Вони були персонажами дитячих книжок

Автор: БараБука


У британців є Крістофер Робін та Аліса Ліддел, а в нас – Даринка, Стефа і Ліза, Данка, Іванка, Русалонька з 7-В та інші. Більшість дітей, які надихали українських дитячих письменників і письменниць, уже виросли і мають, що розповісти. Якщо ваша мама або ваш тато (навіть хрещений!) – письменниця чи письменник, а ви так чи інакше слугуєте їм прототипом, як вам із цим жити?

БараБука поцікавилася у найвідоміших прототипів дитячих книжок українських авторів, як доля літературних персонажів позначилася на їхніх життєвих виборах. Розповідають Стефа Андрусяк і Ліза Борисенко, Марія Ясіновська, Дара Шерстюк (Щербаченко), Богдана Неборак, Ярослав Крамаренко-Кочубей, Іванка Кравцова та Іван Нежута.

Читайте також: Супергерої незалежності: 12 персонажів дитячих книжок, які змінюють світ


Стефанія Андрусяк

Стефанія «Стефа» Андрусяк

прототип Стефи з книжок «Стефа і Чакалка», «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» Івана Андрусяка

Маленька «справжня» і «книжкова» Стефа та її тато – Іван Андрусяк

Коли я була в початковій школі, тато часто брав мене з собою на різні зустрічі, де всі чомусь думали, що якщо тато письменник, то і я теж повинна щось писати. Тоді я ще не розуміла, що насправді це не обов’язково, і періодично, ховаючись від усіх у своїй кімнаті, пробувала писати коротенькі оповідання. Я не розповідала про це батькам, тому що мені самій ці оповідання дуже не подобалися, у мене навіть було кілька таємних місць, де я ховала зошит, щоб батьки не знайшли і не прочитали. Згодом я подумала, що якщо в мене не виходить писати так, як тато, то, може, мені спробувати малювати ілюстрацій до його книжок, і попросила батьків записати мене на гурток з малювання. Так почалося моє знайомство з образотворчим мистецтвом. Зараз я вчуся на мистецтвознавця, і хоч не художні твори, але писати доводиться, і тому мені здається, що все це, про що я розповіла, й допомогло мені вибрати і полюбити цю професію.

Чи прикольно бути літературним прототипом? Залежить від віку. Років у 6–10 ти ще до кінця не розумієш, хто такий літературний прототип, але тобі просто прикольно ним бути. Років у 14–15 я хотіла здаватися супердорослою, суперсерйозною, тому майже нікому не розказувала, що я – прототип героїні дитячої книжки. А коли приходила на літературні зустрічі, й діти в мене щось питали, я іноді навіть розказувала, що насправді все було не так, як у книжці. Зараз мені знову прикольно. Особливо класно спостерігати за реакцією дітей, коли їм кажеш, що я та сама Стефа.


Богдана Неборак

Богдана «Данка» Неборак

прототип Данки з книжки «Данка і Крак» Ігоря Калинця

Чи прикольно бути літературним прототипом? Ну я злукавлю, коли скажу, що ні! Звісно, це прикольно. Я вважаю, що мені неймовірно пощастило з тим, що Ігор Калинець вислухав мої небилиці й вирішив, що вони вартують цілої історії. Тим паче «Данка і Крак» – ще та книжка про львовознавство, за нею можна водити екскурсії і віднаходити дуже несподівані місцини, розповідати про минуле Львова з часів княжого граду і до найновішої історії. Я виросла у Львові й дуже тішуся, що пан Ігор зафіксував місто саме в такий спосіб, у який мені б хотілося колись показати його власним дітям. Адже у книжці є все, що, на мою думку, потрібно малій дівчинці: любляча родина, розмаїте дозвілля, задоволення від нових знань, уявні друзі і пригоди з щасливим кінцем, хай і трохи небезпечні.

Чи багато моїх однолітків про це знають? А це складно повідомляти, і в резюме цього не запишеш! Тож напевно знає декілька найближчих друзів. Я цю історію тримаю близько до серця як свій дуже персональний зв’язок зі Львовом – і з чудовим поетом та моїм хресним татом Ігорем Калинцем.


Дара Шерстюк

Дара «Даринка» Шерстюк

прототип Панночки й Даринки з книжок «Панночка. Книга дівчинки XXI століття», «Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала», а також «День народження», «Коники винахідників», «Таємна змова» Тані Стус (Щербаченко)

Відразу подумалося про Панночку, напевно, бо вона була моїм першим образом.

