Вибір фіналістів конкурсу «Читай-пиши»

Автор: Анастасія Музиченко


10 квітня завершився перший етап конкурсу відгуків «Читай-пиши», заснованого БараБукою та Благодійним фондом Сергія Жадана. Всього на конкурс надійшло 273 роботи школярів Донецької та Луганської областей віком від 10 до 17 років. Після відбіркового етапу до фіналу ввійшло 40 найкращих відгуків на твори українських авторів. Які ж книжки обирають сучасні читаки? Які теми їх цікавлять, що вражає та чим захоплюються, які вчинки героїв обурюють, а що викликає схвалення та розуміння?

БараБука проаналізувала роботи фіналістів і виокремила з них думки, які допоможуть краще зрозуміти сучасних дітей і підлітків. Для нас очевидно, що будь-яка книжка збурює в читача роздуми та емоції, які варто проговорити або ж виписати. Тож до певної міри конкурс виявився терапевтичним для його учасників, і пізнавальним для літкритиків, видавців і письменників. Для останніх цей матеріал є ще й нагадуванням про відповідальність за написане та посил, який вони передають у майбутнє.

Фільчаков Денис, м. Краматорськ

БОТ / Макс Кідрук. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, – 480 с.

Цей твір не для всіх вікових категорій, подекуди там зустрічаються мати, непристойні сцени. Однак я би назвав Макса Кідрука українським Тарантіно – всі ці моменти дійсно не є зайвими, а доповнюють розповідь своєю іронією, розкривають героїв з різних сторін. По-друге, мене нарешті перестали мучити розвитком у сюжетній лінії кохання (точніше, вона не сильно виражена в розповіді та не є провідною). По-третє, вона виражає патріотизм без натяків на історію, злісних країн-сусідів, що у свій час шматували території нашої держави – вона просто розкриває сучасного українського персонажа без рожевих окулярів, як є.

Шевченко Наталія, Білицьке

Інтернат / Сергій Жадан. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017.

Я дуже боялася навіть брати у руки таку книгу, бо знала, про що мова не з розмов, а з власного досвіду. Коли я тільки-но прочитала вступні слова: «…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…» в мене полилися сльози. Сльози просто текли градом, бо саме ці слова зачепили те живе, те болюче, що залишив по собі 2015 рік…

Останні рядки роману нагадали власні почуття, які я відчувала, коли покидала Донецьк: я була, в прямому сенсі, собакою, якій більше нікуди йти; промерзла, мокра, безхатня…

«Інтернат» мусять прочитати усі, без виключення люди, незважаючи на вік. Вони повинні знати, через що проходять люди, вони повинні зрозуміти, що найстрашніше у світі – війна.

Кузнецова Катерина, с. Новоохтирка

Не такий / Сергій Гридін. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013.

На мою думку він обрав правильний шлях до вирішення проблеми на рахунок його надлишкової ваги. Він нарешті зміг довести всім своїм ворогам, що він краще, ніж вони думали, і покорив серце своєї закоханої Віки.

Це були мої перші думки щодо твору. А потім я подумала і – пазли розсипалися. Я теж зовсім не модельних розмірів, я б, може, і хотіла бути красунею з обкладинки. Але це вже буду не я. У мене є хлопець: високий і стрункий. У мене з ним добрі стосунки. У мене багато друзів, мене ніхто не принижує, що я «не така». Мені стало жаль Дениса: йому не пощастило з родиною, а у мене дружня родина, йому не пощастило зі школою, а в моїй школі вчителі поважають нас і сміються не з нас, а з нами, він не може налагодити стосунки з однокласниками, а я маю багато друзів.

Я б більше поважала Дениса, як би він не приділяв стільки часу своєму зовнішньому вигляду. Ти можеш бути товстим і приязним, веселим, активним, дружелюбним. І тоді оточуючі будуть бачити не твої розміри, а твою душу і серце. У мене зовсім неоднозначне ставлення до героя. Я вважаю, що кожна людина повинна бути «не така», мати своє, особливе.

Кубрак Валерія, смт Нижня Дуванка

Де ESC з моїх халеп? / Стрижевська Тетяна. – К.: Легенда, 2018. – 256 с.

Повість заманила мене до прочитання саме своєю назвою, яку неможливо було б зрозуміти ще декілька років тому. З погляду на назву, одразу очікуєш якогось он-лайн-роману про ґеймерів, але очікування не виправдовуються. І це зовсім не страшно, адже твір розповідає про незвичайне життя «кавайної» синьоволоски з усіма його прикрощами, радощами, душевними «дамагами» і стосунками, що нагадують американські гірки Kingda Ka! Я вражена, що цей твір – справа рук файної української письменниці Тетяни Стрижевської, бо знайти цікавий текст із посиланнями на аніме та японський рок – величезна рідкість (говорю це як затята фанатка аніме, якій нечасто щастило знайти рідну душу (з погляду на жанр), людину, яка б захоплювалася японською культурою і водночас читала твори українських письменників не з хрестоматії і не тільки ті, що вимагає шкільна програма). А ще книга має одну перевагу для мене як для вибагливого читача – актуальність для сучасного старшокласника.

Гапочка Крістіна, с. Маньківка

Солоні поцілунки / Ольга Купріян. – К.: Видавничий центр «Академія», 2016.

Я думаю, що зміст назви повісті «Солоні поцілунки» набагато глибше. Головне не в прямому її значенні, а в розумінні того, що довгоомріяне доросле життя не таке легке і безхмарне, як здавалося. Перехід до нього – це пошуки себе, розуміння проблем оточуючих, уміння співпереживати і прийняття почуттів близьких.

Повість Ольги Купріян «Солоні поцілунки» про звичайних підлітків зі звичайними проблемами й переживаннями. Вони ще шукають себе, і в них є одне літо для виправлення надзвичайно складних речей.

Стиранець Юлія, с. Роздолівка

Василь Шкляр / Чорне сонце. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2018

Дуже сильний твір. Для мене він є особливо важливим і повчальним. Гадаю, що українці мають великий шанс вийти з того провалля і жити гідно. Багато говорить про поганих політиків, владу, але самі не хочуть змінюватися. Проте знаю точно, що в Україні є дуже багато свідомих громадян. Це показав і Майдан, і події на східних теренах. Ми довели, що вміємо бути свобідними. Варто лише про це пам’ятати, а книга «Чорне сонце» Василя Шкляра вам у тому допоможе. Хотілося б завершити свій відгук словами, які завжди маємо носити у своєму серці, слова великої Людини – Любомира Гузара: «Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного-тільки вбити».

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: