All posts by Христя Нечитайко

Практичні картонки для немовлят

Серія «Наш найкращий» від видавництва «Зелений пес» добра тим, що абсолютно практична і прикладна. Чотири невеличкі картонні книжечки, в кожної з яких – своє призначення. Для купання й ігор на руках, для масажів усього тіла й окремо пальчиків. Відмінність її від аналогічних видань більшого формату, на звичайному папері й із більшою кількістю сторінок у тому, що цю книжку цікаво буде розглядати й гризти й малючкам. Одна розгортка – одна гра, великий малюнок та маленька мальована інструкція, як застосовувати віршик «на практиці». Тож тут очевидний позитив – замість двох книжок (для дорослого й дитини) є два в одному. Ну, і формат картонки невеличкий, зручний для вивчення й гри.

Зай, зай, вилізай,
Із ноги догори,
На лужок, у сніжок,
Погулять, пострибать.
Холода – не біда,
Бо у нім, у пухкім,
Аж до вух, гей ух!

Віршики й ігри дібрано переважно народні, проте трапляються й авторські. Особливо цінні, оскільки їх часто шукають на заміну всім відомим російськомовним, вірші для масажиків. Приміром, для розведення ніжок є такий оригінальний віршик Сашка Сівченка:

Жабка вчила жабеня:
«Треба плавати щодня!»
Розгинала лапки,
Розминала п’ятки.
Щоб мале не нудьгувало,
Лоско- лоско- лоскотала.

Утім, попри плюси видання, є тут за що й покритикувати. Скажімо, за якість картону, що дуже скоро деформувся від стояння на поличці. Чи за роботу дизайнера, через яку в багатьох місцях неможливо прочитати, що і як робити з пальчиками чи ніжками. Чи – і це найголовніше! – за основну ідею художнього оформлення, яка виглядає… Ем… Трохи по-шароварськи. Звісно, можна десь намалювати й українські костюми, але тулити їх абсолютно в кожну дірку – трішки «передоз». Ну, й остання крапля – хоча цей критерій може зійти за «смаковий» – назви на обкладинках. Їхня «веселість» надто криклива, як на мене, проте на всяк смак…

наш5

наш6

Ілюстрації в чотирьох книжках серії геть неоднорідні. Приміром, «Веселі купусі» й «Пограємо з пальчиками» (художниця Аліна Петренко) виглядають дещо старомодно, тут складно сказати «традиційні», бо й така традиція в оформленні дитячих книжок уже, здається, безповоротно відходить. Найоригінальніше оформлено «Хочу на ручки», книжку з добіркою віршів для дітей, які вже сидять. Художниця Євгенія Гайдамака (це, здається, її перша книжка, але раджу пильно стежити за творчістю Євгенії) зуміла зробити малюнки багатоплановими, хоча й вона не уникла стереотипності в зображенні персонажів.

Коли твій кіт йог

Здається, цей рік буде врожайним на добрі дебюти в дитячій і підлітковій літературі. Принаймні перша повість Саші Кочубей «Сім нескладух Говорухи» в цьому плані дуже обнадійлива.

Говоруха – це Андрій, або ж Андроїд. Цілий тиждень йому в житті нещастить – самі «нескладухи»! А все тому, що його однокласниця, «Жирафа» на ім’я Єва – натуральна ворожка (тут табличка «сарказм»). Наворожила хлопцеві оте, що в назві плюс втрату кохання всього життя, тобто Іванку. Хіба дивно, що Андрій Говоруха цю Єву терпіти не може?

Читайте також: Повна складуха Кочубей

Але світ молодших підлітків такий складний і суперечливий, що легко заплутатися: може, насправді Єва не така й жирафа, сильний хлопчик – не забіяка, а вчителька – геть не самка «богомола» в людській подобі? У всьому цьому читачам доведеться розібратися.

«Та, якщо чесно, я залишив Барбі не через це. Самі подумайте, якому хлопчику потрібна та рожева довгокоса прикрість у блискітках? Не віддав я ляльку, бо знав: поки в мене мамина Барбі, Іванка приходитиме в гості»

Сімейка в Говорухи абсолютно в межах норми: татко вічно за компом, працює з дому, мама смажить котлети й при цьому має час на себе і те, щоб подуркувати. Хоча деякі критики можуть закинути авторці вкраплення гендерних стереотипів: усе-таки котлети! все-таки красива мама дорівнює сукні плюс підбори! І головний герой помічає дівчинку як об’єкт закоханості лише тоді, як вона вдається до макіяжу.

Попри це, повість Саші Кочубей – дуже цікавий і свіжий дебют. І, що особливо тішить в літературі, де письменники майже розучилися бути смішними, книжка неймовірно дотепна. Особливо кіт «КОТЛЕТАріанець». Вдало доповнюють текст малюнки авторки. Зроблені в стилі карикатур у шкільному зошиті, вони втрапляють прямісінько в тривалий ілюстраторський тренд (у цьому ж тренді – «Щоденник слабака» Джефа Кіні, українськомовна серія «Дівчата Джаклін» Джаклін Вілсон, «Вісім днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка, «Літак в небі» Тараса Шила). Крім того, вони часто є не менш смішними, ніж текст. І що важливо – в гуморі Саші Кочубей немає «божевільності», неправдоподібності, нагромадження нісенітниць і сатири, які нерідко вкраплюються туди, де наші автори намагаються бути смішними.

Маленькі і великі мрії про щастя

Зізнаюся: я люблю страшенно красиві книжки. Часом можу навіть пробачити кілька дрібних помилок, якщо всередині гарні ілюстрації. Тому новинку київського видавництва «Фонтан казок» я відразу запримітила – великий формат, величезний фіолетовий птах на обкладинці, а на нім – хлопчик у піжамі. І невідомо, чи цей птах малому сниться, а чи фантазується…

«І ось урешті птаха так виросла, що зайняла собою все небо… і залишилася в ньому, перетворившись на зірки, які зоддаля все ще нагадували політ красивої синьої пташки»

Одне слово, ілюстрації харків’янки Юлії Пилипчатіної мені давно подобаються, тоді як про письменника Олега Чаклуна читала досить полярні відгуки. Тож до фіолетової краси підходила з осторогою. Утім, «Мрія. Dream. Мечта», як зрозуміло з назви, варта уваги вже хоча б тим, що це ціла трилінгва – написано історію про Хлопчика (так, саме з великої літери!) українською, англійською та російською мовами (із позиції маркетингової така книжка – ідеальний подарунок). Властиво, сама історія щось запозичує з Метерлінка (хіба що там синій птах – це символ щастя, а тут – мрії), щось – із дитячих розповідей про польоти вві сні. Це філософська притча про те, як із маленької мрії-думки можна виплекати велику мрію, яка служитиме на користь вищим ідеалам. І як не боятися мріяти, навіть якщо ти мала дитина і тобі всі кажуть: «Досить літати у хмарах, доїдай капусняк!». І ще, може, дрібку про те, що мрії далеко не завжди живляться матеріальними речами. Але це все я інтерпретую, бо за текстом Хлопчик знаходить маленьку синю пташку, яка відмовляється їсти зернята, але чомусь росте і росте, Хлопчик мріє і літає у снах, а пташка одного разу стає така велика, що відлітає й стає сузір’ям. Сюжет вельми простенький, мораль також, проте раджу все-таки читати книжку разом із дітьми – раптом вам доведеться відразу вислухати про всі-всі великі і малі дитячі мрії! Чи розповісти про свої. Чи помріяти разом. Чи просто порозглядати красиві картинки.

От що варте окремого захоплення в цій тримовній книжці-картинці, то це ілюстрації Юлії Пилипчатіної. Деталізовані, ошатні, розкішні малюнки у стриманих коричневих, зелених, синіх і фіолетових тонах можна розглядати знову і знову. Візерунки на фіранках, пір’їнки, квіти, нічне небо, шпалери в кімнаті й навіть кахлі на підлозі художниця промалювала так витончено, мовби йдеться не про звичайну міську квартиру, а про щонайменше королівський палац, і Хлопчик там – не звичайне дошкільня, а Маленький Принц. Бонусом до видання є майстер-клас від художниці на останніх сторінках «Мрії» – вчимося малювати головного героя книжки, з’єднуємо контури хлопчика на пташці за крапочками й розфарбовуємо пташок (завдання розвивають різні види дрібної моторики, що особливо оцінять батьки, які переймаються раннім розвитком дитини).

Настільна книжка для батьків

Наталія ЧУБ. 100 батьківських «чому?». Відповіді досвідченого психолога. — Харків: Віват, 2015. — 368 с.

Мало що так дратує молодих батьків, як непрохані поради. І водночас ці самі молоді батьки чи не найбільше потребують кваліфікованих порад від тих, кому довіряють. Книжка психолога-практика Наталії Чуб «100 батьківських “чому?”» – порадник для тих батьків, які бажають у всьому розібратися самі, яким набридли суперечливі рекомендації педіатрів, бабусь і знайомих мам. До кожного питання авторка підходить зважено й нерідко враховує компромісний варіант відповіді. Утім, чесно визнає, що книжка – «не посібник із догляду за дитиною та її виховання».

Батьківські «чому» поділено за віком (дитина до року, від року до шести, перший клас), тож користуватися таким порадником дуже зручно. Звісно, далеко не всі питання, що хвилюють молодих батьків, знайшли відповіді в посібнику на неповних 400 сторінок. І жодна з відповідей не є вичерпною, про що відверто попереджає в передмові авторка. Адже кожен досвід – унікальний, підходящий у конкретному випадку, і те, що підходить сусідській дитині, не обов’язково підійде вашій. Так само, як ваша дитина не повинна розвиватися згідно з примарними педіатричними «нормами», бо й ви, і педіатр – люди унікальні, зі своїми особливостями й своїми темпами розвитку. То чому, питається, ваша дитина має розвиватися так, як «книжка пише»?

«Мине зовсім небагато часу, і ви почуватиметеся практично професором із педагогіки, дитячої психології та педіатрії, адже пізнаєте все на власному досвіді»

Питання зібрано найрізноманітніші – від побутових до психологічних. Що таке слінг, чому дитина смокче пальчик, коли вчити іноземні мови, виходити на роботу чи сидіти вдома з дитиною, як виростити вундеркінда, діти-маніпулятори, перше кохання, няні, вікові кризи, перший раз у перший клас, як навчити дитину бути чесною, хороброю тощо. Якщо ж у сотні «чомучок» ви не знайшли відповіді на запитання, яке непокоїть саме вас, Наталія Чуб радить наступне: «Потрібно намагатися зрозуміти свою дитину, відчути, чим вона живе, що її турбує, і прийняти обдумане рішення, – адже не буває поганих батьків і дітей. І не буває розвитку без проблем. А подолавши на шляху всі труднощі, вам, зрештою, стане зрозуміло, яких прекрасних дітей виростили ви».

Більше про книжки Наталії Чуб: Універсально для вундеркіндів: за і проти

Єдине – і як авторка блогу про дитячі і підліткові книжки я не можу цього не завважити – мене абсолютно не задовольнила відповідь на запитання «Які книжки читати своїй дитині?». Адже в переліку сучасних авторів, які подобаються дітям, харківська (!) письменниця не наводить імені жодного українського письменника. У списку – лише сучасні російські поети і прозаїки, і це дуже сумно, бо ж подивіться, скільки в нас є прецікавих і пресучасних авторів, які дуже подобаються дітям! Але, як пам’ятаємо, Наталія Чуб у передмові зізналася в суб’єктивізмі й неповноті інформації, тож підходьте до кожної поради – як у книжках, так і в житті – із розумною долею скептицизму. Вивчайте різні джерела, цікавтеся різними думками, слухайте розумні книжки, педагогів, психологів, педіатрів, мам на дитмайданчику, бабусь і стареньку Христю, а свій розум майте. Це моя вам порада.

Як пережити перший рік батьківства

Відповідь на це запитання залежить від кількох складників. Перший: чи перша це у вас дитина. Другий: чи далеко ви живете від бабусь. Третій: чи практикуєте ви йогу і чи вистачає вам 5 годин на день спання. Четвертий: чи є у вас кіт. І хоч список ще можна продовжувати, хай буде п’ятий і останній пункт: чи розвинене у вас почуття гумору. «Рецепт» виживання в перший рік батьківства від Христини Слободян полягає саме в наявності цього останнього складника, без якого щойно-мамам і щойно-татам буде непереливки.

«Відразу попереджаю: у цій книжці ви не знайдете повчань, однозначних відповідей на складні батьківські запитання чи хоча б однієї практичної поради з догляду за дитиною» – зізнається в передмові до «Диво-пристроїв для щойно-мам» авторка. Ет, подумаєте ви, а навіщо, властиво, я це читаю? Адже анотація обіцяє колекцію «диво-пристроїв», які полегшать усім нам, молодим батькам, життя. Полегшать, однак не тому, що хтось стане слідувати за чиїмись порадами, а тому, що побачить: він/вона не один/одна зі своїми бідами, гризотами, сумнівами, сльозами й недосипами першого року життя малючка. Таку ж функцію виконують різноманітні батьківсько-мамські форуми, блоги, спільноти: спокійно, не тільки твоя дитина не хоче лежати у візку; заспокойся, зригування – це в межах норми; випий ковток чаю – температура від того, що ріжуться зубки, завтра все мине.

«Знаєте, є багато правдивих і мудрих думок та цитат, які здаються очевидними та зрозумілими, але по-справжньому починають щось для тебе означати тільки після того, як проживеш шмат життя і коштом власних граблів та ґуль перевіриш їхню правильність»

Особливість же «диво-пристроїв» Христини Слободян у тому, що вони абсолютно буденні, в них немає ні краплинки дива, варто лишень змінити ракурс і подивитися на звичайні речі з дрібкою гумору. Наприклад: «Куля ясновидця, що переносить у щасливе майбутнє» – це наші думки й налаштування на все хороше; «Зарядний пристрій для термінового поповнення ресурсів» – у когось кохана людина; в когось – кава-чай, у когось – ванна з пінкою чи прогулянка; «Дзеркало, у якому я бачу себе очима близьких» – красиві аватарки у фейсбуці 😉 А є ще «Пульт для вимкнення зайвого шуму та надокучливих порад», «Годинник з опціями замороження та перемотування часу», «Велика адресна книга перевірених експертів своєї справи» тощо. Як бачите, всі диво-пристрої цілком реальні, варто лиш правильно налаштуватися.

Кому буде цікава ця книжка? Насамперед мамам майбутнім (майбутнім татам можна начитувати найцікавіші шматки вголос), які поки що перебувають у блаженному очікуванні першої дитини. Які ще будують плани, читають розумні книжки з виховання й переконані, що знають геть усе про материнство. Які вирішують не буденні питання на кшталт «як вкласти дитину спати», «чому вона/він постійно плаче/їсть/підставити свій варіант» і «як відповзти від малюка так, щоб він не прокинувся», а – спільний сон чи окреме ліжечко, візочок чи слінг, заміж за принца чи за простого парубка. Адже головний «рецепт» виживання в перший рік батьківства – не злякатися, але бути готовим до всього, і тут диво-пристрої вам ох як стануть у пригоді.

Читайте також про подорожі з дітьми, або як не стати куркою.