Від альфи до омеги і назад
На певному етапі малючого життя виникає потреба пояснити молодому поколінню найпростіші часові поняття, зокрема, початок і кінець, послідовність і повторюваність. Не кожній дитині просто дається розуміння того, що завтра почнеться новий день, коли можна буде продовжити гру, тому немає потреби засмучуватися перед сном. Справа осягнення плину часу потребує підручних засобів, серед яких можуть стати у пригоді й «Безкінечники» від «Часу майстрів».
Славне місто
Яготин!
Під кущем лежить
Мартин…
Кажуть, для Яготина
Зовсім це не дивина:
Хвицнуло телятко,
Почнемо спочатку?..
Це видання жанрово можна зарахувати до книжок-картинок, орієнтованих на дошкільняток. П’ятнадцять віршиків-безкінечників, серед яких можна знайти як зразки народної творчості, так і авторські поезії, гарно ілюструють принцип послідовного плину часу. Як це часто трапляється з поезією для молодших «читачів» (а де-факто – слухачів), значну роль у сприйнятті відіграють зображення, що ними супроводжується текст. В «Безкінечниках» ми маємо на симпатичні ілюстрації Н.Чернишевої. Трохи розбишакуваті картинки підтримують кумедні віршики, а де треба, то й сприяють розумінню. Саме завдяки стрілочкам, які спрямовують рух читача від рядочка до наступного, від картинки до картинки і замикають усе це в коло, унаочнюються уявлення про циклічність і повторюваність подій.
Окремо ж хочеться висловити художниці вдячність за те, що повторювані рядки зобразила трохи відмінно: завдяки цьому не виникає враження бездушного копіювання, навпаки, відчувається творчий підхід до ілюстрування. Моїм особистим фаворитом є вірш «Йшов я якось через міст» – смішнюча ворона, на «обличчі» якої розігрався увесь спектр почуттів, не залишила мене байдужою.
Разом із безкінечниками в книжці є одна поезія про скінченність: «Жив собі один карась, / Ось і казка почалась. / Двійко павичів було – / Вже півказочки спливло. / Трьох гусей стрів горобець, / Ось і казочці кінець». Життя – це не лише повторюваність, але й початок із кінцем, – це теж мають колись почати розумти малюки. А для підкріплення такої «ідеї» хотілося б знайти ще кілька текстів. Добре було б почитати їх у перевиданні.
