Кожна дитина – «табула раса». Тільки від дорослих залежить, якими барвами засяють-заповняться перші сторінки дитячої книжки пізнання світу. Тож не марнуйте найменших можливостей допомогти дитині наповнитися найкращими враженнями та найяснішими фарбами.
«У вашому світі діти народжуються від любові батьків та щедрості Бога. Батьки дарують тіла і кличуть душі. (…) Душі ростуть на Світовому Дереві й наповнюються світлом. А коли дозрівають, то відриваються від гілки й падають у глибінь світів, щоб втілитися на Землі. А за душею летить її янгол…»
У сучасному світі свідомим батькам відкриваються неймовірні простори різних сфер життя. Казки Катерини Єгорушкіної добре поєднують у собі деякі з цих сфер у почуттях, образах, емоціях. До того ж вони доповнені образами ілюстраторів Поліни Родрігес і Марисі Рудської, поглиблені музичним супроводом від Стефана Недериці.
Не потрібно шукати якихось «спеціальних» чи «таємничих» слів для зацікавлення читачів: ці слова вже живуть своїм власним життям на сторінках цього видання. Бо авторці як мріялося, так і сталося: вона поєднала казку з музикою справді натхненно й професійно.
КРАЇНА СНІГОВІЯ
Приваблива палітурка: відразу привертають увагу органічно вписані в малюнок зими ноти і скрипковий ключ. В уяві постає суворий холодний спів завірюхи за вікном, і здається, що ось уже й морозець пощипує за носа… Та не все так холодно! Теплі кольори, як і сонце найморознішої днини чи лагідне місячне сяйво чарівної ночі, відразу вгамовують хугу і налаштовують на мрійливий лад.
Розгортаємо книжку… і потрапляємо в Королівство Снігової Королеви. Та не звично зловісної, а особливої – легкої, привітної – музичної!
Як зимові малюнки пронизані теплими проблисками-тінями, так і вся розповідь гріє особливим сердечним теплом: гармонією почуттів і навколишнього, створеного письменницею-художником-музикантами, світу.
Напевно, вже зрозуміло, що весь твір присвячено музиці. Образ Музики як чарівної завірюхи, переносить читачів у дивний і багатовимірний світ звуків-образів. До того ж, ви й не помітите, як вивчите назви ноток-крижинок та їх розташування на нотоносці, познайомитеся не лише з головним провідником по Країні Сніговії Каєм, а й з Чорнильним Чоловічком, Сніговиком із крижаною скрипкою, бабусею Грамотою, дідусем ЗдувайПилом та онучкою Ноткою і Ляпкою Сонечком. Разом із ними ви відкриєте багато цікавого й загадкового зі світу Музики. Жодного замороженого серця не залишиться після спілкування з цими дивовижними героями. Крім того, в цьому музично-завійному світі ви зустрінете неочікуваний, але такий близький, знайомий і зрозумілий кожній дитині, образ Всемогутнього Бога.
Життя людини супроводжується/наповнюється всюдисущою музикою. І відлік свій воно розпочинає з музики небесних сфер, які звучать славнем любові двох сердець. Тож що дивного в тому, що кожна людина (а дитина – особливо) сприйнятлива до різноманіття звуків, що наповнюють наш світ?
Гармонія, любов, мрія і працьовитість, дивовижа творення власного світу; сонячність, радість, легкість, безкінечність Музики – це ті слова, які супроводжують кожного на сторінках цього видання. А також: ніжна блакить кольорів, підтеплених місячним сяйвом, сріблястість багатовимірності – все це відкривається в безмежжі мінливого світу Музики.
БУДИНОЧОК З ВОДИ
Почніть розглядати книжку з кінця! Повірте, це іноді значно швидше виявить ваш інтерес до неї, ніж коли розглядати «як треба».
Тут є «Цікавинки про дельфінів»! Якщо водночас із читанням ще й слухати «мову» цих дивних створінь, то враження будуть просто незабутні. (Про це написано в інструкції «Як читати цю книжку». До речі, таких варіантів аж три! Хоча думаю, що ви, любі читачі, також здатні придумати безліч комбінацій, як краще робити саме для вас!).
«Будиночок з води» – це сріблясто-золотавий твір про магію солодкого слова, світлих почуттів і радісних кольорів, про магію сонячного сміху та про відповідальність. Читаючи його, дорослі згадають, а діти вчитимуться розуміти, що будь-яка дія чи будь-яке слово, навіть найменш, на нашу думку, значні, мають відповідні наслідки. І тільки від нас залежить – які. Ця книжка надихає поринути в мандри. Мандри океаном, мандри світом музики і слова. Мандри безмежжям своєї душі.
Отже, урок перший: магія слова.
Вона розпочинається відразу з Будиночка з Води (бо що, як не вода, несе найбільше інформації про навколишній світ?), який заплив до Країни Соняшникової і познайомився з Хлопчиком Ра. А продовжується вже в мандрах з Дядьком Океаном та Дельфінами в пошуках істини народження. Народження всього: звуку і взаєморозуміння, дружби й турботи, пізнання й уважного ставлення до своїх слів.
Урок другий: магія музики.
Окрім душевно-світового зв’язку й гармонії, єдності слова й звуку, продовжується знайомство з нотною грамотою – спеціальними значками для позначення музичних пауз. Виявляється, не тільки звук, але й тиша навчає нас чути красу світу і слухати музику серця.
Урок третій: незвичайна астрономія.
Не тільки незвичайна, а й незвична, яка не розкриває якісь наукові істини, а допомагає не тільки дітям, а й забудькуватим/огрубілим/зашореним дорослим зрозуміти прості істини нашого народження, здійснення мрій та неперервної безкінечності нашого життя як всього сущого.
Виявляється, цих трьох уроків досить, щоб створити собі щасливу долю. І дітям ще не пізно вивчити-відчути цю істину! Тільки, дорослі, не будьте байдужими, наповніться сяйвом, добротою і турботою, самі повірте у щирість, мрію та свою силу, очистіться від буденності й допоможіть своїм дітям!
І наостанок – найголовніший енергетичний код: красива, щедра, наповнена сонцем, любов’ю, музикою та словом суша – це наша Україна. Люби її і вона віддячить тобі тим самим.
Цю книжку найкраще читати перед сном («соньканням»)!
Розпочинається подорож незвично-звичним містом відразу з інтриги: яку ж таку таємницю треба зберігати? Та ще й при цьому засвідчити свою вірність їй вмоченим у синю фарбу відбитком великого пальця?
Відповідь: прочитайте – дізнаєтеся!
А зараз познайомтеся зі справжніми, живими, неповторними Будиночком і Парканом, правою та лівою ногою, Янголом із Янголинею, Нитяним Птахом, ну і, звісно ж, із сестричками-близнючками Асею та Ясею, яким конче необхідно дізнатися, звідки вони з’явилися і хто приніс їх до мами-тата.
Отже, поринаємо в мандрівку-сон.
Уявляєте, насправді наші сни – це ангельське плетиво. І коли ми сваримося, таємниці ховаються від нас і не хочуть відкриватися. Але ж світ без таємниць такий нецікавий… тож – не сварімося!
На цьому відкриття не закінчуються. Виявляється, у СВІТІ 1, у який потрапили сестрички, живуть не лише срібні птахи, а й наші пра-пра-пра-мами й тата. І їх зігріває в тому світі тепло нашої пам’яті. Тож не даймо їм змерзнути!
СВІТ 2, у якому близнючки познайомилися із закоханими лебедями, – це краса вірної любові. І цю красу підтверджують не тільки лебеді своїми почуттями. А й ті історії з родинного життя, про які згадують дівчатка.
Зовсім нудний, сумний і непривабливий СВІТ 3. Світ дурних птахів, сірих кольорів та незрозумілих обов’язків. (Батьки, вам це нічого не нагадує? У чому справжня цінність життя? Можливо, щоб його розфарбувати, треба самим засіяти цей світ зернами радості й любові?)
СВІТ 4 – світ, де народжуються Янголи, в якому існують мама-Небо й тато-Океан. Світ, який все більше наближає нас до Таємниці. А лелечий СВІТ 5 – це розмаїття бузьково-фіолетових слів, із яких викрешується вогонь віри.
СВІТ 6, створений Великим Жартівником, – це пташиний рай. У ньому живуть не тільки багато птахів, а й барвисті янголи!
СВІТ 7 – Ирій. Місце, де проростає світове дерево, де знаходиться озеро правди, це місце нашого народження.
Ну що ж, легкокрилу мандрівку небесними сферами закінчено. Добре, що з нами постійно був наш Янгол. Сподіваймося, що зернятка з вузликів сестричок проростуть паростками любові, турботи й вірності в серцях кожного читача. А ми для себе зав’яжемо вузлики пам’яті найголовніших таємниць. Навіщо? Щоб завжди тривало життя!
Отже…
Діти народжуються від любові батьків та щедрості Бога.
Про таємницю народження близнючок я не скажу – не маю права її розголошувати.
А таємниця допомоги лелекам, які блукають у великих містах і тому не завжди знаходять домівку для немовлят проста: їм допоможуть Будиночки й Паркани.
Хочеться окремо згадати про ілюстративний супровід цієї книжки. У ньому органічно поєднуються/вплітаються малюнок, фотографія, та різноманітні матеріали, як-от ниточки-тканинки-квасолинки й навіть газети-ґудзики-намистинки. А що вже говорити про чарівний світ пташиного співу!
Згадується одна книжка з дитинства. На жаль, ні автора, ні назви не пам’ятаю. Та й потріпана вона була добряче. Напевно, її читали ще мій тато зі своїми сестрами. Так ось. У ній розповідалися цікаві історії-пригоди про музичні інструменти. Звідти я дізналася про незвичні й нечувані на той час тромбон, фагот, контрабас, віолончель (а в нашій родині грали на баяні, гітарі, трубі й, здається, сопілці). Сюжет розповіді був закручений, пригодницький – екшн. Та відчуття гармонії, як зараз пам’ятаю, не було. А ось у творах із серії «Музична казкотерапія для малят» все пронизане музикально-космічною гармонією. Слова Катерини Єгорушкіної «… без натхнення та любові годі й братися за роботу…» в повній мірі стосуються й автора розповідей, й авторів ілюстрацій, і музичного супроводу, бо кожне слово, форма й колір, поєднання звуків цих прекрасних книжок дихають світлом і справжніми почуттями. Вони надихають.
Книжка Анни Гресь «Школа навиворіт. Що робити, якщо…?» – це своєрідний порадник-записник. У ній окрім фахових, але не обтяжених термінологією та науковою «сухістю» порад, є сторінки для їх практичного виконання. Тож немає необхідності витрачати час на пошук блокнотиків-записничків, досить просто бути зацікавленим у прочитанні такого видання.
Ця невелика за обсягом книжка розкриє перед усіма допитливими й небайдужими багато секретів комфортного шкільного життя. Видання адресоване батькам, які щиро бажають зрозуміти переживання дитини-першокласника, попередити їх виникнення, допомогти знайти вихід зі, здавалося б, патових ситуацій, і врешті навіть просто допомогти дитині знайти вихід із приміщення, а ще – знайти власні речі в роздягальні, зрозуміти, що робити, коли відірвався ґудзик, коли втомився, щось болить, коли боїшся вчителя, старшокласників, відповідати біля дошки, писати контрольні, коли дражнять чи кривдять… Батькам, які хочуть відповідально впливати на розвиток подій у класі/школі, допомагаючи насамперед – своїй дитині. Які прагнуть бути не просто батьками, а друзями зі своїми школяриками (а батьківські «розбірки» у школі зовсім не сприяють гармонійному розвитку ситуацій «дитина – дитина», «дитина – вчитель» тощо). Тим дорослим, хто розуміє: краще уникнути стресів, непорозумінь, незручностей – дитячого нервового напруження, аніж потім здивовано питати: «Як це могло трапитися?»
Кожна дитина, до речі, зможе прочитати «Нотатки для дорослих» і допомогти своїм батькам допомагати їй!
Також ця книжка – і дітям. Путівник буде добрим помічником у мандрах шкільними стежками-доріжками. Але навчатиме не вчитися, а бути самим собою! Сміливим, відповідальним, усміхненим, уважним. Ну і, звісно, все ж таки вчитися. Вчитися керувати собою, своїм життям.
Із перших сторінок дізнаємося, як краще працювати з виданням. На кожному розвороті опис шкільної ситуації, яка потребує вирішення, адже викликає відчуття дискомфорту в дитини. Тут – конкретні корисні поради дітям щодо своєї поведінки, а також завдання-помічники батькам, для котрих сформульовано чіткий алгоритм щодо профілактики непевних ситуацій та їх подолання. Важливо: авторка описує, що в тій чи інший ситуації відчуває дитина. Це фактично паралельний дитячо-дорослий тренінг, заради якого не треба кудись іти. Варто просто зробити таку книжку настільною.
Кожна дитина, до речі, зможе прочитати «Нотатки для дорослих» і допомогти своїм батькам допомагати їй!
Останні сторінки – це, власне, і є той записник, що допоможе відразу вивчити однокласників, учителів, розклад уроків. Записати необхідні дані про своїх друзів. Намалювати план школи. А якщо виникне необхідність – терміново переглянути певну ситуацію: кольоровий зміст допоможе швидко зорієнтуватись у пораднику-записнику.
Втім, до посібника є кілька зауважень. Зміст лаконічний, простий, текст дохідливий як для дорослих, так і для дітей. Однак опис шкільних ситуацій занадто сухий, малоемоційний, формальний. Це – констатація факту, яка в контексті роботи з дитиною вартувала б більшої охудожненості. Оформлення – це крапля дьогтю в бочці меду. Шрифт на «дитячих» сторінках зовсім не відповідає рекомендаціям та вимогам для дитячого читання. Та й було б логічно відрізнити шрифтом ці блоки від «дорослих». Цікавим є рішення щодо розміщення порад на листочках записника, але занадто блідий колір контуру та кольорове рішення малюнків роблять сторінку геть невиразною. Окрім того, «розумні»-зрозумілі за формою та емоційністю малюнки (які б мали полегшити дитині візуалізацію тексту) «зливаються», втрачають яскравість та деталі. На кожній сторінці є висновок. Його також, як і вступ-опис ситуації, бажано було б виділити, підкреслити (шрифт, колір, жирність тощо), щоб при необхідності повернутися до вже опрацьованого, швидко знайти це й прочитати.
У комп’ютеризованому світі значення дитячих журналів для розвитку й виховання малечі не зменшилося, а можливо й зросло. За відсутності в батьків часу (а подекуди й бажання) шукати ідеї для занять із дітьми дитяча періодика перебирає на себе цю функцію й надає готову до використання якісну й різноманітну друковану продукцію.
Зазвичай в одному журналі поєднуються кілька напрямів: пізнавальний, розважальний, навчальний, культурологічний, науково-популярний. Дитяча періодика якісна в наш час за друком, цікава за змістом та може задовольнити потреби найрізноманітніших читачів. Вибір видання залежить від віку, інтересів та розвитку конкретної дитини.
Якщо коротко охарактеризувати сучасні дитячі журнали, достатньо сказати: інновація, розвиток, гра. Саме через гру подають потрібну інформацію більшість найпопулярніших серед дітей видань, і це є правильним підходом, адже гра – найприродніше заняття для малечі. Тож не лінуйтесь, навчайтесь граючись! А щоб допомогти вам зорієнтуватися на ринку дитячої періодики, БараБука підготувала огляд кількох журналів для дітей від 1 до 10 років, а також підліткового видання «Однокласник».
«Малятко» – літературно-художнє й пізнавальне видання для дітей 4-8 років; виходить щомісяця.
Журнал публікується з 1960 року; це видання добре відоме батькам сучасних малюків. Завдячуючи багатолітнім традиціям, «Малятко» може бути універсальним журналом для учнів 1-2 класів: він різносторонній за тематикою, хоча й не зовсім сучасний за формою та змістом. Журналу варто було б поряд зі звичними рубриками додати сучасніші, наприклад, ознайомлення з найцікавішими дитячими комп’ютерними героями й іграми, мультиками, інтелектуальними розвагами тощо. Хотілося б також більше уваги звертати на еко-виховання: любов і повагу до найближчого оточення, до правил співіснування різних форм життя на нашій планеті. До речі, це в тій чи іншій мірі стосується багатьох дитячих журналів.
Об’єм видання великий, матеріалів – багато, тож є над чим і з чим працювати. Тут можна знайти яскраві ілюстрації, логічні завдання та саморобки. Рубрики традиційні: природознавче «Стежками рідного краю» і народознавче «Калинчине віконце», «Прочитай сам» для читачів-початківців, «Маляткова пошта», зустрічі з літературними класиками та сучасними дитячими письменниками в «Незабутніх Маляткових друзях», «Сторінка для батьків» з поясненнями особливих моментів у вихованні дітей, міні-енциклопедія «Чи знаєш ти?», рубрика для найменших діточок «Дзвіночок», дитячі пісеньки з нотами та багато іншого.
Перше, що впадає у вічі, –популярні герої на обкладинці та вказана тема журналу (кожен випуск – тематичний; це допоможе батькам зекономити час у пошуку необхідних матеріалів). Також серед особливостей видання привабливий, достатньо великого розміру шрифт та різновеликі сторінки (це додаткова можливість для зацікавлення читачів-глядачів-гортачів). Правда, відразу зауваження: якщо й від 2 років, то від дуже розвинених 2-х років, але швидше – від чотирьох.
Журнал містить кілька різних вставок. Одна з них – вкладка з доклейками, що містить саморобні об’ємні деталі до матеріалів номеру. Ще є своєрідний робочий зошит для підготовки дитини до навчання у школі. Читачі знайдуть тут багато яскравих ілюстрацій, цікавих оповідок, розмальовок та саморобок, настільну гру. Батьки – пояснення про те, як краще працювати над виконанням завдань.
Як і у випадку попереднього видання, далеко не всі шестирічки зможуть користуватися журналом, а не просто розглядати його. З досвіду роботи з дітьми цього віку можу припустити, що зміст цього «Пізнайка» заскладний для їхнього повноцінного сприйняття. Попри це, сучасні герої й актуальні теми можуть привабити до видання не одну дитину
Головний герой журналу – веселий та кмітливий борсучок Пізнайко. У кожному номері він пропонує свою цікаву тему, яка потім розгортається не лише на сторінках журналу, а й в ігровій вставці. Крім цього, читачі знайдуть у виданні логічні завдання, українську та англійську грамоту, саморобки та художні твори в рубриках: «Лабіринт», «Комікс», «Логіка», «Історія», «Пізнавалка», «Читалка», «Майстерня» та ін.
«Крилаті. Пригодницький журнал для дітей» від 6 до 10 років; виходить раз на два місяці.
Навчально-розважальне видання, яке за виховним впливом і тематикою перегукується з «Малятком». Найбільш патріотично спрямований з усіх оглянутих журналів. Назва підтримується тезою «Усі ми крилаті», тобто всі люди без винятку є крилатими у мріях, у прагненні досягти внутрішньої гармонії.
Видання пропонує такі рубрики: «Горішки для розуму», «Вчимося граючись», «Читальня», «Мовні ігри», «Весела рахівничка» – для формування навчальних навичок дітей; пізнавальні «Відомі імена», «Мандрівка у космос»; «Зоопарк» та «Чотири лапи» про тварин; «Художня майстерня», в якій багато уваги приділяється українським народним традиціям; «Сторінка психолога», на якій дитина в доступній для себе формі зможе отримати корисну і практичну інформацію від казкотерапевта й письменниці Катерини Єгорушкіної; головоломки та логічні завдання, літературна сторінка.
Своєю продукцією тішить видавництво «Мамине сонечко», яке публікує кілька розважально-навчальних журналів сучасного формату. Зміст, оформлення й тематика цих видань цілком відповідають віковим вимогам, а папір цупкий і приємний на дотик.
Видання, яке обрало для себе аудиторію віком від 1 року. Кожен випуск журналу має свою тему, містить детальні покрокові інструкції для батьків, розвивальні ігри на картонних сторінках та завдання, які формують у дітей базові поняття: колір, форма, співвідношення тощо.
Видання пропонує рубрики: «Пізнаємо світ», «Ліплення», «Розмальовки», «Малюємо пальчиками» й «Пальчикові ігри» для розвитку дрібної моторики, «Сторінка для мам» та інші. Журнал чудово ілюстрований доступними для сприйняття картинками у природних, спокійних кольорах.
Принцип такий самий, як і в попереднього видання, однак цей журнал містить значно більше текстів: як завдань до ілюстрацій, так і літературних творів, читати які доведеться батькам. Кожен випуск має свою тему, якій підпорядковується весь зміст. Чітко вказано мету завдань: розвиток уваги, уяви, мислення, логіки, математичних понять, дрібної моторики, формування навичок письма – тож ви маєте можливість обирати ті завдання, які необхідні чи цікаві для вас із дитиною саме в цей момент. Веселі ігри, яскраві аплікації та іграшки-саморобки допомагають розвивати творчість, мовлення дитини та вміння користуватися ножицями, клеєм, фарбами-олівцями.
Видання пропонує рубрики: «Аплікація для розвитку дрібної моторики рук», «Розвиток уваги та мислення», «Пізнаємо світ та готуємо руку до письма», «Орієнтуємося у просторі», «Розвиток мислення та мовлення», «Підготовка до читання та письма», «Лабіринт», «Розфарбовка» та інші.
Провідниками по сторінках цього пізнавального журналу є Маленький Розумник та Маленька Фея (NB! БараБука звертає увагу на те, що дітям варто прояснити, що далеко не всі хлопчики й дівчатка діляться на «фей» і «розумників», дівчатка теж розумнички, а хлопчики вслід за Пітером Пеном вільно дружать із феями 😉). Вони висвітлюють тему кожного номера і допомагають впоратися з його завданнями. Журнал містить цікаві художні твори, математичні, мовні вправи та завдання на розвиток логічного мислення, уваги, творчості. У кожному випуску традиційно є іграшка-саморобка.
Серед рубрик видання – «Кросворд», «Розмальовка», «Казка-забавлянка», «Майстер-клас» та інші.
Журнал для школярів зі вставкою-стіннівкою та настільною грою, з безліччю інтригуй-фактів, художніми творами, конкурсами, різноманітними завданнями, кросвордами-сканвордами та саморобкою.
Має рубрики «За тридев’ять земель», «Ігровий портал», «Інтернет-абетка» і «Таємна лабораторія» (школа комп’ютерної грамотності!), «Клуб питайликів», «Моє домашнє ЗОО» та «Зелений патруль», «Школа виживання», «Чарівні картинки», а також смішинки, тести, фокуси-покуси та конкурси для всієї родини. Нудьгувати не доведеться!
«Однокласник» – інформаційно-розважальний щомісячний журнал для молоді.
Обкладинка за стилем подібна до дорослих глянцевих журналів, але не переобтяжена зайвою інформацією й деталями. Сучасна поліграфія; змістове наповнення цікаве й різноманітне: є багато тем, які приваблять підлітків.
Пропоновані рубрики:
«Ярмарок новин» – найрізноманітніших: від незвичних знахідок до заторів та президентів у забігайлівках.
«Відеотека» – розповідь про останні новини кіноіндустрії.
«Це цікаво» – пояснення наукових явищ, розповідь про традиції нашого народу, тут же – «Глобус України» (виявляється, існує і такий! – і не тільки в анекдотах або мріях).
«Майдан» як майданчик, площа, територія «гарячої» і просто цікавої інформації як з усього світу, так і з України.
«Забугор» – подорож по різним куточкам нашої планети.
«Проблема»: непрості дитячі проблеми та шляхи їх вирішення. Тут-таки – «Реформа школи». Назва говорить сама за себе.
«Літературний додаток – Однокласник». Правда, не зовсім зрозумілий розподіл поезії та прози на «Додаток» та розташовані окремими сторінками рубрики «Поезія» і «Модна читанка».
Багато місця відведено сучасній музиці, і це добре. На сторінках журналу є музичні новини й новинки української та зарубіжної музики; постери груп та текти пісень з акордами у рубриці «Співаймо разом».
Уроки сучасної англійської мови.
«Секретні матеріали» з життя світових знаменитостей.
«Най-най-най» цікавіші факти з навколишнього світу і «Брати наші менші».
«Артишок». Не зовсім зрозуміле тематичне наповнення цього розділу, але читати про мистецтво одягатися чи мистецтво розшифровки обрядових українських пісень цікаво.
Назви розділів-рубрик цікаві, хоча їх змістовне наповнення часто дублюється або йде паралельними шляхами. Та це переважно може зауважити прискіпливий читач, до того ж – дорослий. А підліткам буде цікаво читати і про природу та традиції України, і про кіно-музику-літературу, і про шоу-бізнес на різних сторінках одного й того ж журналу.
Ну і, звісно, «Тести» й «Ігротека». І це дуже добре, бо не тільки малюки розвиваються граючись. Пізнавати себе через виконання певних дій, хай то будуть відповіді на запитання чи розв’язування кросвордів, ніколи не набридне, а для підлітків – особливо.
Все це ілюструється якісними й сучасними фотографіями, що дозволяють зацікавитися «Однокласником» навіть не читаючи його, а просто гортаючи сторінки. Запевняю, навіть таким чином можна отримати різноманітну інформацію та яскраві враження.
Ця книжка у веселих трав’янисто-помаранчевих кольорах відразу буде помічена вашими дітьми. Долоні самі захочуть узяти її до рук, щоб відчути її тепло і радість, щоб переконатися, чи квачиковий малюнок справді існує поза обкладинкою, чи то тільки здається?
Завмерла у небі
Хмаринка-дивинка –
пухнастий бочок,
помаранчева спинка.
Лежить собі тихо
і слухає вітер –
і мріє Хмаринка
колись полетіти…
Сподівання справдяться і за першим, і за другим, третім чи будь-яким іншим прочитанням. Тільки зауважте: щоб відчути атмосферу книжечки, не варто «бігати» очима по рядочках, а відразу, тільки-но натрапивши на віршик, варто почати читати вголос. Тоді й відкриється вповні поєднання звичного слова, теплого почуття чи спогаду й зрозумілих та близьких кожній дитині образів. І навіть «вітер колючий, … дощик періщить» не порушать встановленої під час читання рівноваги, не затьмарять настрій, а навпаки – лише підкреслять позитивну енергію, якою наповнене кожне слово.
Пухнасті віршики, пухнасті ілюстрації – все разом поєднується в пухнасті, кицькові, образи. Затишок рідної оселі, татових великих і надійних долонь, спільний гопак. Зюмрики! А борщик від бабусі… хоч бери ложку – й відразу зі сторінки їж! І все це з любов’ю й ніжністю, щедро дарують авторка Анна Павлик та художниця Катерина Косьяненко.
«Нумо, рідні, дайте руки!… а нумо дружити!» – ці слова закликають об’єднатися у спільне коло не лише батьків та дітей, а й усіх, хто нас оточує: і звірів, і навіть явища природи.
Тексти збірки без перевтоми чи неспокою можуть читати початківці. До цього спонукатиме й розмір кеглю, і кількість розміщеного на сторінках тексту, зрозумілі дитині малюнки. Звернення ж авторки до читачів зможуть прочитати малюкам дорослі. І не тільки прочитати, а й пояснити суть благодійної ініціативи проекту «Вода – джерело життя», на підтримку якої вийшла ця книжка.
Особливу увагу варто звернути на останні сторінки. Після родинної тематики віршів можна відразу братися до малювання власної родини, тим більше, що перед очима будуть добрі приклади ілюстрацій. А потім дітям «дозволяють» просто у книжці переписати вподобаний вірш й навіть вписати до збірки власний! Не доведеться шукати місце для творчості: у книжці це продумано.
Не менш цікавою є і розповідь Тетяни Стус «Про воду живу і неживу» наприкінці видання. Це навіть –не розповідь, а спонукання до глибшого пізнання проблеми стосунків людини й природи, точніше, – людини і води. Тетяна не лише зацікавила дорослих і підлітків проблемою людської душі та її віддзеркалення у воді, а підказала напрямок подальших роздумів та розмов із дітьми.
«Хмаринка-дивинка» – міцне й гармонійне поєднання любові до природи й до своїх рідних: у слові, кольорі, у формі та благодійності. Воно відчиняє великим та малим читачам двері в нові метафори, в таємницю «живої» води: любіть, рідійте життю, поважайте весь навколишній світ і піклуйтеся про нього – і тоді щастя навколо нас стане більше! І ним варто ділитися, як це роблять авторки книжки.
Чому дітям завжди цікаво слухати, читати, розмовляти про драконів, розмальовувати їх, малювати? Мабуть, тому, що це тільки майже вигадка. (Динозаври ж існували? У народних казках є дракони – а диму без вогню не буває!). Це завжди сила й відвага, щира й віддана дружба, ну і, звісно, якийсь потаємний страх, що обов’язково буде переможений! Особливо підсвідомий страх, який зачаївся десь глибоко в потаємних куточках, напевно, кожної дитячої душі. Хоч би який він мав образ:
І ось, будь ласка, він, цей страх, виявляється таким милим і нешкідливим. І нічого його боятися: бо кожна людина (а маленька – особливо) несвідомо шукає шляхи перетворення своїх страхіть у щось миле, приємне й дружнє. Або хоча б нешкідливе.
– О, – щасливо всміхнувся казкар, – найбільше я любив казки про принцес. Вони завжди мене захоплювали. Це були найдивовижніші історії. І, знаєте, я завжди мріяв зустріти принцесу, хоча, як вам відомо, за мого дитинства їх уже не було в Драконії.
– Але ж тепер є! – з гордістю промовив Драґо. – Тепер у нас є Маляка!
Пиптик підхопився з місця. Він уже відкрив рота, щоб додати, що це вони з Драґо знайшли й принесли в Драконію справжню принцесу, але не встиг, бо Омелько раптом сказав таке:
– Ти хотів сказати – була? Була Маляка.
– Як це – була? – обурився Драґо. – Її Малячність Маляка Перша! Вона ж є!
– Ага! – таки вставив слово Пиптик. – Ми з Дра самі її знайшли!
Омелько збентежено глянув на вожатого, потім обвів поглядом усіх дракончиків, що сиділи перед ним в залі й з тривогою очікували, що ж скаже казкар.
– Ви хіба нічого не знаєте? – тихо спитав він.
– А що ми повинні знати?! – мало не кричав Драґо. – Що знати? Та кажіть же!
– Принцесу Маляку засудили до проковтування. В Драконіїї знову немає жодної принцеси, – промовив Омелько.
Тому автор, який звертається до теми драконів, завжди виграє. А особливо, якщо починає ще в назві свого твору спокушати дітей цікавими словами – ДРАКОНІЯ, та ще й МАЛЯКА – яке гарне дитяче й смачне слівце!
Почавши читати тільки першу книжку, відразу захотілося поставити гриф. Ні, не Міністерства освіти й науки України, а вдячного читача: «Рекомендовано для самостійного читання дітьми (й дорослими для дітей) 7-9 років». Але це не значить, що книжки про Маляку й драконів не буде цікаво читати першокласникам, або «дорослим» п’ятикласникам. Бо це сучасна, дуже цікава й по-дитячому безпосередня справжнісінька казка, у якій гарно, з розумінням дитячих характерів виписані дійові особи. Це й Маляка – принцеса-першокласниця, і її друзі-дракони другокласники Пиптик і Драґо (один із яких імпульсивний ведучий, а другий – на перший погляд нерішучий, проте дуже надійний товариш). Це і лосик Гаплик – нитько й плаксій, який у вирішальну мить перетворюється на справжнісінького харцизяку. Та й дорослі герої цікаві: дракон-учитель і дракон-директор (як алегорично звучить!), бабуся – колишня вчителька (не дракониця! – ані в прямому, ані в переносному значенні).
Відразу хочеться висловити щиру подяку Сашкові Дерманському за те, що він ламає стереотипи ставлення до школи. Останнім часом у суспільстві висловлюються переважно негативні думки щодо вчителів, школи. Почасти це можна зрозуміти. Але поясніть, як дитину навчити цінувати навчання, якщо весь цей процес (переважна частина життя дитини!) завдяки дорослим викликає несприйняття або й страх? Сашко ж Дерманський із доброзичливим гумором створює позитивний образ школи й учителів: такий собі драконський шкільний всесвіт, у якому легко («легко» не в значенні «прозоро», а приємно-необразливо, з теплом!) вгадується шкільне сьогодення. І навіть постійні правила (як і в звичайній школі) не напружують, а якось ненав’язливо вкладаються в голову – і шкільні, і загально поведінкові.
Мова-розмова казки – цікава, така буденна й звична для дітей, що не відразу й розумієш, що автор – дорослий чоловік. Новоутворені не за літературними нормами слова є безпосередньо дитячими, близькими розумінню кожної дитини.
До речі, автор – справжній вчитель. Він (гадаю, неусвідомлено, за покликом серця) написав мимовільно повчальну книжку. Тут – і елементи географії, і правила ставлення до старших, і пояснення того, чому не можна «поганити» будь-які, не тільки казкові, моря. А також деякі архітектурні київські деталі, основи по-драконячому людської соціології та політології. І найголовніше – правила вірної й відданої дружби!
Постійна присутність Сашка (не автора, а зрозумілого дітям дорослого/дитини) на сторінках казки, діалог-звертання до читача як до безпосереднього співрозмовника, відчуття дитиною його позитиву до навколишнього світу створюють атмосферу присутності читача в казці на рівних правах із дійовими особами.
Деяким розчаруванням видання є брак ілюстративного матеріалу. Все-таки для молодших школярів у книжці бажано мати більше малюнків. Можливо, добре, що вони не кольорові – це дає можливість дітям їх розфарбувати так, як заманеться самим. Але … Дуже привабливі обкладинка та форзац потім розчаровують невиправданими сподіваннями на сторінках видання.
Графічні образи Валентини Богданюк дуже цікаві, добрі, до міри деталізовані. Але для дитячого читача (пересічного, масового) вони маловиразні, якісь монотонні. Все ж таки для сприйняття дитини в малюнку (особливо не кольоровому) головне повинно бути більш виразним, чітко окресленішим.
Окреме прохання до автора від вчителів. Будь-ласка, шановний Сашко Дерманський, придумайте-видайте, збірку своїх таких цікавих і сучасних чистомовок-скоромовок. Кожен віршик у казці, кожне власне ім’я – це готовий матеріал для розвитку навичок читання.
