4+

«Зірки PRO»: правда з життя тварин

Ірина Варламова

Олексій ГОРБУНОВ. Пан Вовк / Художник: Олександр Санін. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с. Олексій ПОТАПЕНКО. Пан Їжак / Художниця: Олена Мельникова. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с. Олександр ПЕДАН. Пан Дельфін / Художник: Олександр Санін. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с.
Уподобань: 1

Серія книжок від зірок українського шоу-бізнесу – це свіжа порція захопливих оповідок для дітей про тварин. Книжки «Пан Вовк», «Пан Їжак» та «Пан Дельфін» претендують на звання «екологічних»: попри те, що ілюстрації вималювані з ефектом «людиноподібної» поведінки, зміст – про справжні, природні умови життя тварин і їхні природні потреби в довкіллі.

Тварини, які видавництво «Ранок» вибрало для книжок, – одні з найпопулярніших у дітей. Їжака цілком реально побачити десь у парку чи за містом, також їжаки – активні герої реклами дитячого харчування та відомих мультиків. Вовком лякали багатьох задирак, а дельфін із танцями в дельфінарії – чи не найбільша мрія малих відпочивальників на морі. Але ці книжки несуть не лише розважальне чи пізнавальне навантаження, а ще й соціальний заклик, екологічні принципи. Отож, вибір головних героїв аж ніяк не спонтанний, ба навпаки – необхідний, адже саме з такими тваринами нам доведеться співіснувати найближчий час. А термін і якість такого співжиття багато в чому залежить від нас, людей.

Все більше й більше з’являється книжок із екологічним маркуванням. Наприклад книжку «Зберегти ліс» виготовлено з переробленого паперу. Серія «Зірки PRO» також має свої «екологічні відзнаки». По перше, 10% від передпродажів видавництво обіцяло перерахувати на захист довкілля. По друге, папір, використаний у книжках, можна переробляти. Позначка стрічки Мебіуса має все частіше з’являтися в Україні, а тим паче – на дитячих книжках! Інформація щодо фарби на рослинній основі відсутня, але радує значок «Без хлору» – відповідно, фарби, використані при друці, не мають специфічного запаху. Також фабрика «Юнісофт», на якій віддруковано книги серії, має діючий сертифікат FSC, що підтверджує статус підприємства в ланцюжку поставок згідно з вимогами «Лісової опікунської ради» Це означає, що дерева для паперу вирубують екологічно, з постійних джерел і з дотриманням принципів відповідальної лісозаготівлі.

Ілюстрації для серії «Зірки PRO» створили Олена Мельникова та Олександр Санін, і найперше відчуття від їхніх робіт – легкість. Герої відкриті, дружелюбні. Картинки підкреслюють рівність між читачем і тими самими тваринами, бо вони не «повчають» та не «насторожують», а все ж таки ведуть автобіографічну стежку від власного імені і постають перед читачами як нові знайомі.

Герої в капелюшках, зі смартфонами, у штанях чи за обіднім столом дозволяють дітям швидше зрозуміти їхні вміння і потреби. Але в такому випадку батьками слід пояснити все про особливості життя тварин, їхні потреби у природі, де вони все ж таки орієнтуються не за гугл-мапою і яйця їдять не смажені на сковорідці. Не дарма ж і серія має примітку «для читання дорослими дітям».

Отож, за книжкою малеча зможе «порівняти» вміння тварин зі своїми, «приміряти» свої здібності. Але найголовніше – читачі дізнаються про цілком тваринні особливості життя в умовах незначної популяції або популяції на межі зникнення (найчастіше – через діяльність людей).

Знання викладаються від імені того самого «пана»: пана Їжака, пана Дельфіна і пана Вовка. Шанобливе звертання налагоджує потрібний первинний контакт із головним героєм: адже тварини, хоч би як впливає на них людина, – це окрема одиниця живої природи. Тим паче, багато з тварин потребують такого ж шанобливого ставлення і відповідального співіснування зі сторони людини, бо для життя тварин на планеті існують загрози.

«Без претензій, такими їх створила сама Природа». Сувора правда про вовків у книжці Горбунова

Вовк починає знайомство читача зі своєю родиною з відвертого зізнання. Так, він небезпечний. Навіть походження імені нам говорить про те, що він готовий «рвати». Така природа. Хижий характер, до речі, й забезпечив вовкам «екологічну пластичність» – вовки добре прилаштовуються до різноманітних природніх умов, це сповна розкрито в книжці. Однак підкреслено й «ахіллесову п’яту», що заважає вовкам почуватися невразливими в будь-яку пору. Ілюстрація з високими снігами та безпомічними вовками зображена з особливим гумором і точно запам’ятається малечі.

«Ми програли цю битву»

Розділ «Люди і вовки» змушує інакше сприйняти одвічний стереотип «вовк = абсолютна небезпека», адже перші приручені вовки нині – вже звичні домашні улюбленці.

Герой книжки Горбунова сумно констатує: «Ми програли цю битву». А як інакше, якщо в первинних масових ареалах (наприклад, в Ірландії) вовків не залишилося жодного?

Що ж до України – на законодавчому рівні не запущено реальних механізмів захисту цих тварин. Їх досі вважають «шкідливими», тому актуальність книжки посилюється в рази. Малечі слід розповідати, що надмірна боротьба може мати сумні наслідки і, можливо, такі, що людство ніколи більше не побачить цих красенів.

«Виявляється, люди про їжаків анічогісінько не знають». Потап розвінчує міфи про колючиків

Несе яблука на голках та котиться клубком від небезпеки? Та що ви, це все – міфи про їжаків, розвінчати які береться Олексій Потапенко, більш відомий в Україні як Потап.

«Ми й гадки не маємо, де шукати молодильну траву»

Їжак-герой навіть чимось схожий на співака, але не голками, звісно, а бадьорістю й позитивом, якими заряджає герой книжки: «Ми й гадки не маємо, де шукати молодильну траву».

Їжаки повідають читайликам найсокровенніші таємниці та переконають у своїй силі. Прочитавши розповідь від імені Їжака, читач матиме ще багато запитань. Наприклад, про те, як не завдати шкоди цим колючим створінням.

У книжці подано інформацію про умови життя їжаків, особливості зимової сплячки та способу побудови житла. Батькам необхідно також взяти на озброєння інформацію про неприпустимість лісових пожеж, спалювання сухої трави.

Також вміщено пояснення того, чому іноді їжаки заходять у місця, де зазвичай вони не повинні бути. У всьому винен гострий нюх і нестримне бажання бути ближчими до гострих запахів, а до яких – читайте у книжці.

«Най-найрозумніші з усіх тварин» – так визначає дельфінів Педан

А ще вони – нащадки прадавніх створінь пакіцетів і «брати» наші водні.

«Мені краще в морі, ніж в акваріумі»

Педан знайомить малюків із тим, як дельфіни народжуються, спілкуються. Є тут інформація і про небезпеки для дельфінів, зокрема, пояснено, чому є небезпечними рибальські сіті.

Акцентовано на тому, що існує і зворотний зв’язок у стосунках із цими ссавцями. Отак, мирне співжиття може принести неабияку користь, адже спілкування з дельфінами піднімає настрій і поліпшує здоров’я людини.

Лишень варто розуміти найважливішу істину, вміщену на наклейці: «Мені краще в морі, ніж в акваріумі». Серед інших наклейок – прохання від їжака, щоб не тягли його додому, і від вовка – не руйнувати дім. Цікаво, що в наборі є й пандочка WWF – значок Всесвітнього фонду природи, організації, що працює над збереженням, дослідженнями та відновленням природного середовища. Отож, наклейки – прекрасний привід поговорити про охорону навколишнього середовища.

Текст насичено дитячими: «Не віриш?», «А ось і ні!» та подібними фразами, і це робить читання живим і емоційним.

Наприкінці книжок малюки не відчують розчарування, бо там – широкі можливості продовжити знайомство з тваринами: цікавинки про описаний вид і список художніх та мультиплікаційних фільмів для детальнішого вивчення, а можливо навіть для отримання нового екологічного хобі.

Цікаво, що німецьке видавництво «Garbe-Verlag» присвятило окрему книжку «Блакитному ангелу» (автор Rolf Vogt). «Блакитний ангел» – це перший і найстаріший у світі екологічний знак для товарів і послуг, створений у 1977 році. Книжка невелика, дотепна, а головне запитання в ній: «Ліс для паперу знову виросте, тільки коли?». Книжка мотивує використовувати перероблений папір. Можливо, таку ініціативу в недалекому майбутньому підхоплять і в українських видавництвах. Бо бути «зеленим» – завжди в тренді.

А нині радіємо ініціативі #ЗафрендиПрироду і рекомендуємо бути відповідальними співмешканцями вовкові, їжаку, дельфіну і тисячам іншим тварин не лише під час сімейного читання, а й принципово – в житті.

Чільне фото: видавництво «Ранок».

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар