Зустріти свою казку
Марина Павленко відома передусім як авторка «Русалоньки із 7-В». Але є в неї цікаві твори і для молодших дітей, як-от книжка казок «Півтора бажання».
Живе собі баба Ялосовета. Їй самій жити нудно і страшно. То вона повадилася цупити в людей захопливі розповіді – казки, байки й побрехеньки. Намотає казку в клубок, сховає у скриню – людина й забуде навіки ту історію. Інколи казки вилітають погуляти: тоді їх чують і згадують.
Одна така втекла з Ялосоветиної скриньки до дівчинки Олечки, а за нею й інші казки розбіглися шукати вдячних слухачів. Утікачка наприкінці книжки вернеться до старої. І не сама – приведе з собою пристрасного розповідача усіляких байок, і Ялосоветі буде кого слухати до кінця днів, і не знадобиться красти чужі історії.
Із казками, які втекли від старої та повернулися до людей, юного читача «Півтора бажання» якраз і знайомить. А цікавинок Ялосовета, треба сказати, зібрала славну колекцію.
«Насправді ж була бабуся Володаркою Казок. Ото поки гості розказують їй усякі придибенції, вона буцім сидить і пряде. А тим часом снує з почутого ниточку й намотує на веретено»
Тут є чарівна казка (брати потрапляють у полон до грибного царя, лише мати може виручити їх, ще й засватати двох зачарованих царівен). І є шахрайська побутова казка (кмітливий перевізник провчає вередливу молодицю і бере її, вже сумирну, за дружину). Знайдеться повчальна історія (дівчинка змітає сміття під шафу, і з нього вилуплюється чоловічок, спілкування з яким учить її бути охайною). Є і смішна побрехенька (скнара-перекупка отримує від чаклунки півтора бажання; згаявши перше, за 0,5 залишку вона вимушена щодня їздити у півкареті, запряженою півкіньми). Тут – історія, яка забула, що була колись казкою (буквально: її намагається нам розказати забудько, і то не дуже вдало). І лунає героїчна балада (хлопець стає власником всесильної золотої шаблі, яка робить його здатним на будь-який подвиг). Лякає магічна пригода (до перебірливої мельничихи сватається нечистий, що живе у млині; налякана, вона виконує його чудернацькі забаганки…). У підсумку маємо десять різних історій на будь-який смак.
Павленко творить чарівні світи. Позірно наївні й прості, але насправді лукаві й іронічні. Чого лише варта царівна Реготушка (замість звичної Несміяни), з якою одружиться той парубок, що зможе її засмутити. Чи ті самі півтора бажання, згадані у назві, замість звичних трьох. Та й зла відьма, яка ув’язнює казки, виявляється просто самотньою жінкою, що намагається трохи розрадити себе чужими історіями.
Маленьку інструкцію до «вживання» своїх сюжетів авторка «Півтора бажання» повідомляє вже на початку книжки. Казка-втікачка у мандрах випадково потрапляє під подушку Олиного татка. Отож усю ніч її снить суровий начальник, а не маленька дівчинка. Чоловік начебто й утішений – прокидається з усмішкою й цілує дочку. Але історія від «чужих снів» стомлюється, засмучується і хворіє. Очевидно, казка в чарівно-іронічних світах «Півтора бажання» не може бути невдалою чи нудною. Просто трошки хворою – коли її розповідає не та людина, якій годиться, і слухає не та дитина, якій треба.
Приємна новина: казки невтомно шукають свого слухача. Щонайменше десятьох – на кожного по одній – захоплених читачів знайдуть історії з Ялосоветиної скриньки.
