Тигрики і восьминіжки в… океані дитячої поезії

Автор: БараБука


2019 рік багатий на віршовані книжки для дітей. Про знакові поетичні збірки дитячих авторів та авторок БараБука писала раніше, але дещо лишилося за лаштунками – а саме сім поетичних книжок-картинок на один вірш. Цікаво, що цього року книгодрузяки можуть побачити відомих та улюблених авторів/ок прози в новому амплуа – поетичному!

Про різних, але таких рідних людей, дивовижі океану, людей-восьминіжок, мед на Півночі, страшнючих паперових тигриків тощо – читайте у другій частині огляду поетичних книжок 2019 року.

Таня Стус, Марта Кошулінська. Рі(з)дні люди. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.

Літературно-художнє видання «Рі(з)дні люди», що з’явилося на світ у творчому тандемі письменниці Тані Стус і художниці Марти Кошулінської, беззаперечно є тією книжкою, на яку давно чекали. Про схожість і відмінність, про радощі і складнощі спілкування, про фізичні особливості й емоційні стани. Невеличка за розміром, вона, втім, дає неабиякий простір для роздумів та розмов із дитиною. Незвичайне художнє рішення – зображення прозорих фігур людей та предметів дозволяє підняти безліч питань: психологічних, екзистенційних і, навіть, екологічних. Скільки всього лишається непоміченим, непроговореним, непочутим? У який момент ми самі стаємо прозорими і невидимими для інших?

Такий підхід дає можливість подивитися на світ по-різному: очима дорослого, очима дитини. Ми зовсім різні, та чи заважає це нам бути рідними?

Глибока, насичена сенсами поезія, емоційні, змістовні ілюстрації виводять перед нами картину світу у всьому його різноманітті.

Юрій Нікітінський. В океані / Переклад із російської Катерини Перконос, ілюстрації Марічки Рубан. – Київ: Видавництво «Артбукс», 2019.

Вибухова комбінація: ніжні акварельні ілюстрації Марічки Рубан – і хуліганські вірші Юрія Нікітінського. Наскільки хуліганські? – спитаєте ви. Ну ось, наприклад, настільки:

А коралові там рифи

Корабель по дну лупцюють

І нахабно витягають

Скарб, консерви та вино.

🙂

Однак, щоб у вас не склалося враження, ніби це – хроніка кримінальних діянь коралових рифів, пояснімо все по суті. «В океані» – весела книжка-картинка, написана білим (неримованим) віршем. Однак ця неримованість привносить особливу красу в авторські спостереження та міркування про дельфінів, восьминогів, баракуд, цунамі і пляжі, устриць, крабів, затоплені кораблі…

Одне слово, ця книжка має всі шанси здивувати вас. Знаєте, чим? А тим, що, виявляється, ваша дитина має магічну здатність гарно запам’ятовувати навіть неримовані вірші! 🙂

Авторський стиль Марічки Рубан якнайкраще підходить для того, щоб передати красу та яскравість саме підводного світу. Юні читачі, які люблять малювати, можливо, особливо замилуються тим, як Марічка зобразила людей, що плавають у морі, чудово передавши їхнє напівзанурення у воду.

Сашко Дерманський. Арктична пасіка / Ілюстрації Наталі Кащак. – Харків: Ранок, 2019. – Серія «Читальня», 1 рівень.

Перша віршована книжка дбайливої серії для книгодрузяк-початківців «Читальня» – й одразу у фіналі дитячої номінації книжкової премії «Еспресо». Це вам не просто так – це вам книжка майстра своєї справи, Сашка Дерманського 🙂 (Не дарма ж свого часу БараБука відзначила його як Поета року, коли більшість читачів захоплювалися Сашком передовсім як прозаїком – ми вміємо передбачати тренди :)).

В «Арктичної пасіки» є всі риси гарної першої книжки для самостійного читання: насамперед – інтрига вже у назві (ну яка може бути пасіка на Півночі?); весела і небанальна історія, в осерді якої – дружба між Білим та Бурим ведмедями; точні рими і гарний ритм, що заохочує читати далі і далі; великий кегль, небагато тексту на кожному розгорті… І, звісно ж, прекрасні яскраві ілюстрації (тут окремо треба наголосити, що це перша повноколірна книжка «Читальні»). А Наталя Кащак, ілюстраторка цієї книжки-картинки, свого часу, нагадаємо, отримала відзнаку Топу БараБуки за «Дебют року в ілюстрації». І знову ж таки ми, здається, вгадали, відзначивши людину, яка від моменту отримання відзнаки активно та оригінально ілюструє укрдитліт.

Ну і окремий бонус «Арктичної пасіки»– навіть завершення із думкою про важливість дружби, яку інші письменники могли би сформулювати із елементом повчальності, Дерманський подає дотепно і легко:

Бурий кутається в плед:

– Не солодкий навіть мед,

І немає втіхи в пузі,

Коли сам їси, без друзів.

Жак Жаб’є. Людина-восьминіжка / Ілюстрації Наталі Кудляк. – Київ: Маміно, 2019.

Якщо стиль цих ілюстрацій здається вам до болю знайомим, а прізвище художниці ви бачите вперше – не впадайте у бентегу, а знайте правду: Наталя Кащак, яка проілюструвала попередню книжку в цьому огляді, і Наталя Кудляк – одна особа! А от особу автора цієї веселої (але з краплинкою суму на денці) віршованої книжки-картинки встановити не так просто, адже Жак Жаб’є – літературний псевдонім.

Чому ж «Людина-восьминіжка» весела, але з краплинкою суму? Яскравість кольорів, динаміка оповіді, багато позитивних емоцій на обличчях, що їх ми бачимо на ілюстраціях (однак, на щастя, це далеко не весь спектр зображених почуттів) задає веселий настрій читання. Однак якщо заглибитися в сюжет – виявляється, що

Людина-восьминіжка

о шостій рано-вранці,

як задзвенить будильник,

встає хутенько з ліжка.

І це – не якась чудернацька злочинниця із паралельного світу, а симпатична багатодітна мама, котра і працює, і повністю забезпечує побут своєї родини, а також доставку-забирання дітей у/із садочка/школи. Історія реалістична: у місті, зображеному словесно та візуально, впізнаємо Київ. І хоч у «Людині-восьминіжці» є дуже зворушливі й теплі моменти, однак ситуація, в якій багатодітна мама має усе описане робити сама, – погодьтеся, дещо сумна. Тим більше, що дуже реалістична для нашого часу та нашої країни. Однак книжка відтак стає гарним приводом дати дитині емпатично відчути себе «з того боку» щоденних справ та турбот. Помислити себе «восьминіжкою», яка турбується про всіх і намагається усе встигнути.

«Де ж батько родини?» – спитаєте ви. Він з’являється лише на задній сторінці обкладинки в костюмі космонавта. А от реальність це чи метафора – вирішувати кожному читачеві самостійно.

Тигрик-оригамі. Написала Оксана Лущевська, намалювала Анна Шматок. – Київ: Маміно, 2019.

Оксану Лущевську знають і найменші, і старші книгодрузяки. Відома письменниця як своїми прозовими текстами, так і віршованими. «Тигрик-оригамі» – грайливий і трошечки повчальний (у щонайкращому значенні!) вірш, за мотивами якого можна безкінечно гратися. По-перше, наспівувати на різні мотиви:

Рики-рики, гами-гами,

Ходить тигрик-оригамі!

По-друге, ознайомитися з технікою оригамі – на останніх сторінках видання показано дві схеми, за якими можна зробити такого ж тигрика, як на ілюстраціях Анни Шматок. Зрештою, по-третє, можна поставити ляльковий спектакль або розігрувати сценки з життя за мотивами «Тигрика-оригамі», де персонажами будуть не книжкові герої-іграшки, а улюблені іграшки ваших книгодрузяк.

За сюжетом серед добрих і мирних іграшок у дитячій кімнаті з’являється «оригамі-тигрик лютий, / оригамі-тигрик злий». Навіть плюшевий ведмідь злякався нової іграшки й сховався під ліжко!

Заховалися за книжку

Два вовчиськи-хижаки:

“Колись ми усіх лякали…

Хто цей злюка? Хто такий?”

Отак тигрик ходив і рикав аж доки не звалився в горня з чаєм! Тут-таки іграшкові звірі й зрозуміли, що тигрик-оригамі – паперовий. Ви спитаєте, де ж тут виховний, чи то пак повчальний аспект? А ось де: замість того, щоб сміятися зі злого на вигляд, проте насправді самотнього й безпорадного тигрика, інші іграшки його порятували й висушили. У поведінці персонажів легко впізнати дитячі емоції і вчинки. Часом усі ми буваємо такими-от злющими «тигриками-оригамі», проте навіть у такі дні, буває, потребуємо підтримки й розуміння.

Півонія, Аль і я. Написала Оксана Лущевська, намалювала Марта Кошулінська. – Харків: Читаріум, 2019.

Верлібр Оксани Лущевської «Півонія, Аль і я» – це медитативна поетична історія про любов, яка долає час. Хлопчик знайшов у садку дві пелюстки, залишені стрімкою півонією, та хоче за рік зустрітися з розкішною квіткою. Але рік – це довго, тож тим часом він пише квітці листа, щоб розказати про себе та як він на неї чекає. Думки ліричного героя швидкі та часом хаотичні, але з них постає уважність і любов до всього, що його оточує – до ердельер’єра Аля (не бійся, півоніє, Аль сидітиме слухняно!), до мами і тата, світляків, какао з корицею, тістечок.

Ілюстрації Марти Кошулінської перетворюють сторінки видання на невеличку клумбу, заповнену запашними квітами. Море зелених відтінків із дотиком рожевих пелюсток навіть восени чи взимку створять відповідний настрій для читання білого вірша.

Після ознайомлення з «Півонією» можна запропонувати дитині також згадати улюблену рослину і подумати, що можна було б написати в листі до неї. Таким чином можна дізнатися, що юні книгодрузяки самі про себе думають і що для них важливе – адже, зрештою, яка різниця, до кого ти пишеш, коли пишеш про себе?

Сашко Дерманський (за сюжетом Антона Сіяніки). KAZKA. У пошуках себе / Ілюстрації Маргарити Гаврилової та ін. – Вінниця: Теза, 2019.

Іще одна віршована книжка Сашка Дерманського! Завважте: раніше із цим автором такого ніколи не траплялося – аж дві поетичні книжки за рік, причому обидві – сюжетні віршовані історії. Однак облишмо здогади, чому в Дерманського останнім часом такий поетичний настрій, натомість занурмося в сам текст. Робити це, зазначимо зразу, дуже приємно. Адже віршовані рядки цього автора і тут – дуже вдалі: легкі для читання, світлі і часто з маленькою несподіванкою. Ну ось, скажімо, початок історії. Далеко від людей, десь високо в горах ховається хатка.

Живе в ній бабуся, старенька, як світ,

Щоранку на ґанок виходить вона:

У посмішці – сонце, в очах – сивина…

Виходить бабуся і каже: – Привіт!

Яка зворушлива оця перша репліка бабусі! 🙂 Проте є у тексті і несподіванки іншого типу:

Аж раптом: – Пчхи! Ну в тебе і пиляка!

Негайно припиняй свої плачі.

Поплакала – і стоп! Вже годі плакать.

Іди за мною. Тільки – тссс, мовчи.

Цікаво, чи всі юні читачі упізнають тут приховану цитату з пісні гурту KAZKA. А щоб пояснити зв’язок між книжкою та творчістю однойменного гурту, зацитуємо передмову продюсера проекту myKazka.com Юрія Нікітіна: «…KAZKA – не лише пісні. Це чарівний Всесвіт, що допомагає кожній людині повірити в себе. Наважитися на справи, які ще вчора здавалися нездоланними».

Відповідно, в центрі сюжету дівчинка з дивним і красивим іменем Казка. Вона має чудовий голос, але переживає через свою зовнішність, що не відповідає поширеним стандартам краси. Для того, щоб здійснити свою давню мрію, Казка має наважитися виїхати з гір у велике місто і потрапити на пісенний конкурс. Як це часто буває в казці, є у героїні і чарівні помічники і підступна недоброзичливиця, яка руйнує першу спробу шляху до успіху. І музиканти, які прагнуть допомоги, і бабуся, яка… Одне слово, ви ж пам’ятаєте, що сюжет історії розробив Антон Сіяніка? А він, наскільки нам відомо, дуже любить перевірені усілякі «кінематографічні ходи».

Як наслідок – маємо книжку, яка не лише потішить книгодрузяк-фанатів гурту KAZKA і/або Сашка Дерманського. Ця історія може надихнути читак замислитися про пошуки себе і шлях до розкриття власного таланту.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар