У дитячому садочку непосидюче рудоволосе хлоп’я слоників рахувало. Минули роки, і в початковій школі Петрик чомусь лічив страждання – і нарахував аж 17 штук! Але оскільки книжка Наталі Гузєєвої з ілюстраціями Ірини Смирнової не про самі страждання, а насамперед про любов, то й називається вона відповідно – «Любов та 17 страждань Петрика П’яточкина».
Спершу здається, що це все ж таки текст для дітей початкової школи. Так, він адаптований, легко читається, тут багато гумористичних епізодів. Проте будьте готові, що при прочитанні книжки в дитини можуть виникнути запитання як буденного, так і філософського характеру: про життя і смерть, про Бога, кохання і стосунки між дорослими. Тому радимо читати книжку в сімейному колі.
«Я тут сиджу сам, думаю про неї, страждаю. А вона теж, мабуть, сидить сама, про мене думає й теж – страждає. Може, краще вдвох сидіти і страждати?»
Кожен новий розділ піднімає важливу проблему, спричинену випадковими (і не дуже) обставинами в житті головного героя.
Чи перше кохання завжди з’являється навесні? Чи варто робити подвиги заради коханої людини? Дуже обережно, на власних прикладах П’яточкин вчиться розрізняти перші прояви кохання, аналізує стосунки батьків, бачить, що любов існує і між старшими людьми.
Разом із тим «Любов та 17 страждань Петрика П’яточкина» – це ще й повість про дружбу. Вона тут теж всеохопна, як любов. Друзі-однолітки і непорозуміння між ними, набагато старші за Петрика друзі і їхні поради, дружба між дорослими і дитячі думки щодо цього питання.
Із дитиною у віці Петрика П’яточкина багато що трапляється вперше. Всі ці події викликають бурю емоцій, із якими діти не здатні впоратися самостійно. Активний, але досить лінивий Петрик має проблеми з дисципліною у школі, вчиться заробляти перші гроші, знаходить вирішення безвихідних ситуацій. Він бере на себе відповідальність, викручується й обманює, але попри все правда завжди перемагає. Книжка допоможе батькам краще зрозуміти свою дитину, а дітям покаже, що немає безвихідних ситуацій і що не потрібно все завжди вирішувати самому – часом варто попросити поради.
Ця добра й позитивна книжка зможе стати предметом обговорень у вашій родині. Розглядаючи з різних боків ситуації, в які потрапляє Петрик, батьки допоможуть дитині розвинути критичне мислення. Важливо почути її думку, поставити правильні запитання про причини чи наслідки подій – і гарний вечір за дружньою розмовою вам гарантовано.
Українська народна казка «Був собі пес» в переказі та з фірмовими ілюстраціями Едуарда Назарова тепер українською й у формі книжки! Це видання із серії «Найкраще – дітям» від «Часу майстрів».
Читати її буде легко як із дітками від 4-5 років, так і самим малятам 6-8 років. У книжці великий кегль, багато яскравих і добре знайомих, майже рідних, ілюстрацій.
– А пам’ятаєш, – сказав він зовсім іншим тоном, – як ти мене ганяв?
– Так я… той…
– Аякже, робота така, – перебив вовк і додав гірко: – А я все життя тут тиняюся і ніхто мені за спасибі кісточки не дасть…
Це найбільш українська дитяча книжка про українців. У ній є все: добро, взаємодопомога, кумедні пригоди, колоритне українське село зі своїми традиціями. Ну, і звісно легендарна фраза: «Заходь, раптом що…»
Імовірно, прочитавши цю книжку, і батьки зможуть відкрити для себе нові епізоди з добре відомого мультика дитинства. Через високий темп розгортання подій у мультфільмі і його надкумедність, не встигаєш сприйняти причинно-наслідковий зв’язок. Прочитавши книжку, обов’язково перегляньте мультик! Відкриєте для себе його по-іншому!
Ця яскрава й весела книжка анітрохи не поступається мультфільму. У ній все трохи повільніше, зрозуміліше для дитини. Мова проста, не перенавантажена ні сучасною лексикою, ні неологізмами, ні діалектизмами. Яскраві та смішні ілюстрації якось легко створюють відповідну атмосферу. Читаючи «Був собі пес», ви весело проведете час із дитиною!
Багато кому з дитинства знайомий мультик про рудого непосидючого хлопчиська, який співає свою бешкетну пісеньку: «Вчора я не розбігався, / Буть слухняним намагався…» Але є ще й книжка авторки Наталії Гузєєвої з історіями про Петрика П’яточкина, котра побачила світ у серії «Мрійники» харківського видавництва «Віват».
Цю серію видавці позиціонують як книжки для читання дорослими дітям. Думаю, це правильно. Самостійно читати її зможе років з 8-9, бо в тексті трапляються неологізми, складні слова та терміни, сучасні вирази, тоді як послухають із задоволенням і дошкільнята. Та й кому не сподобається, коли дорослі читають уголос смішні історії?
«І коли за Петриком П’яточкиним нарешті зачиняються ворота дитячого садка, втомлені батьки з полегшенням зітхають: “Пфу-ух! Тепер підемо на роботу, відпочинемо…”»
Пригоди П’яточкина, про які ми знаємо з мультфільма, у книжці викладено трохи глибше. Якщо в мультику хлопчик стає чемнішим, просто побачивши себе збоку, то в книжці Петрик здатен засмучуватися, співчувати, допомагати іншим. Інші відповідають йому тим самим – це і впливає на малого.
Друга історія – про сучасного винахідливого татуся. Мама поїхала на відпочинок, а тато й Петрик залишилися вдома. На четвертий день маминої відсутності вони вже були безпорадні й не мали, що їсти. Проте тато майже не розгубився. До речі, оповідання неодмінно сподобається хлопцям, бо воно про роботів. А ще дитина добре зрозуміє різницю між «вхідними» й «вихідними» даними.
Третя пригода П’яточкіна сталася в найпрекрасніший час року – новорічну ніч. Гадаю, батьки з досвідом вже здогадуються, що йтиметься про замовляння подарунків Дідові Морозу. Оповідання задовольнить очікування і малечі, і батьків, адже Катруся та Петрик нарешті зрозуміють, що бажання має бути одне. Читати раджу всім малятам: і тим, хто вірить у Діда Мороза, і тим, хто вже знає про «чарівний гаманець», який фінансує новорічні сюрпризи.
Усі казкові історії про непосидюче хлоп’я написані з гумором, насичені кумедними ситуаціями, але завжди через сміх і гру ми робимо корисні висновки. Великі яскраві ілюстрації художника Оксани Батуріної роблять книжку особливо радісною і сонячно-рудою.
