Якщо ви обираєте книги за обкладинкою або анотацією, велика ймовірність того, що «Січова академія. Курінь інженерів» Ярослава Лисенка приверне вашу увагу. Це не просто підліткове фентезі, а й твір, що змушує задуматися. Захоплива історія про магію та пригоди приховує в собі безліч цікавих паралелей з Україною, які автор майстерно вплітає в сюжет.
На мою думку, книга розрахована на підлітків від 11 років, що робить мене дуже щасливою. Адже попри те, що український книжковий ринок зараз активно росте, ніша підліткового фентезі досі мало заповнена. Також хочу відзначити, що у автора досить хороше почуття гумору.
Головному герою, Сашкові, 13 років. Вже рік він живе з мамою в окупованому Хмарині, чекаючи на повернення батька, якого не бачив з початку окупації. Одного дня, тікаючи від патруля, хлопець знаходить монету джур — запрошення до Січової академії. Проте те, що кандидати отримали монети, не означає, що їх приймуть в Академію — спершу потрібно пройти вступний іспит, до якого допустять не всіх.
Сашко також дізнається, що його батько загинув. Це стає для нього важким ударом, адже півтора року окупації він тримався завдяки надії зустрітися з батьком. Проте все, що хлопець отримав, — це записник, який так завзято шукали імперці.
Опинившись в оточенні підлітків, які все життя були есперами, Сашко дізнається, що більшість вважають, ніби хмаринці добровільно впустили імперців у місто, а Курінь інженерів, який під час Багряного світанку винищили, їм у цьому допомагав. Коли перед хлопцем виникають труднощі, він приборкує свої емоції і твердо вирішує діяти. Під час випробування у лісі хлопець знаходить друзів, і вони щиро радіють, що разом потрапили до Січової академії.
«Та чхати на оцінки. Ми вчимося для себе, а будь-яке оцінювання – це обмеження індивідуальності.»
Навчання виявляється не таким, як Сашко його уявляв. Замість навчання магії вони тренують свою витривалість: бігають, носять дрова, прибирають, вчаться готувати. Керівник їхньої групи вигадує їм щоразу різні, але важкі завдання. Згодом хлопець усвідомлює, що це рутина Академії, і вона потрібна. Для того, щоб бути хорошим еспером, потрібні як сила, так і розум. «Не можна навчити, але можна навчитися» — справді цікава цитата, яку, до речі, можна застосовувати у житті.
Також хлопець помічає, що дивні речі відбуваються по всій країні, але підліткам про це нічого не говорять. Невже назріває нове повстання? На Грома тиснуть чимало чинників, проте щоразу, коли він думає здатися, йому на допомогу приходять його товариші. Чи буде він, Грім, здатний діяти там, де інші безсилі? Чи все ж одного разу вирішить здатися?
Під час прочитання я змогла провести багато паралелей з Україною. Хоч автор нічого про це прямо не згадує, шукати їх було дуже захопливо. Я розділила їх на кілька груп:
- Зброя. Бойовий еспер досить добре озброєний, а саме клинком і двома пістолями, пізніше у тексті згадана шабля. Ці види зброї також були поширені в Україні.
- Імена. У більшості героїв імена і прізвища притаманні Україні, наприклад, головного героя звати Сашко Громчук.
- Музичні інструменти. У тексті присутня бандура.
- Гроші. Тут гроші — карбованці, до речі, джурам за виконання завдань досить добре платять.
- Їжа. Джури частенько готують куліш.
- Природа. Важливу роль у світобудові відіграють стихії, а назви міст стосуються природи: Хмарин, Землинь, Кам’янець, Вітропіль, Хвильниця. Більшість навчання і місій джур проходить на природі.
«Справжні герої помирають, і це важко. Не помирає хіба що пам’ять про них.»
У книзі піднята тема втрати близьких рідних. Адже Сашко дізнається, що його батько загинув, а згодом загине ще одна близька людина. Проте автор говорить, що потрібно пам’ятати, але не сумувати, а навпаки — продовжувати жити.
Після Кривавої війни Сарматія й Імперія уклали угоду про розмежовані землі, які самі обирають, якій державі належати. Імперія, як і звичайний загарбник, поширює пропаганду, зазвичай, говорячи, що вона завжди ставала на бік знедолених і прагнула, щоб суспільство було у рівності. Проте люди, які на власному досвіді дізналися, що таке окупація, розуміють, що не все так весело. Також варто звернути увагу на те, що більшість героїв у книзі — підлітки.
Тема війни у книгах загалом досить специфічна. Війна у книгах для підлітків ще важча, адже в них зазвичай не повинно бути яскравих описів насилля. Також кожен сприймає цю тему по-різному. Для одних це тригерна тема, яку вони намагаються оминати, для інших — це можливість переосмислити реальність, а ще іншим байдуже.
Також увагу привертає яскраве оформлення. Обкладинка з багатьма деталями, на якій зображений Арей — друг батька Сашка і його наставник. Яскраво-синє тло притягує погляд. Усередині книги перед кожним розділом ми зустрічаємо ілюстрації Артема Бурлика. Вони відображають одну ключову подію, що відбуватиметься в розділі. Загалом ілюстрації — це чудова річ, яка допомагає яскравіше уявити події і формує цілісну картинку.
Загалом, «Січова академія. Курінь інженерів» Ярослава Лисенка — це якісний і захопливий зразок українського підліткового фентезі. Ця книга не тільки розважає, але й змушує задуматися над важливими темами, використовуючи знайомі нам образи та символи. І що найважливіше — автор анонсував продовження, а це означає, що ми ще зможемо повернутися у цей дивовижний світ і дізнатися, що чекає на Сашка далі.
