Все починається з качок


Це історія про любов до собак, самоту, співчуття та відповідальність за братів наших менших…

Для початку візьмімо обкладинку. Вона ніби намальована пастелями. Що ж, зрештою, достатньо багато дитячих книжок так оформлено. Часто для них є й багато інших стилів – але цей один із найцікавіших, на мою думку.

«Візьму й заведу гіпопотама, коли виросту. Що тоді тато скаже?»

Обличчя й морди на обкладинці не змазані, що радує. Обкладинка завжди має бути хорошою, якщо за справу беруться такі львівські майстрині пензля, як Наталка Гайда, авторка малюнків до більш ніж двадцяти дитячих книжок.

Та я занадто заговорився про оформлення, а кожні втрачені хвилини – це гроші та життя для мене і для вас, тож час переходити до змісту.

Текст великими буквами, що буде зручно для менших дітей. Малюнки через одну-дві сторінки, що дуже радує. Книжка невеличка, але змістовна. Я вважаю, що вчителі могли б читати дітям на уроках літературного читання по розділу з книжки (я раджу 1–2 класи).

За моїм визначенням жанр – драма з хепі-ендом, частково заснована на реальних подіях. Щоб зрозуміти детальніше – рекомендую прочитати книжку.

Читайте також: Двоє самотніх, не рахуючи бігля

Ідеться про трьох головних персонажів (Колю, дядя Мирона і бігля) і про кількох другорядних. Хлопчик Коля (Колючка) мріє про пса. Одного разу він знаходить за смітником старого напівбігля. Колючка відводить його до дядь Мирона (дядь Рона) який теж хоче мати пса. Але дядь Рон вирішує відвезти його до притулку. Чим це все закінчиться – читайте.

А все починалося з качок. З колекції качок, картин про качок і тарелі з качкою. А ще – з пана Річарда Хаймана та Оксани Лущевської. Саме пан Річард (дорогий друг Оксани Лущевської) надихнув її написати цю чудову книжку.

Також радий сповістити, що бажання пані Оксани (щоб книжка надихнула читачів на роздуми, а роздуми обернулися на дії) виконано. Книжка надихнула мене на роздуми. Роздуми надихнули мене на дії. А дії обернулися на цю рецензію!

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар