4+

Від малої пригоди – до історії на 14-й колії

Юлія Підмогильна

Уподобань: 10

Мене завжди вабила залізниця. Оці всі могутні дизель-поїзди, величезні вагони і платформи, вокзальна метушня та передчуття подорожі… Поїздка в потязі зазвичай була сповнена ритуалів – замовити чай у склянці із залізним підстаканником, з’їсти взяту в дорогу вафлю, вилізти на другу полицю й розглядати, як пропливають за вікном дерева, поля, міста і села…

«Вечорами, коли останні відвідувачі залишали музей, Грюк зістрибував на землю й гуляв платформою поміж своїх нових друзів. Його вражала міць і гідність стареньких експонатів. Якби не ці поважні паротяги й тепловози, то не було б і його, маленького, іграшкового. Що вже й казати про сучасні поїзди!»

Є щось величне й магічне в залізниці та залізничному транспорті. Особливо у старіших його зразках. Саме тому в кожній країні дуже великою популярністю користуються залізничні музеї. Україні також є чим похвалитися. Наразі найбільш доступна та різноманітна колекція залізничного транспорту розташована на вокзалі Київ-Пасажирський. І саме про цю виставку розповідає новинка від видавництва «Мала академія» – книжка Насті Музиченко «Історія на 14-й колії».

Як зрозуміло з назви, у книжці йдеться про випадок, що трапився на 14-й колії вокзалу. Головний герой – маленький паротяжик Грюк – загубився напередодні Різдва на залізничній колії. Там його знайшла ручна дрезина – мешканка Виставки рухомого складу історичних локомотивів та вагонів, що якраз і розміщена на 14-й колії. Коли Грюк потрапив до залізничного музею, то неабияк здивувався. І відразу ж заприятелював зі своїми фактично родичами – старими паротягами, легендарними вагонами-салонами, різноманітними учасниками та помічниками залізничної інфраструктури.

Спочатку вся музейна компанія хотіла допомогти Глюкові наздогнати львівський потяг, яким поїхав його друг Ярик до бабусі на зимові канікули. Але зрештою паротяжик залишився чекати хлопчика на вокзалі та почав жити на 14-й колії.

Отже, книжка розповідає про пригоди маленького іграшкового паротяга, про те, як він загубився та намагався віднайти свою родину. Чи вдалося це йому – читайте у книжці. Авторка «Історії на 14-й колії» до останнього тримає інтригу.

Проте для мене найбільша цінність книжки в тому, як майстерно вплела Настя в розповідь історію залізниці, як ненав’язливо познайомила читачів із різноманітними музейними експонатами. Фактично книжка може бути путівником по виставці та стати частиною музейного квесту.

Герої та героїні «Історії на 14-й колії» мають свій характер, по-різному ставляться до життя та свого залізничного призначення. Швидкий Маневровий завжди готовий прийти на допомогу, пан Паротяг із Будапешту розважливий і мудрий, панна Цистерна зазвичай дуже схвильована та переймається всім на світі, Дрезина турботлива та відповідальна. Художниця Христина Лукащук не лише наділила їх усіх індивідуальними рисами, а й достовірно зобразила «зовнішність» виставкових експонатів.

Кожен мешканець музейної колекції має свою історію. Але водночас вони розповідають велику історію української залізниці. І ця історія живе на 14-й колії центрального вокзалу столиці України. Проте щодня сучасні працівники «Укрзалізниці» продовжують писати нову історію – сповнену героїчних вчинків, неймовірних рішень і фантастичних зусиль, спрямованих на перемогу та майбутню відбудову. Дякуємо їм за це.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар