З точки зору підлітків
Анна Полегенько
Я не велика фанатка збірок оповідань. Складно оцінювати всю збірку, як одну книгу, адже у кожного твору свій автор, особистість, яка відчуває цей світ по-іншому, і в кожного ця інакшість своя. Тому я починала читати «Ізоляцію» із бажанням просто відпочити завдяки легким оповідкам про життя підлітків. Однак, хоча мої сподівання не виправдалися, я була в захваті! Дев’ять оповідань, які варті окремої книги. Дев’ять підлітків, що повністю змінять ваше світобачення та вразять справді не дитячими поглядами на життя, коронавірус, пандемію та саму ізоляцію, що так чи інакше зустрічаються в кожному оповіданні.
«У світі, де невзаємні почуття проростали квітами в серці, вона обрала професію квіткового хірурга»
Особливість цієї книги – це те, що написана вона завдяки конкурсу «Антитвір», який проводиться щороку завдяки підтримці Мистецького Арсеналу. Мета конкурсу – спонукати підлітків критично мислити, виходити за рамки дозволеного і водночас показати своє бачення світові. Тут кожен підліток може стати переможцем, адже конкурс «Антитвір» обмежує лише в обсязі тексту та літературному жанрі.
До цієї збірки увійшло дев’ять творів фіналістів конкурсу, молодих письменників-початківців, чиї тексти дуже надихають йти далі та не здаватися за будь-яких обставин. Тема конкурсу «Антитвір» за 2020 рік була «Усе буде добре. Чи ні?», та цікаво, що кожен твір вирізняється своєю особливою темою та сприйняттям автора.
У книзі зібрано дев’ять оповідань, а саме:
«Lacrima dell’anima», що розповідає про лікарів під час карантину в Італії. Це дуже щемливе оповідання, що дає відчути, якими важливими є лікарі.
«У прірві реальностей» – це оповідання про розлуку коханих, вагітність під час ковіду та важливість родини.
«Квіткова хірургія» показує, як важливо проговорювати свої почуття з близькими, а не ховатися у свою мушлю.
«Коли розквітне душа» підіймає дуже актуальну зараз тему одностатевих стосунків та їх сприйняття світом.
«Я зникла з надією, що все буде добре» – мабуть, «найлегше» оповідання з усієї збірки, адже воно сповнене надії та сподіваннями про те, що колись вся ця пандемія закінчиться і все буде добре.
«Карма» змушує задуматися про те, а чи всі наші вчинки є світлими? Адже завжди є ті, хто наглядає за нами.
«Епідемія дерев» – оповідання з легким стилем написання та водночас непростою темою булінгу в школі через інакшість.
«Наодинці з совою» нагадує про те, що карантин – це не завжди так добре, і дехто іноді потребує допомоги. Прочитавши це невеличке оповідання на три сторінки, ти розумієш, що іноді й не потрібно багато тексту, аби розповісти про важливе.
А останнє оповідання «Ті, що не існують» дуже особливе тим, що хоча воно не закінчене, я маю надію, що колись зможу дочитати його вже окремою повістю, адже авторка тексту написала про неймовірну історію і я б дуже хотіла побачити, чим все закінчиться.
Мені як підлітку було особливо цікаво читати, адже серія «Покетбук», у якій надрукована ця книга, присвячена проблемам підлітків та їхньому вирішення з точки зору дорослих досвідчених письменників. А тут автори збірки – це такі ж самі по віку, як і я, люди, з поглядами яких я погоджуюся.
Мені дуже і дуже сподобалося. Це саме та книга, яка вражає своєю глибокістю та чудовим поєднанням різних тем. Кожне з оповідань різне, але всі вони однаково прекрасні. Саме тому я радила б спробувати почитати цю книгу не тільки підліткам, для яких вона і написана, а й дорослим.
Купити книжку можна тут.
