5 авторів про 5 дитячих новинок Книжкового Арсеналу

Автор: БараБука

До Книжкового Арсеналу БараБука традиційно пропонує своїм читачам дуже особливий огляд – від перших осіб :). Ми надаємо слово авторам очікуваних новинок – і вони розповідають, що для них найважливіше у їхніх нових книжках, а читачі мають можливість обирати і приходити на Книжковий Арсенал спілкуватися вживу.

П’ятеро письменників у цьому огляді – автори нової серії «Слухай серцем». Ця серія поєднує книжки-картинки, які проговорюють зі своїми читачами питання важливості наших емоцій: їх розпізнавання, переживання, проговорення. Серія побачила світ у видавництві «Ранок» під чутливим керівництвом найголовнішої барабуки світу Тані Стус.

Таня Стус, письменниця та кураторка серії

Книжка: «Моя Ба»

Ілюстрації: Надія Кушнір

Я велика прихильниця ідеї, що читання-спілкування з книжками потрібне дітям, щоб опановувати смисли. Ті «абстрактні» смисли, ті чуттєві «інсайти», що ховають у собі безліч ситуацій навколо. Вони можуть ставатися в житті дитини або бути лише гіпотетичними, такими, до яких дитячий досвід (на щастя чи на жаль) і не діткнеться. Але усвідомлення й прийняття цих важливих смислів розвиває дитину емоційно й інтелектуально, незалежно від форми переживання – тобто чи була вона в житті, а чи усвідомлено прочитана. (Не сумнівайтеся, ці твердження не винятково інтуїтивні, вони вже обґрунтовані науковими дослідженнями активності мозку).

Втім, для дорослих названий досвід не менш важливий.

Коли корпорація «Ранок» запросила мене до співпраці з представлення сучасної української дитячої літератури, я була невимовно втішена їхньою довірою, а також натхненна тим, що можу здійснити свій важливий задум: зробити серію книжок для отого – популярного нині, але з мізерним на наших теренах інструментарієм – «розвитку емоційного інтелекту дитини». Що більше за художню книжку може сприяти тому розвитку?! А ще й давно визрілий виклик для сучукрдитіт: глибокі, «складні», але водночас «читабельні» твори, про потребу яких ми з барабуками постійно говоримо тут.

І все сталося! Завдяки зусиллям чудової команди – проникливих і делікатних письменників, ілюстраторів, редакторів, колективу департаменту дитячої літератури «Ранку» з’явилася серія «Слухай серцем». Я щаслива відчувати себе диригентом оркестру смислів такого високого рівня звучання!

У цьому оркестрі мій голос у «Моїй Ба». Ця оповідь про прогулянку декого дуже літнього з деким доволі юним попросилася до мене у зв’язку з особистим досвідом: згасання дуже близької людини поруч. Я закінчувала навчання на курсах дитячої та родинної психології, пройшли теми вікової психології й мені стало зрозуміло, як ми всі мало знаємо й переймаємося темою «психології немічності». Що мають знати родини, в яких хтось поруч дедалі важче рухається, говорить, розуміє рідних? Якими силами їм підтримувати одне одного й не вигорати? Як не скотитися в гидливість чи аґресію? Як, врешті, пам’ятати?

Я певна, що нас таких багато – хто, можливо, потребує в собі підтримати вогник любові, терпіння, хто потребує додаткових сил, аби поділитися ними з тими, хто згасає. Так і народилася ця історія. Дуже прагну, щоб ця книжка допомогла вам так, як мені допомогло її написання.

Авторка: Ольга Купріян

Книжка: «Суперклей для вази»

Ілюстрації: Оксана Драчковська

Спочатку я замислила написати книжку про сварку. Я з тих дітей, які в дитинстві багато страждали через сварки найближчих дорослих. Чесно кажучи, це й досі мої особисті тригери. Хоча й це не рятує від повторення звичних моделей поведінки в дорослому віці. Тому – так, я теж часом сварюся з близькими людьми.

Але вийшло так, що «Суперклей для вази» – історія про примирення. Бо тепер я точно знаю, що сваряться всі. Більше чи менше. Це не означає, що вони не люблять і не цінують одне одного. Це означає, що в певну мить їм забракло ресурсу, терпіння, сили чи взаєморозуміння для того, щоб вирішити питання мирним шляхом. Головне – миритися. І тут потрібен «суперклей». Мені дуже подобається інтерпретація ілюстраторки цієї книжки, Оксани Драчковської. Для неї суперклей – це любов. Любов, що здатна склеїти навіть те, що, здавалося б, уже неможливо відновити. А! Ще важливо, щоб до примирення йшли з обох сторін. Тому і мама, і тато в «Суперклеї» роблять свої кроки для цього.

Мені важливо, щоб історія мала кілька рівнів прочитання. Ненавиджу дидактику в дитячих книжках (і не тільки в дитячих). Тому я вирішила, що має бути рівень, на якому книжку можна прочитати просто як історію про розбиту вазу, як її спостерігає дитина. А якщо дорослим буде важливо обговорити інші рівні, то вони самі зуміють знайти «саме ті» слова, ключики до сердець своїх дітей.

Віталій Бугара, автор та ілюстратор

Книжка: «Велике серце»

Наш світ переповнений дуже міцною споживацькою пропагандою. Багато в чому вона спрямована на дітей. Велика кількість іграшок, розваг та смаків фокусують дитину на своїх чуттєвих бажаннях, примушуючи хотіти ще і ще.

Своєю книгою я хотів нагадати дітям та їхні батькам про існування світу, який хоч і не видно, але можна відчути. Світу з якого до нас приходять високі почуття: інтуіція, любов, співчуття, безкорисливість…

У «Великому серці» герой, ніби уві сні, відправляється в містичну подорож. На його шляху простір та час стають умовними, важливі та реальні лише його рішення та досвід, який він може завдяки ним отримати.

Найважчим для мене було пояснити саме містичність, а не вигаданість цієї подорожі. Для цього я використав текст та ілюстрації, як дві окремі частини однієї мозаїки. Для цього я іноді навіть звертався за консультаціями до дитячого психолога.

А ще хочу подякувати своїй семирічній донці, яка намалювала для книги прекрасні форзаци. Сподіваюся наша співпраця з нею в цьому напрямку триватиме.

Авторка: Аня Хромова

Книжка: «Титепетль сердиться»

Ілюстрації: Ірена Панаріна

Історія про грізний вулкан Сан Мартін Тукстла, який мовою науатль називається Титепетль, тобто Чорна Гора, – це спроба поговорити з малюками про гнів і його вираження. А також про нудьгу, агресію, пробачення і дружбу. Зараз багато говорять про важливість емоційного інтелекту, і я дуже рада цьому. Розрізняти емоції свої та інших, проживати їх і давати собі з ними раду – необхідна навичка. І серія «Слухай серцем», у якій серед інших книжок вийшов «Титепетль», сподіваюсь, стане у пригоді юним читакам, що цю навичку опановують.

Але історія грізного вулкана не лише корисна, а й цікава: можна дізнатись дещо нове про природу далекої Мексики, про тамтешнє життя. А ілюстрації Ірени Панаріної, у які я просто закохана, дуже красиві, оригінальні і створюють ефект повного занурення.

Одним словом, сподіваюсь, книжка буде до душі непередбачуваним вулканчикам, задерикуватим хмаркам і їхнім батькам.

Авторка: Галина Ткачук

Книжка: «Зелена білка»

Ілюстрації: Христина Лукащук

«Зелена білка» – історія водночас дуже буденна і дуже дивовижна. Це мій справжній спогад із садочка, однак він із тих спогадів, щодо яких постійно питаєш себе: «Як таке взагалі могло статися?». Проте нічого фантастичного у вузькому значенні слова у «Зеленій білці» все-таки немає, тільки одна сповнена емоцій пригода, одне незвичне змагання у дитячому садку. До речі, у моєму дитинтсві увесь цей сюжет розгортався довкола синього їжачка. 🙂

Завдяки чудовим ілюстраціям Христини Лукащук історія набула додаткових конотацій та вимірів. Тепер, коли я сприймаю «Зелену білку» крізь призму образів Христини, уся історія стає зокрема про таємницю наших бажань.

Однак, на мою думку, основна причина бути «Зеленій білці» у серїі «Слухай серцем» – це образ дитини дошкільного віку, яка завдяки силі волі і затятості таки досягає мети. Однак, підкреслюю, жодного пафосу тут немає, бо уся історія настільки дивовижна і смішна, що мені аж самій дивно усвідомлювати, що сталася вона зі мною самою. Ну а тепер вона відкрита для усіх вас, дорогі книгодрузяки!

Нагадуємо, що в межах Програми БараБуки на Книжковому Арсеналі 2 червня відбудеться дискусія «Не IQ єдиним: «слухай серцем» або як емоційний інтелект впливає на розвиток дитини». Початок о 18:00.