7+

Зачаклувати всіх!

Галина Ткачук

Володимир РУТКІВСЬКИЙ. Гості на мітлі/ Іл. Іва Михайлян. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 240 с.
Уподобань: 11

«Гості на мітлі» Володимира Рутківського – це повість, знайома поколінню сучасних батьків із власного дитинства: перше видання побачило світ у «Веселці» 1988 року. Казкова основа історії – знаний усім із дитинства сюжет про страшну злу бабу-ягу, яка живе у старій хатинці в лісі й викрадає дітей із села поблизу.

Однак, оскільки в повісті, крім чародійства, є реальні діти зі своїм літнім повсякденням, зі своїми родинами та стосунками, зі своїми почуттями та судженнями, це додає історії про бабу-ягу особливого звучання. Двоє учнів четвертого класу, Степан та Василь, а також їхній «реп’ях», молодша на рік Таня, – не зовсім сучасні діти. У їхніх словах, іграх та побуті відчувається належність до попереднього покоління. Але саме це є чудовим підґрунтям для родинного читання, адже татові чи мамі відкривається простір для коментарів та оповідей про власне дитинство, для пригадування яскравих деталей, які спливають у пам’яті лише за гарної нагоди.

— Отаке-то життя, — сумовито докінчив Аристарх, втупив- шись у сонячну пляму, що повільно піднімалася по стіні льоху. — А от у вас, людей, кажуть, їжа зовсім інакша. Це правда?
— Правда, — не вагаючись погодився Степан.
— От ти, наприклад, що з’їв би у першу чергу?
Степан замислився.

Ставлення дітей до чаклунки Ядвіги Олізарівни – основний акцент повісті. І ставлення це непросте: здивування й страх, злість і обурення, цікавість і зачарування (у прямому сенсі слова, бо ж мова про чаклунку), емпатія та упізнавання схожості доль (у випадку Тані)… І зрештою із цієї вибухової суміші вилущується просте дитяче бажання допомогти літній самотній людині.

У нову «Хрестоматію сучасної української дитячої літератури для читання у 3, 4 класах» увійшов уривок із «Гостей на мітлі». Тож я спробувала, користуючись текстом цього уривку, роздрукованим для кожної дитини, й одним примірником перевидання повісті, яке вийшло цього року у «Видавництві Старого Лева» з оригінальними ілюстраціями Іви Михалян, поговорити про твір загалом, реконструювати цілість за уривком. Упродовж усього читання біля кожного із восьми третьокласників Школи Мрійників лежав також аркуш паперу, на якому вони письмово відповідали на мої запитання.

Коли після оголошення назви книжки «Гості на мітлі» я повідомила, що гостей прилітає двоє і попросила дітей вгадати, хто саме ці гості, відповіді були такі: «відьми», «чарівники», «двоє чаклунів», «дві баби-яги», «дві відьми». А двоє читачів просто-таки вгадали: «баба-яга та чорний кіт». Це вгадування можна пояснити тим, що вже від самої назви повість залучає дитячий досвід читання і слухання народних казок, спирається на нього. На питання, коли, на думку дітей, відбуваються події книжки, відповіді розділилися: «тепер», «у минулому», «в майбутньому». Це, ймовірно, свідчить про те, що для цих третьокласників сюжети про чарівниць та чарівників на мітлах належать до актуальних на всі часи :).

Наступний мій крок – показати обкладинку нового видання, з якої стає зрозуміло, що йдеться справді про бабу-ягу та її чорного кота, які летять над лісом і обирають, де би приземлитися. Наступне питання: «З якою метою, на вашу думку, летять ці герої?». Відповіді: «забрати будинок», «вкрасти», «з’їсти дітей», «дістати зілля, яке дає безсмертя», «вона шукає собі помічницю, яку візьме зі світу людей, а потім зачаклує», «усіх зачаклувати», «зібрати трави». Це свідчить про те, що історія потрапляє в яблучко читацьких очікувань, бо справді баба-яга та її кіт шукають собі закинутий будинок, щоб там замешкати. Справді, Ядвіга Олізарівна збирає трави на новому місці. Справді, головна мета – знайти знедолену дівчинку, злу й ображену на людей, і зробити її своєю ученицею. І так, для цієї мети чарівниця хоч і не «зачакловує усіх», але широко вдається до чарів.

Щоб на контрасті наголосити на оригінальності історії, я попросила також спробувати вгадати, як звати кота. Відповіді були найрізноманітніші, але, звісно, дуже складно вгадати таке дивовижне ім’я – Аристарх.

Видання 1988 року з ілюстраціями Р.Безп’ятова та Г.Філатова

Видання 1988 року з ілюстраціями Р.Безп’ятова та Г.Філатова

Розповівши дітям, що гості на мітлі (а насправді – у СТУПі) приземляються на околиці села Горобців, я попросила вгадати, хто там їх зустрічає. Відповіді були такі: «жителі села», «дракон», «дід, якому десять мільярдів років», «сова», «бджола», «старий дід». Іще дві відповіді засвідчили, що ця історія співзвучна із сюжетам улюблених книжок: двоє третьокласниць передбачили, що бабу-ягу могли б зустріти герої Джоан Ролінґ – Гаррі Поттер та Герміона Грейнджер. Насправді ж зустрічають Ядвігу Олізарівну домовики, яких вона починає розпитувати про дітей у селі. У новому виданні є чудова ілюстрація до цієї сцени.

Уривок із хрестоматії, який читали діти, починається діалогом кота Аристарха зі Степаном. Хлопчик на той час уже полонений і сидить у льосі. Цей діалог – той момент, коли ставлення Степана до «гостей на мітлі» починає мінятися. Бо Аристарх у розмові виявляється насамперед постійно голодним котом старої пані, а не злим чарівним чудовиськом. Довгий діалог гарно надається на читання в ролях (особливо дітей приваблювало читати слова кота). Під час читання я прошу письмово передбачити дітей, яку ж угоду мають укласти двоє співрозмовників, як діє чарівне зілля, випити якого кіт дає хлопчику. Відповіді загалом демонструють вгадування логіки тексту.

Після прочитання уривку, який закінчується тим, що Степан таки (хоч умовно) звільняється, я пояснюю, що Таня тим часом лишається в полоні й прошу спробувати вгадати, чим закінчиться вся історія для Степана, Тані та баби-яги. Передбачення для Степана: «все буде гарно», «він потрапить додому», «він втече», «він відчепиться від закляття й урятує Таню», «він поверне собі пам’ять». Щодо долі Тані більшість передбачила, що її звільнить Степан, одна читачка написала, що Таня сама звільниться, а ще одна – що «страшна пригода чекає на Таню». Що цікаво, всі три судження певною мірою справедливі, бо далі історія розгортається непросто і має свої несподівані повороти. Щодо майбутнього самої Ядвіги Олізарівни – думки розділилися на логіку традиційної казки, в якій усе зле буває подолано, і логіку теплої авторської повісті, за якою чаклунку чекає розчаклування. Тож відповіді першого типу такі: «чаклунку посадять за ґрати», «вона так розізлиться, що згорить», «вона загине». Відповіді другого типу: «чаклунка полетить звідти», «вона стане доброю», «чаклунці сподобаються Степанові бутерброди».

На найголовніше питання, яке, на мій погляд, лежить у серці історії, – «Чому чаклунка зла?» – читачі, які прочитали лиш невеликий уривок, відповіли так: «через Аристарха», «тому що діти її не слухаються», «бо випила зілля, яке зробило її злою», «їй хтось дав злого зілля», «тому що вона погано вчилася на чаклунку», «тому що з нею ніхто не дружить».

Звісно, повість «Гості на мітлі» варто читати повністю, лише цілість тексту дасть можливість уповні оцінити всі аспекти історії, увесь авторський гумор. Однак, як бачимо, навіть за невеличким уривком, поданим у хрестоматії та із залученням досвіду читання казок, юний читач може певною мірою вловити цілість історії та відчути закладене в повісті тепле, людське ставлення до «гостей на мітлі».

БараБука дякує третьому класу Школи Мрійників за допомогу в написанні цього матеріалу.
Print Form
Подiлитись:

Додати коментар