Ізраїлі, як він говорить з дітьми про війну. Виявилося, що на рівні казкових оповідок. Події транслюють на прикладі війни між двома королівствами, добрим і поганим. Цей прийом є в моїй повісті «Чубзики».
Про наслідки війни
Надзвичайно важливо вже тепер думати про тривалі наслідки війни. Дбайте про безпеку дітей. Говоріть з ними про це! Особливо актуальні питання мінної безпеки. Допитливі діточки люблять чіпати різне залізяччя чи лазити у сховки. Нам, дитячим авторам і авторкам, потрібно через тексти попереджати про небезпеку сторонніх предметів. Закликаю колег до цього!
Підготувала Марія Артеменко
