Як лаються в далекому майбутньому, або Кваркнутися можна!


У сучасному дитліті більшає книжок про далеке майбутнє. Поки зарано виокремлювати саме тенденційність, але читацький запит на космічні реалії планетного й позапланетного життя залишається актуальним.

Письменниця Анастасія Лавренішина поринула у події 2520 року, а точніше – туди поринили її герої, які водночас стали персонажами повнометражного анімаційного фільму про Віктора_Робота. Прикметно, що авторка працювала не лише над сюжетом книжки, а й над розробкою сценарію, тож наповну відчула особливості обидвох текстів. Про один із них – книжку «Віктор_Робот. Щоденник збирача планет» (видавництво «Ранок», 2021) поговоримо детальніше.

Купити книжку можна тут

– Як чи на якій зірці виникла ідея цієї книжки?

– Усе почалося з роботи над створенням мультика. Я запропонувала Анатолію Лавренішину, режисерові і сценаристові «Віктора_Робота», написати сценарій разом. З-поміж численних творчих ідей мене особливо зацікавив опис фантастичного світу роботів. Не знаю, чому саме так сталося, адже роботи – то не моє. Ну, принаймні, я так вважала. Але потім я так занурилася в тему, що справді полюбила їх. Під час роботи над сценарієм виявилося, що вмістити в один проєкт всі наші творчі задуми складно. Тож у мультфільм не потрапила легенда про створення штучного світила – Зоряни. Тоді й виникла ідея розказати цю історію іншим способом – написати книжку.

Анастасія Лавренішина та «Віка» з мультика «Віктор_Робот»

– Формат «щоденника» новий для Вас, як для авторки. Які переваги або «підводні камені» відчули?

– Так, і формат щоденника, і формат щоденника від імені хлопчика, і формат щоденника від імені хлопчика-астрофізика з далекого майбутнього – усе це стало для мене викликом. Але я люблю виклики. Часу на вагання не було, тож я ввімкнула режим «очі бояться – руки пишуть» і, здається, непогано впоралася. Це був потік свідомості, який я потім редагувала та обрамлювала науковими фактами.

– Наукова складова книжки – доволі значуща. Звідки ви брали такі цікаві факти про астрологію, фізику, механіку?

– Я писала цю книжку в компанії Тані Скороход. Вона – науковиця-астрофізикиня. Без неї книжка не відбулася б узагалі. Таня одразу підтримала нашу з Анатолієм ідею про штучну планетну систему. Перед початком написання рукопису я довго й детально розпитувала Таню щодо всіляких фізичних та астрофізичних понять. У той же час похапцем читала Ніла Тайсона, Стівена Ґокінга, перечитувала Станіслава Лема. Одне слово, набиралася потрібної мені лексики. Таня Скороход кілька разів читала рукопис, адже я розуміла необхідність доступного для дітей тлумачення певних наукових понять і термінів. Зрештою, Таня допомогла зібрати словничок наприкінці книжки. Робочий процес був дуже захопливим. Він нереально розширив мій світогляд, і я сподіваюся, що книжка так само розширюватиме світогляд своїх читачів.

– Чи є у «Щоденнику…» приховані інтертексти?

– Уся книжка – суцільний інтертекст до мультика «Віктор_Робот», вона його особливий сиквел. Тут і спільні ілюстрації, і безпосередні згадки героїв та певних ключових подій, і навіть ноти пісні, що звучить у мультику, є в «Щоденнику».

– Який ваш улюблений епізод у книжці?

– Мій улюблений епізод – це перший переламний момент у сюжеті, коли головний герой розуміє, що світ іде в нього з-під ніг. Я люблю описувати відчай на фізичному плані, гратися метафорами й образами. Отак, для опису емоцій хлопчика, який живе в майбутньому, я вигадала нову лексику, наприклад: «колапснутися», «щоб він кваркнувся», «мені по мега-байтам», «твою ж лямбду». Мені було цікаво запропонувати сучасним хлопцям та дівчатам «лайку» нового наукового рівня. Думаю, що це набагато краще, ніж просто «блін». Дітям подобаються цікаві словотвори, а якщо завдяки ним вони ще й вивчать поняття кварку або Лямбди, то це буде круто.

Розпитувала Марія Артеменко. Фото Наталі Відлоги та видавництва «Ранок»

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар