4+

Увага: небезпечно зворушливо!

Анастасія Музиченко

Сергій ЛОСКОТ. Великі собаки бояться маленьких дівчаток. – Харків: Віват, 2016. – 32 с.
Уподобань: 12

З кожним хоч раз у житті траплялася така доленосна зустріч (зазвичай уперше вона буває ще в дитинстві), як із маленькою Риською. Зустріч із собакою, кудлатим і великим другом. От тільки не кожному вистачить сміливості познайомитися з ним і затоваришувати. Що ж для цього треба? Неабияка хоробрість і шматочок котлетки – ото й усього! Але почнімо спочатку.

Зворушлива історія про дружбу великої собаки й маленької дівчинки стала дебютом Сергія Лоскота в дитячій літературі. Хоча автор має видавничий досвід, але писати взявся нещодавно, перебуваючи на війні на сході України. За словами Сергія Лоскота, це «книжка про те, що дітям не треба рости насамоті. Їм потрібні якщо не братики-сестрички, то песики й котики, і тоді вони матимуть уявлення про доброту й любов».

«Жила собі собака. Цілком звичайнісінька. Нічого особливого. Хіба, може, було в неї на дві блощиці більше, аніж у решти цуциків. Мешкала ця загалом нічим не примітна собака поруч із дуже примітною дівчинкою на ім’я Риська»

Саме доброта й любов є наскрізною темою коротенької історії, в якій бажала б опинитися чи не кожна дитина. Якось маленька Риська, ідучи з татом вулицею, поцікавилася, чому за парканом гарчить здоровезна кудлата собацюга. І тато дуже мудро та авторитетно відповів, що пес боїться маленьких дітей. Мудро, бо ж не почав залякувати доню та вселяти страх щодо тварини. Авторитетно – бо саме з таким упевненим і сильним татом ніяка собацюга не страшна. Адже тато завжди «витягував доцю з великих і маленьких прикрощів, у які та потрапляла разом зі своїми неслухняними рученятами та ноженятами», та підтримував її в суперечках з мамою, вбачаючи в доні художника, а не бруднулю.

Отож, не злякавшись велетецького пса, дівчинка за першої нагоди вирушила знайомитися, прихопивши шматочок котлетки. Перед таким смаколиком собацюра не втрималась і проявила свій істинний характер. Кудлатище Чу виявилося зовсім не лихим. І далі була справжнісінька дружба: перевтілення собачої хатки, нова зачіска Чу, конфлікт із батьками, розлука з другом, переживання й хвороба Риськи і… врешті перемога дружби та любові, тобто хеппі енд.

Автор із гумором і ніжністю змальовує стосунки в родині. Тут не сварять через зіпсовану сукенку: мама лише зітхає, а тато вбачає в помальованій одежині прояв художнього таланту. Проте і в таких батьків інколи уривається терпець, коли довідуються, що «подруга» їхньої маленької донечки – величезний собака, а не просто «дівчинка». А отже, це собаці дівчинка розмальовувала хатку своїми пальчиками, це йому вона заплітала кіски, йому згодовувала котлети… І от маємо заборону гратися на вулиці. Проте, зваживши на щирість такої незвичайної дружби, батьки поступилися й скасували покарання, узявши пса до своєї сім’ї.

Художнє оформлення та верстка книжки цілісні й продумані до дрібниць. Навіть дитина, яка ще не вміє читати, переповість історію завдяки самим лише ілюстраціям. Чого варта сама обкладинка! Величезний добрий кудлатий пес і маленька грізна постать дівчинки позаду – чудова ілюстрація, в якій легко читається назва «Великі собаки бояться маленьких дівчаток». Малюнки Максима Долинного гармонійні, з крихтою доброго гумору, яскраві й дуже зважені в деталях, нічого зайвого на них не побачити.

І наостанок важливе попередження! Історію зі зворушливим хеппі ендом неодмінно варто прочитати всією родиною, проте вона несе в собі потенційну «небезпеку»: після прочитання книжки у вашій родині може з’явитися величезний пес. Тож шановні батьки, пильнуйте своїх малих і хоробрих дівчаток, бо ж інакше прання вам не уникнути 😉

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар