Нещодавно мені до рук потрапила оригінальна на вигляд книжка з цікавою назвою «З півслова: про спілкування та розуміння одне одного» Романи Романишиної та Андрія Лесіва. Це книга про види комунікацій між людьми, тваринами й навіть комахами, такими дрібненькими, як-от світлячки. Вона отримала відзнаку «ТОП БараБуки-2025» як одна з найкращих пізнавальних книжок року. А також увійшла до каталогу книжкових рекомендацій у галузі міжнародної дитячої та підліткової літератури The White Ravens-2025. То що ж робить цю книжку такою особливою?
На перший погляд може здатися, що це просто джерело цікавої інформації про сигнали, жести, мову та навіть інтернет. І викладена вона так легко, як в енциклопедії для дошкільнят, тож навіть наймолодшим читачам буде просто та зрозуміло сприймати текст.
Проте я зауважила, що, окрім підбірки цікавої інформації, у цій книжці є важливі меседжі. Скажімо, при прочитанні мою увагу привернула фраза: «Коли бракує слів, дотик чуйності скаже більше за голос». А й справді: існує ж стільки способів спілкуватися, окрім звичайної розмови! Шрифт Брайля та мова жестів вже давно не є чимось незвичайним – це способи комунікації, які використовують багато людей, і навіть ті, які ними не користуються, принаймні чули про них. Але чи знали ви, які сигнали може подавати ваше тіло, коли ви навіть не підозрюєте цього? Усе ви дізнаєтеся у цій книзі. На таких прикладах ідеально формується розуміння важливості комунікації у нашому світі, що дуже гарно підкреслили автори.
«Спілкування — природний стан речей. Навіть найменші частинки тримають зв’язок.»
Візуальне оформлення цієї книжки має не менше значення, ніж текст – і воно варте окремого захвату! Ілюстрацій дуже багато, але вони не відволікають і не перетягують на себе увагу від тексту, а навпаки – чудового його доповнюють і підсилюють. Яскраві кольори, різноманітні шрифти, багато повітря і чистого простору – все досконало збалансоване й підібране, щоб створити доречний емоційний фон та посилити сприйняття. І завдяки цьому читати книжку й засвоювати інформацію з неї значно приємніше.
Така особлива візуальна мова — це візитівка авторів книжки, Андрія Лесіва та Романи Романишин, відомих також як Творча майстерня Аґра́фка. І вона принесла їм багато відзнак і нагород, адже інші книжки їхнього авторства також ставали переможцями і «ТОПу БараБуки», і потрапляли до міжнародного каталогу The White Ravens, і перекладені на багато мов світу.
«З півслова» – приклад дуже добре продуманого видання. Я б навіть назвала його ідеальним, бо тут чудове все – від оформлення обкладинки до вибору шрифтів, від заголовку до змісту, тобто наповнення. Саме легка подача інформації та її поєднання з візуалом і роблять цю книгу такою приємною до прочитання, адже подану в ній інформацію ти розумієш буквально «з півслова». Ця книга підходить як і дорослим, так і малюкам, для яких занурення в цей світ комунікації буде не лише надзвичайно пізнавальним, але й веселим.
«Це дівчача справа: 36 історій, які звільнять тебе від стереотипів»— книга про стереотипи, що закріпилися за жінками в нашому суспільстві. Її основна мета — це зруйнувати шаблони, які багатьом були нав’язані ще з дитинства. У книжці зібрано їх 36 та розділено за категоріями: тіло й зовнішність, характер, дружба і стосунки, роль і призначення в житті, фемінізм та загальні стереотипи «про все на світі». І прочитавши цю книгу, я усвідомила, що у свої 16 років більшість описаних у ній стереотипів відчула на власному досвіді: бунтівний характер, бажання досягати вершин, «нежіночі» хобі або ж недостатня хазяйновитість. Багато хто з людей старшого віку скаже: «Цілий букет рис поганої жінки». Але ця книжка написана саме для того, щоб розвіяти цей міф.
Авторка книжки Анна Повх зібрала 36 історій реальних людей, які стикалися з несправедливістю за гендерним принципом. І якщо глянути на палітру стереотипів, представлених у книзі, то й справді донедавна кожнісінький стереотип можна було споглядати у нашому суспільстві, бо так виховували наших бабусь, а перед тим і їхніх бабусь. Ви спитаєте, чому так? Все просто. Ця сімейна установа, де чоловік — голова сім’ї і годувальник, а жінка — берегиня домашнього вогнища, закріпилась ще з давніх-давен, коли тільки таким чином можна було вижити. Але тепер, у часи індустріалізації, суспільство відходить від рамок, де жінка — слабка стать. І, на мою думку, історії жінок у книжці передають суть проблеми кожного зі стереотипів, що дозволяє максимально яскраво уявити цілісну картину.
Дуже важливою особливістю книжки є дружній, приязний тон, яким авторка звертається до читачок. Він ніби дає зрозуміти: ти — не сама, ти — не «погана». Також однією з переваг цієї книги є її доступність, точніше наближеність до досвіду тих, хто її читає. Дуже часто дівчата починають комплексувати через гострі слова, почуті від рідних, однокласників чи людей в мережі. Такою була і я. Проте в героїнях цих історій я побачила себе. Дивлячись на те, як ці люди досягли успіху в житті (а серед них є журналістки, керівниці великих проєктів, мисткині тощо), відчуваєш лише захоплення і мотивацію йти до своїх цілей. Книга чітко дає зрозуміти, що жінки мають такі самі права, як чоловіки, і вони мають право жити так, як їм захочеться: бути президенткою, науковицею чи бізнесвумен.
У цій книжці багато йдеться про права жінок, і це чудово. Але з цього витікає проблема, притаманна не лише їй, а й загалом руху фемінізму: говорячи про шаблони й стереотипи щодо жінок, більшість людей забуває, що навколо чоловіків теж багато стереотипів, які ускладнюють їм життя. «Не рюмсай, будь чоловіком», «Ти доглядаєш за своєю шкірою чи робиш манікюр? Це не по-пацанськи!» — таке чули більшість чоловіків, але про це чомусь майже ніхто не говорить. На мою думку, коли ми починаємо розмову про рівноправність чоловіка і жінки, то треба руйнувати і стереотипи навколо хлопців.
Ще хочу повернутися до оформлення книги, створеного Ольгою Гайдуш. Воно ідеально доповнює зміст, роблячи її легкою для сприйняття як підліткам, так і людям старшим. Динамічні ілюстрації, яскраві кольори та приємний стиль точно не дадуть занудьгувати під час прочитання. Також книжка гарно структурована й легко написана, а якщо в тексті трапляються складні поняття, такі, наприклад, як мізогінія чи маскулінність, внизу сторінки вміщене пояснення.
Тож якщо ви підліток, який заплутався поміж думок, нав’язаних суспільством, чи просто людина, яка хоче зануритися в цю тему глибше, я можу сміливо рекомендувати цю книгу до прочитання! Кожен читач може знайти для себе щось нове, ознайомившись із історіями 36-х героїнь цієї книги.
