All posts by Владислава Москалець

Як відростити крила

Якщо хочеш навчитися літати, недостатньо мати вроджений талант і генетичну схильність, а й знати пташину анатомію, вміти малювати, а ще – плавати й співати. Всіх цих корисних навичок можна навчитися в Академії Пір’їни в місті Кондор, що й робить головна героїня нової книжки Галини Рис «Намалюй мене пташкою» – Гелена. Хоча світ Кондора видається загадковим та чарівним, а на вулицях можна зустріти дивних істот – птахолюдей, Академія багато в чому виявляється доволі прозаїчним місцем. Викладачі тут часто бувають нудними чи зверхніми, в бібліотеці бракує підручників, а горнятка в їдальні надбиті.

На початку проблеми героїні також здебільшого буденні – де заробити грошей, щоб знімати помешкання, як устигнути зробити всі рисунки до перегляду чи де знайти кошти на червоні черевички. Самостійне життя студентки Академії Пір’їни складне й часто доволі непривітне, але Гелена вчиться шукати втіхи у дрібницях – чаюваннях із подругою Софією, обідах у пекаря пана Ібіса чи прогулянках містом. Роман сповнений повсякденних деталей студентського життя: можна дізнатися рецепти швидкого лікування застуди, методи не заснути вночі за домашніми завданнями, способи розважитися після чергової невдачі з екзаменами. Містичні події в житті Гелени починаються згодом, майже непомітно вплітаючись в університетську реальність і змінюючи її.

«У наш час багато людей вміють літати. У цьому немає нічого дивного: це ж так само, як веслувати, чи кататися на велосипеді, хоча й без весел та велосипеда».

«Головне – це вірити в себе. Головне – це приймати рішення та залишатися йому вірним. Головне – бути людиною і не ставати ні безсердечною лялькою, ні хижим птахом. Головне – любити світ, у якому живеш, попри всі вовчі пастки, чорні дні й безсонні ночі»

Історія будується навколо самоусвідомлення героїні як митця. У певний момент Гелена вирішує осягнути мистецтво малювання птахів, незважаючи на дивних викладачів та конкуренцію з боку сильніших студентів. Вона починає розуміти, що Академія, зі всіма прикрощами і приємними речами, – це лише один зі шляхів, щоб навчитися малювати, а світ мистецтва насправді значно більший і цікавіший. Мотивована спершу стипендією, а потім – амбіціями стати однією з найкращих студенток, героїня занурюється в роботу, попри часті невдачі. Втім, у боротьбі за успіх ховаються інші небезпеки, які Гелена починає усвідомлювати, виконуючи загадкове завдання з каліграфії для харизматичної викладачки, пані Серени.

Перший рік в Академії стає періодом переоцінки стосунків із батьками та друзями, бо з перспективи самостійної людини Гелена по-іншому починає дивитися на своїх близьких. Самотність – один із основних мотивів твору. Хоча героїня оточена товаришами з Академії, співробітниками і друзями, вона живе у власному світі думок, малювання та пошуків. Але, минувши етапи відчуженості й нерозуміння, Гелена вже інакше сприймає людей зі свого оточення – дивних, кумедних і теж самотніх: запрацьовану господиню квартири, де вона живе, сумну пані Ібіс із пекарні, хвору подругу Софію, що боїться втратити талант і стати домогосподаркою, розгублених батьків. Кожен із близьких так само наляканий і невпевнений у майбутньому, як і вона. Характерно, що любовна лінія в романі хоча й наявна, однак маячіє на другому плані й не стосується головної героїні, що вирізняє книжку серед численних текстів про підліткові стосунки.

«Намалюй мене пташкою» – роман для тих, хто дорослішає. Завдяки дотепності й іронічності авторці вдається уникнути дидактизму. Книжка не пропонує готового рецепту успіху на кшталт посібника на тему «Як вижити в університеті». Героїня твору помиляється, вона не позбавлена заздрості, невпевненості й страху на шляху пізнання й освоєння світу, але тим ближчою Гелена стає читачеві, нагадуючи про важливість пошуку власної стежки й зміцнення крил перед польотом.

Читайте також: Будні першокурсниці у світі фентезі