15+

Шкільна повість із крихтою шкільного

Като Деспатi

Оксана ДУМАНСЬКА. Школярка з передмістя. – Львів: Видавництво «Світ Дитини», 2008.
Уподобань: 117

Після надзвичайно теплої зустрічі з авторкою, пані Оксаною, в моїх руках опинилася вся родина видань цієї невеличкої повісті, по вінця сповненої, однак, героями та подіями із життя старшокласниці. І нехай вас не вводить в оману помірний обсяг – вважайте її гранично концентрованою та сповненою змістом книгою, що залишає більшість роздумів та висновків юному читачеві. Як визнала сама Оксана Думанська, за писанням книги в ній ніколи не засинає літредактор, його напучування вона вкладає і в уста бабусі головної героїні: «Стислість – сестра таланту», – а я радо запевняю, що у випадку пані Оксани вони справді найближчі родичі.

Як зрозуміло з передмови, розгортаючи книгу, ми, разом із данською студенткою останніх курсів, переглядаємо записи в її старому, іще старшокласницькому щоденнику, оживлюючи спогади про останній рік життя і навчання в українській провінції. Життя, як і в усіх наших дітей, не нудне, але й зовсім не безхмарне, адже саме в цій книзі за сприяння видавництва «Піраміда» вперше було розкрито тему дітей заробітчан, таку актуальну й донині.

Рівноважливою учасницею повісті є бабуся Школярки, котра переймається її одягом та макіяжем, естетичним вихованням і «письменницьким» стилем онуки, але під обіцянку стовідсоткової правдивості навіть не заглядає до її щоденника. Невдовзі ми одержуємо й цілковито зрозуміле пояснення такої демократичності: «Моя бабуся колись теж учителювала, тому в неї на школу алергія», – розповідає Школярка.

І в тій школі є з чого зайтися алергічним чханням. Як вам батьківський комітет, що заповзято витрушує з батьків останні поповнення нескінченних фондів в обмін на оцінки? Знайомо? І тут-таки завучевого синочка тягнуть на медаль, хоча його знання залишилися на рівні шостого класу. Директора школи більше турбують справи його політичної партії, ніж декілька уроків на тиждень, які він не обтяжується відчитати повністю, а змучені й збідовані вчителі виливають свою втому на знуджених старшачків. Вони ж великомученицько намагаються таки напхати дітей нікому не потрібними “хеппі-мілами” затвердженої шкільної програми. А що ж Школярка та її однолітки? Вони вже давно купують усі необхідні для вступу знання в репетиторів, зубарячи 3–5 предметів, які відповідають їхнім життєвим планам, відвідують школу “для годиться” і на повну силу живуть своїми юнацькими життями, доки ще мають час перед справжньою наукою у вишах.

Записи щоденника щедро пересипано бабусиними порадами, практично всі події в Школярчиному житті вони обговорюють і проживають спільно, що насичує оповідки другим поглядом, поміркованішим, спокійнішим, але ніколи не протилежним дівочим рефлексіям, із чого в основі повісті мені постійно вчувається внутрішній діалог підлітка Оксанки з уже бабусею пані Оксаною.

«Доки вчителі великомученицько намагаються напхати дітей нікому не потрібними “хеппі-мілами” затвердженої шкільної програми, Школярка та її однолітки за дорого купують необхідні для вступу знання в репетиторів, відвідують школу “для годиться” і на повну силу живуть своїми буремними юнацькими життями, доки ще мають час перед справжньою наукою у вишах»

Бабуся змалечку виховує Школярку, даючи її молодим батькам можливість для кар’єрного зростання, відтак коли її тато йде, зібравши речі, десь близько Школярчиного першого класу, дівчинка просто починає регулярно бачити тата у вихідні. Згодом, уже в п’ятому класі, мама виїздить на заробітки до Греції, та в житті Школярки знову ніщо радикально не змінюється, хіба що додається трохи добре приховуваного смутку. Отже, єдиним надійним та незмінним дорослим, порадницею і розрадницею, а також найближчим другом у Школярчиному світі є Бабуся. Саме дівча змальовує її як «…самодостатню кобіту з молодим голосом та іронічним поглядом».

Протягом десяти місяців життя, що їх охоплює основний текст повісті, Школярка залишає свого бой-френда однокласника, з нечастих безбарвних згадок про якого здається, що, як і все шкільне, він у неї значився радше «для годиться», аніж бодай із крихітного сентименту. Натомість до подорослішалої Школярки починає виявляти увагу старший хлопець – сусід-студент, якого цілком можна назвати, послуговуючись підлітковим сленгом, водночас бабієм, мажором і занудою, що всерйоз планує нидіти ветлікарем у місцевому м’ясному павільйоні, бо там гарантовані «тверда копійка й шматок полядвиці». Його симпатія є взаємною, проте викликає серйозні роздуми та вагання героїні, дужчаючи в ній самій, однак, протягом усієї книжки.

Сам факт такого розвитку романтичних подій, природно, не може не викликати пересудів у шкільному оточенні. Щоправда, Школярка не встигає перейнятися плітками й інтригою довкола свої персони, бо на обрії знову з’являється тато. Він з’являється, вочевидь, не просто так, а разом із майбутньою дружиною та кількарічним Школярчиним братиком, про якого вона не без подиву дізнається вперше. Вир подій знову змінює свій напрямок: неочікувана недуга бабусі й трепетний догляд за ними обома того ж таки студента-ветеринара, навпіл із його бентежною відстороненістю, змушує Школярку знову замислитися про переваги нехай і приземленої, але надійної присутності поруч.

Усі вагання й перипетії Школярки вирішуються неочікувано й самі собою: її мама влаштовує собі в Данії шлюб за розрахунком, завдяки чому наша нова подруга отримує можливість замешкати в домі свого новоспеченого вітчима й за рік вступити в Данії на навчання. Її далеке старшокласницьке життя залишає по собі лише невиразний спогад на контурній карті щоденника, що його для неї зберегла Бабуся.

Саму повість та її переклад англійською написано приємною, іронічною й не обтяжливою мовою, і читаються вони легко та зрозуміло. На відміну від традиційної шкільної літератури, книжки геть позбавлені повчань чи настанов, як і зверхнього «дорослого» погляду на непрості й цілком реалістичні події. Кожен читач виявить в оповіді знайомі та зрозумілі життєві сюжети, почасти знаходячи підбадьорення і заспокоєння, в усвідомленні, що не лише в нього є, як є, а не як годилося б.

Із методичних міркувань дуже раджу батькам майбутніх філологів, та й решти гуманітаріїв, звернути увагу на англомовне видання книжки, текст якого укладено з урахуванням аудиторії видання, і його буде легко сприйняти читачам уже від восьмого класу. Водночас це видання ненав’язливо, проте дієво спонукатиме читача і до роботи з онлайн-перекладачем та до покращення власного розмовного стилю.

Читайте також: Оксана Думанська: школярчина бабуся з передмістя

Print Form
Подiлитись: