ВИДАВЕЦЬ + ІЛЮСТРАТОР = …

Автор: БараБука

У Києві відбулася конференція «Видавець — ілюстратор: пошук діалогу», яку організували й провели учасники спільноти «ILL&MATES TALK». І хоч власне видавців було небагато, захід започаткував корисну для видавничої галузі розмову, якої потребували давно. У майстер-класах, круглих столах та дискусіях узяло участь 17 експертів і кілька десятків (!) ілюстраторів – як початківців так і досвідчених.

Наталка Гайда:

Мої очікування виправдалися, бо маю кілька нових цікавих знайомств і одночасно змогла побачитися з людьми, котрих дуже люблю і ціную. Це важливо мені. Чи вдався діалог? Поки не можу сказати, що він повною мірою відбувся, почасти тому, що саме видавці були представлені мало, почасти тому, що було трохи малувато часу. Але його почато. Гадаю, це була своєрідна «обкатка» і наступного разу уже буде значно більше учасників. Без «першого разу» тут не обійдешся 🙂 І так, звісно, я буду на наступній конференції. У нас не так багато подібних подій. Добре, що з’явилася ця.

Володимир Арєнєв:

Як на мене,цієї ініціативи давно бракувало. Шкода, що третя ланка цього процесу – автори – майже не були залучені до розмови, адже прозвучало чимало важливих і корисних речей. Були різні за інформативністю доповіді, але більшість – дуже цікаві. Ну і, сподіваюся, це не остання така зустріч!

Тетяна Щербаченко, Дмитро Кузьменко, Наталка Гайда: поради про налагодження діалогу між творцями книжок.

«Пропозиція хороших ілюстрацій і текстів явно перевищує пропускну спроможність українських видавців»

Тетяна Щербаченко:

Дуже важливо, що ілюстратори готові до діалогу й шукають його, а також – формують своє середовище. В ілюстрації дитячих книжок конкуренція в Україні дуже висока, тож бажання спільноти дослухатися до порад експертів та успішних колег свідчить про те, що видання для наших дітей будуть дедалі якіснішими й красивішими. Дуже сподіваюся, що такі «діалоги» стануть регулярними й рухатимуться в напрямі осучаснення української дитячої ілюстрації. Мрію, щоб фахові художники «диктували» деяким видавцям, які орієнтуються на позавчорашні «стандарти» й смаки, новітні тенденції в розвитку візуалізації текстів. Процес пішов, і це дуже тішить.

Женя Миронюк:

В цілому зустріч справдила очікування. Приємно було відкрити для себе видавництва , яких раніше не знала, познайомитися з цікавими новими людьми і «розфейсбучитись» із ілюстраторами. Діалог, на мою думку вдався, хоча до бійки й не дійшло 🙂 Але і видавці, й ілюстратори змогли донести один до одного потрібну інформацію на кшталт «чого нам не вистачає в роботі з вами». Звичайно, хочеться таких зустрічей! Вони приносять і нові знайомства, і натхнення для подальшої роботи, та й багато чому вчать.

Віталій Бугара:

Дуже щиро хочу подякувати дівчатам з «ILL&MATES» за прекрасну організацію конференції, гарний вибір спікерів та продумане використання технологій конференц-залу FEDORIV Hub. Очікую на продовження. Наступного разу хотілося б побачити більше видавців і не тільки книжок, а також журналів та газет. Також хотілося б поспілкуватися з представником рекламного ринку та ілюстраторського агентства, щоб дізнатися думки маркетолога щодо ілюстрації.

Дмитро Кузьменко:

Насамперед я хочу подякувати організаторам, що запросили мене спікером на форум. Подібна зустріч із публічним обговоренням проблем між ілюстраторами та видавцями в Україні відбувалась, напевно, уперше. А робити щось уперше завжди непросто, і не все відразу вдається ідеально.

Уже зі списку учасників форуму було зрозуміло, що більший інтерес він викликав у ілюстраторів. Відповідно, й усі зустрічі були здебільшого спрямовані на передачу досвіду й комунікацію між художниками. Саме пошуку діалогу між видавцями та ілюстраторами як такого на форумі не було. Чому – це радше питання не до організаторів, а до видавців. Можливо, подібний діалог їм узагалі не дуже-то й потрібен. Бо, як не дивись, поки що саме видавці у тій ситуації, коли можуть дозволити крутити носами. Пропозиція хороших ілюстрацій і текстів явно перевищує пропускну спроможність українських видавців.

Але часи поволі змінюються – це, зокрема, довів грандіозний успіх останнього «Книжкового Арсеналу». З’являються сміливі маленькі видавничі проекти, ілюстратори й автори об’єднуються у спільноти й шукають інших нетрадиційних шляхів до читача.

Тож сподіваюся, що наступного разу вже видавці шукатимуть можливість для таких зустрічей. Бо книжка – це не текст і не зшитий стосик паперів. Це результат співтворчості. І якщо попит на якісну українську книжку зростатиме й надалі, це змусить удосконалюватися всіх – і видавців, і письменників, і ілюстраторів.

Мій виступ був про юридичні й фінансові тонкощі творчої роботи. Попри «високу місію» художника в суспільстві, це – цілком конкретна робота, яка має приносити гроші. Бажано, достатні для нормального життя. Тож, крім створення якісного продукту художникам (та й письменникам!), треба навчитися грамотно продавати його. І поруч із видавцями заробляти на своїй роботі. Перший крок до цього – вивчення Закону України «Про авторське і суміжні права». Адже, хоч як це дивно, дуже часто ні ілюстратори, ні письменники його не читають. А тому підписують невигідні для себе угоди – і радіють. Коли вас видають – це, звичайно ж, добре. Але не слід забувати, що крім мистецької цінності книжка має ще й цілком конкретну фінансову вартість. Тож якщо ви на ній не заробляєте, це обов’язково хтось робить за вас.