Слід чекати дива
На Буковині, кажуть, побутує прадавнє зимове повір’я: «Коли поки ще не розвіявся дух різдвяних веселощів, в одному місці збереться троє харизматичних, креативних та писемних дорослих, які щиро переймуться рівнем світла й радості у світі, то рівно за рік, ще до першого снігу, подекуди, в крайньому випадку – відразу по тому – дітям слід чекати Дива».
І от як воно заповідалося достеменно рік тому: в центрі композиції чарівна й нецьогосвітня Христя Венгринюк, письменниця, художниця, літературознавець та перша серед ельфів кандидат філологічних наук, праворуч – вогнедишний бізнес-лицар, громадський діяч із сентиментом до поезії Святослав Померанцев, дещо лівіше, біля автентичного принт-пресу початку ХV століття – книгар 80-го левелу Василь Дроняк … і все збіглося, і кворум стався, і Диво дітям не забарилося.
Так у Чернівцях заснувалося затишне арт-видавництво «Чорні вівці», в якому зібралися ні багато ні мало – Сергій Жадан, Ірена Карпа, Лариса Ніцой, Тетянка Стус, Любов Відута, Юрій Андрухович, Ервін Мозер, Анатолій Дністровий, Ірина Цілик, Андрій Тужиков, Юлія Косівчук… І це лише ті, кого було видно крізь шиби! У теплі – в добрі, серед запашного сіна, ще й святий Миколай не вирушав у дорогу, у просторих ясеневих яслах покотилися «Чорні вівці» першим покотом – зайчиками й левами.
«У царстві слів нові казки писалися…»
«У царстві лева» («In the lion’s kingdom») – «канонічний», добротний арт-бук, яким би стримано пишалося камерне, нішове британське видавництво і довкола якого ми з вами мали б зараз вистрибувати й хороводити, нетямлячись від радості, бо не так віддавна й так досі нечасто наші дошкільнята одержують у своє розпорядження видання такої краси й класу. Якість видання висока, еко-кольорове рішення твердої тактильно-приємної палітурки зачаровує й зігріває, дорогий папір і мистецька оздоба кожної сторінки стовідсотково підтверджують статус арт-буку.
Христина Лукащук тут майже на повну вмикає свою магію – просто з обкладинки чарівно неформальна малючка запрошує нас і собі зазирнути в означене царство. Уже за першим поворотом ми зустрічаємося з цілком бертонівським левищем, якого хочеться негайно розпитати про все на світі. Чи помічали Ви, як несказанно поєднуються наші весільні деревця з мушлями, а вишиті рушники, очіпки й коралі з дукачами – із ретро-фотокамерами? А барва бетону з кольором соковитої трави? А якщо перше – флористично затрафаречено, а друге – волосся? Що б Ви сказали, коли всією книжкою потрошку розсипано заворожливих квіткових паттернів, пентаклічних візерунків, наївної графіки й усе скомпоновано за законами приватного записника да Вінчі?.. Усе це (а ще безмірно більше не сформульованого мною через брак художньої освіти), уявіть собі, уміщено в книжечку для дітей від 5 років!
Так виглядає виховання смаку змалечку. Так виглядає книжка, розглядання якої з малюками дорівнюватиме відвідинам невеличкої галереї. І таки невимовно добре виглядає.
Читайте також: Зайчик, Лев, ВівціКрупний розбірливий шрифт, спрощена форма англійського перекладу, порівняно з «округлішим» літературно українським текстом, безумовний освітній ефект двомовності книжки – усе свідчить на користь видання. Читати цю білінгву з дитинчам не просто красиво й приємно, але й, безумовно, педагогічно. Емоційна мерехтливість і непередбачуваність, загадкова забавковість оповідки розкривають і те, з якою радістю над книжкою працювала авторка віршованого тексту Любов Відута.
Загальний тон книжки теплий, пообідній, настрій – містерійний, не без бешкету. Протягом читання головною емоцією є подив, зворушення й ще більше зацікавлення, причини якого майстерно вичергувані, від побутово-фізичних до цілком абстрактних. Виразного завершення книжка не має, тож лишить малого читача на піднесеній та замріяній ноті втаємниченості і м’якої наелектризованості відкритої розмови. З неї варто почати вихідний день і вже точно з цієї книжки варто почати бібліотеку свого улюбленця, незалежно від віку.