«Літературне життя» на мій вибір професії не вплинуло. Навпаки – років у десять я вибрала за фах кулінарію, а мама потім описала з мене образ героїні своєї книжки – Даринки, яка любить кулінарити.

Чи хотіла б я продовжити мамин досвід?.. У всякому разі не в художній літературі. І, мабуть (тим більше) не в дитячій. Художку пишуть задля історії, тоді як енциклопедії, як-от «Панночка» – це «підказки», як милиці)) Для мене вона, до речі, такими «милицями» й була – особливо той розділ, що кулінарний. Зараз цю функцію «милиць» на всі сто виконує інтернет.

Чи читаю мамині книжки? Ні, але й так. Просто зазвичай це відбувається не якось цілеспрямовано: мовляв, вийшла мамина книжка – треба читати вже. Просто їм приходить час. З’являється актуальна причина – тоді в першу чергу візьму мамину, а не аналогічну. «Панночка», наприклад, засвинячена шматками заварного тіста, у процесі використання. «Їжак Вільгельм» зачитаний, затяганий, бо читаний дітям і дітьми. «Рідні люди» читані мною ще десь у процесі верстання. Хоча, чесно кажучи, відчуваю, що я недооцінювала цей процес… Тому подумки обнімаю маму і кажу щось типу: «Ви робите надзвичайну справу, мум. Я насправді захоплююся Вами. Наступну хочу прочитати першою (обидві витирають сльози)».

Чи прикольно бути прототипом?… Це додає блиску короні на моїй голові, щораз коли про це колись заходить мова з новими знайомими. Сміюся))) Насправді ніколи не думала про це, але так, прикольно! 🙂 Зараз усвідомила, що смішні історії дитинства вже багатодітної мами досі читають першоклашки, сприймаючи мене своїм однолітком. А ще завдяки цьому Даринка, курочка і Можняківка житимуть вічно!

Друзі знають про те, що мама пише про мене книжки, ще з дитинства. А так щоб хтось, незнайомий мені сказав: «О, ти Даринка з курочкою?» – не було такого)))


Іван Нежута

Іван Нежута, ака «Матвій» і «Мирось»

прототип Матвія і Мирося з книжок Насті Музиченко «Загублені в таборі» та «Сни для канапи»

«Жива обкладинка» за мотивами книжки «Сни для канапи»

У моєї мами вийшло дві книжки. Одна для малявок, інша – для підлітків. Головними героями книжок є хлопчики. Мама каже, що я – прототип цих героїв.

Про мамині книжки знають усі мої однокласники, але вони ставляться до цього спокійно, не дражнять мене. Лише деякі дивуються, що про мене є книжки і що моя мама письменниця.

Бути прототипом прикольно тільки до того часу, поки тебе не впізнають. Якщо б читачі дізналися, що я є прототипом Матвія і Мирося, мені б довелося переховуватися й носити темні окуляри.

Поки не визначився з майбутньою професією, але мені подобається писати фентезі. Уже другий рік я відвідую гурток «Написатор», який веде письменниця Галина Ткачук. На ньому ми пишемо різні історії (наприклад, про пильника) та знайомимося з сучасними авторами. Робота письменника, на мою думку, дуже захоплива. Ти можеш вигадувати різні світи й подорожувати ними.


Марія Ясіновська

Марія Ясіновська, вона ж – «українка по-американськи»

прототип Марії з книжки «Українка по-американськи» Наталії Ясіновської

Наразі я не фокусуюся на письменництві, думаю про іншу професію, пов’язану з правом і криміналістикою. Письменницьке мистецтво мене цікавить зараз більше як хобі. У майбутньому можливо, займатимуся цим серйозніше. Я не проти написати книжку чи кілька оповідань.

Мені завжди було цікаво писати – есе, твори, різноманітні історії, фанфіки, колаборативні проекти. І ця любов до писання не залежить від маминої творчості.

Я перша читаю мамині книжки. Мама зі мною радиться і часом навіть прислухається до моїх зауважень.

Мені приємно, що мама про мене пише. Звісно, це цікавий досвід. Але це не особливо позначається на моєму житті, тому що я особисто не знаю читачів маминих книжок, а вони не знають мене. Я живу в Америці, тому мої однолітки, очевидно, не можуть прочитати маминих книжок і знають про те, що мама про мене пише, лише з моїх слів. Хоча деякі мої друзі також потрапили на сторінки маминих творів.


Іванна Кравцова

Іванна Кравцова

прототип Іванни з книжки Олесі Мамчич «Іванна і ванна»

Чи вплинуло літературне життя на вибір професії? Так, напевно, вплинуло. Я зрозуміла, що письменницька діяльність не прибуткова, окрім особливих талантів.

