Кожен новий роман від Володимира Арєнєва – це завжди потужна та цікава пригода. Важко передбачити, у які дивовижні краї заведе цього разу нестримна фантазія автора. У романі «Сапієнси» читачі опиняться в космосі, на облавку величезного космічного корабля «Стріляний горобець». Чудова новина, адже наукова фантастика рідко потрапляє в поле зору сучасних українських підлітків.
«І людяність… думаю, це не вигадка, як вважає Гарлан. Але й не те, що нам усім притаманне від народження. Людяність – це… це те, чого ми мали би прагнути. Те, що дозволяє якось примирити розум з нашою тваринною частиною»
У світі далекого і приємного, але зовсім не утопічного майбутнього Мишко Неборак, закоханий у біологічне проєктування київський школяр, знайомиться з відлюдькуватим новачком Сашком Ненароком. Хлопчина – суцільна загадка: в нього дідусь-некромант і залізне серце. Зустріч школярів запускає ланцюжок подій, які закидають хлопців у вир детективного розслідування (а заразом і у відкритий космос).
Персонажі роману вийшли яскравими та фактурними. Хлопчаки – сучасні, дотепні, кмітливі й розумні. Кожному з них притаманні сміливість та допитливість. Водночас вони дуже цілісні, адже не позбавлені страхів, хвилювань і сумнівів. Не менш цікавою є і подруга головних героїв Аліса Шелдон. Рішуча, врівноважена і також не в тім’я бита, вона неодноразово витягує друзів-бешкетників із халепи. Чимось вона схожа на улюбленицю багатьох поколінь читачів Герміону, от тільки дівчина не настільки зациклена на навчанні.
Автор легкими мазками вимальовує яскраві картини майбутнього. Створений ним світ добре продуманий і повниться маленькими деталями, що роблять його правдоподібним і живим. Тішить, що роман позбавлений дико популярного нині страху перед наукою й перетворення її на цапа відбувайла за всі біди світу. Навпаки, науковий запал персонажів здатен кого-завгодно надихнути на дослідження незвіданого. Наука постає рушійною силою, що допомагає Сашкові й Мишкові продиратися крізь нетрі таємниць. Якщо й існують у світі «Сапієнсів» проблеми, то їхнє джерело цілком людське за своєю суттю: жадоба, помста, ненависть…
У романі знайшлося місце не тільки захопливим пригодам та видовищному космосу, а й філософським міркуванням про людину та її місце у світі. Протягом усієї історії герої – і юні читачі разом з ними – намагаються розібратися з поняттям людяності. Здавалося б, просте і абсолютно зрозуміле слово, однак кожна нова пригода перевертає попередні міркування догори дриґом. Чужинець, якого друзі намагаються здолати, загострює усі ці питання, обертаючись із конкретного ворога на абстрактну метафору.
На розкриття основної думки працює й майстерний авторський стиль. Володимир Арєнєв плавно веде історію від несерйозних шкільних капостей до безмежжя холодного космосу, де ніхто не почує ваш крик. Він наповнює текст міріадами алюзій і промовистих імен, за кожним із яких ховається окрема історія. Підлітки, які візьмуть книжку до рук, окрім захопливого космічного детективу, отримають ще й міні-енциклопедію з переліком знакових для сучасної фантастики фільмів та книжок. Взяти хоча б складну й непересічну постать наставника школярів, генерала Сергія Оксеника, названого на честь чудового, але, на жаль, уже спочилого вітчизняного фантаста та редактора журналу «Однокласник» Сергія Іванюка, який писав під однойменним псевдонімом і, як і свій романний тезка, працював із молодим поколінням. Не обов’язково одразу впізнавати всі натяки Володимира Арєнєва, історія зрозуміла і без них. Але обізнаність, яка неодмінно прийде згодом, робить «Сапієнсів» ще пронизливішими.
Окрема окраса «Сапієнсів» – ілюстрації від Ліни Квітки, які є такою самою невід’ємною частиною історії, як і текст. «Сапієнси» – дуже хороша й глибока книжка. Якщо і є чим дорікнути автору, так це відсутністю розгадки усіх заявлених на початку таємниць. Мабуть, доведеться чекати на другий том, аби дізнатися, чим же все закінчилося. Хоча, як то кажуть, цінний не фінал, а подорож.
Купити книжку можна ТУТ.