Зазвичай маленькі діти малюють дуже охоче. Їхні перші малюнки сповнені найрізноманітніших ліній та кіл. Скажімо, у 2-3-річному віці не так важливий колір олівця чи фарби, як можливість експериментувати з різноманітними матеріалами. Для дитини важливий сам ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС, а результат малювання є дещо вторинним.

Очевидно, батькам маленьких дітей доводилося спостерігати таку поведінку: син чи донька малюють лінії, кола, потім ці лінії й кола переплітаються-розходяться-заплутуються… Домалювавши один такий малюнок, дитина розпочинає малювати точнісінько такий самий фрагмент на іншому аркуші. І таких варіацій дитина може створити безліч. Батьки реагують на такий вид творчості по-різному.

Ми часто сприймаємо дітей як незрілих дорослих, яких неодмінно потрібно чомусь навчити. І поспішаємо показати дітям, як «правильно» намалювати будинок, сонечко, дерево… Але як часто, побачивши «хаос» дитячого малюнка, ми пробували порозмовляти про намальоване? Адже в так званому «незрозумілому» малюнкові, який бачить дорослий, дитина відобразила щось надзвичайно важливе для неї. Але перейдемо до практики.

Що означають кола та лінії Пауліни (2,5 роки)? Садок «Трінітатіс», Бонн

Пауліна розпочинає свій малюнок із правого верхнього кута і малює червоним олівцем кола. Її обличчя зосереджене, іноді вона робить короткі паузи, щоб подивитися на кола, а потім продовжує, щільно вимальовуючи їх одне біля одного. Коли третину аркуша вже заповнено, Пауліна зводить на мене погляд і кладе олівець на малюнок. Очевидно, дівчинка хоче мені щось сказати. Я уважно вивчаю її малюнок:

Я: Ти намалювала стільки червоних кіл…
Пауліна: … (пауза ) Це вуха!
Я: Цікаво.

Дівчинка бере зелений олівець і продовжує малювати вуха. Потім вона бере синій олівець, щоб домалювати сині вуха, відтак починає креслити лінії. Дівчинка повертається до червоного олівця і продовжує розмову:

– Мене боліло вухо. Ми їхали до лікаря. Бачиш?.. Це дорога, – дівчинка малює перпендикулярні лінії. – Вухо боліло, – Пауліна домальовує в червоних колах ще кола. – Ми їхали швидко.

Увесь цей час я сиджу поруч із дівчинкою і уважно слухаю її історію.

Як доводить практика, малювання для дитини – це не лише спосіб фантазувати.

Дитина спілкується з нами за допомогою графічних символів. Уявіть лише, якби я, побачивши її кола-вуха та лінії-дорогу, запропонувала дитині намалювати щось суттєвіше, скажімо, сонечко чи дерево? Звісно, абсурд.

У даному випадку важливо з дитиною почати бесіду. Діти дуже охоче розповідають не лише про відображене на папері, іноді у процесі такої розмови дитина розповідає про страхи, тривоги, щось таке, що за будь-яких інших обставин вона вам ні за що не розповіла б. Отже, не поспішайте дитину вчити!

Але що робити, коли дитина просить вас, дорослого, намалювати для неї скажімо, песика, бо вона ще не уміє, але хоче неодмінно навчитися?

Freya Jaffke, психолог та педагог, що чимало своїх праць присвятила Вальдорфській педагогічної системи, пропонує наступне рішення: «Коли дитина запитує, як намалювати песика, тоді я малюю не конкретного песика, а шукаю спосіб долучити дитину до спільного процесу творення. Наприклад, малюю в повітрі пальцем і кожен свій рух озвучую: ось тут спереду – голова, ось – його спинка, а тут – лапи…» Таким чином ми спонукаємо дитину розкривати власний потенціал. Цінність намальованого дитиною песика не в тому, що він вийшов дуже реальним, а в тому, що дитина намалювала свого оригінального песика. Важливим є сам творчий процес.

Й ось ми переходимо до наступного важливого питання: шаблонів та розмальовок.

Якось у соцмережах мені довелося спостерігати вже розмальований шаблон 4-річної дівчинки. Мама дівчинки ще коментувала, як вона допомагала дитині рівненько розмальовувати фарбами лінії, бо та ще ж так добре не може. Звісно, нічого недоброго мама своїй дитині не заподіяла, коли допомагала їй із тими лініями, але яка користь із тих шаблонів? Дитина виконує механічну роботу, вона розмальовує чоловічків, які намалював хтось. А найгірше, що батьки ще й вказують на хиби: лінії не рівні, терпіння не вистачає, фарба виходить за контур…

Не поспішайте з розмальовками!

Якщо ви зацікавлені в тому, щоб дитина вміла висловлювати власну думку, навчилася втілювати задумане, не поспішайте в ранньому віці (3-4 роки) з шаблонами. Розмальовки мають свій сенс у дошкільному віці, починаючи з п‘яти років. У 5-річному віці дитина вже дозріла фізично, щоб намалювати рівну лінію, її уваги й терпіння достатньо, щоби впоратися з конкретним завданням. Але, скажімо, якщо ви привчите дитину користуватися ЧУЖИМИ лініями в ранньому віці, тоді не дивуйтеся, коли дитина не зможе в подальшому впоратися з елементарним творчим завданням…