Мені цікаво писати, створювати історії та й взагалі ділитися своїми думками, але ні – я не хотіла б продовжити літературний шлях мами.

Прикольно усвідомлювати, що я «живу» ще в одній реальності. «Іванна і ванна» – книжка, орієнтована на вдвічі молодших дітей, але мої однокласники про неї знають.


Оля Музиченко

Оля Музиченко – «Русалонька з 7-В»

прототип Софійки із «Русалоньки із 7-В» та Олі із «Домовичок повертається» та «Домовичок і купа проблем» Марини Павленко

Чи прикольно бути літературним прототипом? Гмм… ну, по-різному.

Справа в тому, що мамині герої – це клубки із різних емоцій і переживань, часто керовані не найсвітлішими мотивами. За що я їх, звісно, і люблю, але інколи бачити свою заздрісність збоку не дуже приємно.

Так сталося, що «Русалонька із 7-В» попала у шкільну програму якраз тоді, коли і я була в 7-В. Було дуже невдобно. Однокласники одразу ж упізнали в книзі мене, а суперниця – себе…) Також спалилась моя таємна закоханість.

Але прикольно, що уже пізніше не раз мої залицяльники з власної ініціативи читали мамині твори і так могли ду-у-уже багато про мене усякого корисного взнати…) Уважне читання і підмічання деталей було жирним плюсом у рейтингу хлопця (якщо прочитане його, звісно, не відлякувало).

У «Домовичок повертається» мама описала мою прокрастинацію ще до того, як це слово стало мейнстрімом. До речі, я там дивовижним чином перевиховалася до кінця книги. А в «Домовичок і купа проблем» мама не на жарт постібалася з мого вегетаріанства і марнотратства.


Ярослав Крамаренко-Кочубей

Ярослав Крамаренко-Кочубей, прототип Андрія «Говорухи» (ілюстрації Саші Кочубей)

прототип Говорухи із книжок Саші Кочубей «Сім нескладух Говорухи» та «Книга рекордів Говорухи»

Говоруха, яким його побачила художниця Надя Каламєєць

Ні, на вибір професії моє літературне «життя» не вплинуло. Мені цікава література, як і інші види мистецтв, проте пов’язувати своє життя саме з літературою не планую.

Мабуть, бути прототипом літературного твору – прикольно, але не скажу, що це сильно важливо для мене. Практично ніхто з моїх однолітків про це не знає.


Ліза Борисенко

Ліза Борисенко та книжкова «Ліза» на ілюстраціях Оксани Мазур

прототип Лізи з книжки «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» Івана Андрусяка

Ліза у віці своєї персонажки. Праворуч – ілюстрації Олени Бугренкової

Чи вплинуло літературне життя на вибір професії? Можливо, трохи таки вплинуло, бо спочатку взагалі планувала вступати на філологію і мати справу з літературою, але доля вирішила за мене трохи інакше і я стала студенткою філософського факультету. Але, в принципі, будь-яка хороша література якраз і допомагає розвивати мислення, а для філософії уміння добре мислити є визначальним.

Можливо, в майбутньому хотілося б якось спробувати себе в літературі. Після завершення школи якраз і були мої перші спроби, і я навіть виграла конкурс «Прозаріум» від Спілки письменників, але потім мене захопило навчання в університеті і довелося відійти від письменницької до наукової діяльності.

Татові книжки читаємо ми усією сім’єю, бо є, фактично, першими критиками усіх нових його рукописів. Як тільки-но тато завершує чергову книжку, то ми всі збираємося у сімейному колі та уважно слухаємо.

У дитинстві бути прототипом дитячих книжок було досить прикольно. Особливо добре пам’ятаю першу презентацію татових «Сорокопудів», що була у Львові, було приємно розповідати зацікавленим читачам про книжку, де до того ж ти сам є головним героєм, ну і роздавати автографи. Тепер це вже якось не так сприймається, але все одно іноді приємно, коли на якійсь книжковій виставці тато вказує маленькому хлопчику чи дівчинці на мене чи Стефу і тихенько говорить: «А ось ця дівчинка є у цій книжці».

Коли я ходила в школу, то багато моїх однокласників знали про мене, бо їм розказувала я або вчителі. А тепер мої однолітки (поки не мають своїх малявок) читають лише дорослу серйозну літературу, тому, мабуть, й не здогадуються, що на сторінках малявських «Сорокопудів» чи «Стефи і Чакалки» можна зустріти персонажа, схожого на мене.

Розпитувала Ольга Купріян

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: