БараБука на «Фронтері»: Вирощуємо Спільність
2–3 серпня в музейному просторі «Окольний замок» у Луцьку відбувся Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера». Цьогорічною фокус-темою була Спільність.
Після тривалої перерви на фестиваль повернулася дитяча програма. Організатори «Фронтери» довірили впорядкування дитячих заходів експерткам із лабораторії дитячого читання НЦ «Мала академія наук України» «БараБука». За два дні на цій сцені відбулися дванадцять подій для юних книгодрузяк, усі — під чуйним кураторством письменниці Насті Музиченко.
«У слові “свої” — формула нашого націоналізму, оскільки український націоналізм — це коли всі діти, які сидять у сховищах, гинуть під атаками русскіх, ідуть на фронт, тримають оборону, збивають ракети, помирають на пожежах після прильотів, перемагають попри все — усі ці діти — свої. Наші», — сказала Олена Стяжкіна у фінальній промові.
Нам, творцям і творчиням дитячої книги, випала нагода працювати з дитинством у вкрай непростий час. Поєднувати дітей із різним досвідом проживання війни тонкою ниткою слів, контекстів, літературних героїв, спогадів про фестиваль, який попри війну на кілька днів був святом літа, сонця, веснянок, що визирали з-під панамок, вареної кукурудзи в обмін на донат війську. Бо якщо ми не вкладемося в тих, хто тепер проживає своє воєнне дитинство, кого покличемо на дорослі події за десять років? Якщо не читатимемо з ними спільних книжок, не слухатимемо разом пісень, які гасла вони писатимуть на своїх картонках?
Своє тут — також і про місце, де відбувається фестиваль: замок у Луцьку стоїть не одне століття і, маємо надію, стоятиме ще багато років. Підземелля, що служать укриттями під час повітряних тривог, пам’ятають давніх лицарів, з’їзд європейських монархів 1429 року, невеличке сімейство Косачів, яке короткий час мешкало неподалік від Окольного замку.
Тепер ниточка «своїх» простяглася до дітей, які ростуть під час чергової великої війни — їх ці стіни також запам’ятовують, щоб колись, через багато десятиліть, передати спогади наступному поколінню «своїх».
Спогади про те, як ми читали книжки, написані й видані під час війни, як ми гралися — ніби це просто літо і просто щасливе дитинство. Як відкривали таємниці зубних фей разом із Танею Стус (і ввечері того ж дня розмахували чарівними паличками під сценою «Крихітки»), як училися підтримувати одне одного, впізнавали українських митців та дізнавалися цікаві факти про них із Віталіною Макарик, а з Марією Артеменко — вчилися гарчати по-лев’ячому й безсоромно розслідували «туалетні справи».
Як вигадували історії про Луцьк та його персонажів — із Ольгою Купріян, міркуючи про те, чи може король купити собі іграшку лабубу (а ви як думаєте, може?). Нарешті, як познайомилися зі своєю, луцькою ж письменницею Катериною Дубойською.
Письменниця Оксана Давидова, як і більшість гостей дитячої програми, приїхала з Києва. На фестивалі вона презентувала новинку «Собака на ім’я Пожежа».
«”Фронтера” — невеликий фестиваль, якщо порівнювати його з київськими заходами. Але теми, які підіймалися на тамтешніх сценах, були не менш важливими й цінними для суспільства, — ділиться враженнями Оксана. — Та й узагалі цей фестиваль був про цінності, надію й повагу: кошти з ярмарку пішли донатами у військо, розмови з письменниками давали надію, що наша культура й далі розвиватиметься попри труднощі, і навіть елементарне начебто — питна вода у вільному доступі — про турботу й повагу до відвідувачів і учасників фестивалю. Тож я всім раджу відвідати Луцьк наступного року, і сама сподіваюся, що повертатимуся туди знову і знову».
Книжка Олени Скуловатової «Як заробити на канікулах» торік увійшла до списку найкращих видань за версію Топу БараБуки 2024 року. На фестивалі Олена запропонувала дітям погратися в економічну гру та спробувати різні способи заробітку грошей.
«Для себе я окреслила фестиваль “Фронтера” як сучасний простір культури й інтелектуального диспуту, — зазначає письменниця. — Мені імпонувала зручна й затишна локація, розташована поряд старовинного замку, і продуманість організації, яка проявлялася в сотнях дрібних деталей, що робили захід об’ємнішим, цікавішим, наповненим сенсами й маленькими радощами. Чудово, що фестиваль “Фронтера” відкриває свої обійми не лише дорослим, але й дітям, які мають можливість спілкуватися з письменниками, гратися й дізнаватися нове. Думаю, ця відкритість для родин сприятиме його популяризації й масштабуванню».
Письменниця зі Львова Саша Войцехівська навчила дітей таємній мові вітрів. Саша є авторкою книжки «Таємна рада вітрів», саме її вона привезла на цьогорічний фестиваль.
«На фестивальних зустрічах мені завжди цікаво спостерігати за дітьми. Коли я приходжу до школи, клас добре знає одне одного, тож їхня увага зосереджується на книжці й презентації. А от на “Фронтеру” завітали зовсім різні діти. Хтось у великих навушниках, інший — замурзаний шоколадним бісквітом від вуха до вуха. І мені, як авторці, випала унікальна нагода об’єднати їх книжкою, — розповідає Саша. — Коли ми грали у вітер, вони спершу несміливо підказували одне одному, вивчали манери поведінки, а наприкінці вже взаємодіяли так, ніби знайомі сто років. Як на мене, це ще раз підкреслює важливість спільного досвіду задля єдності й чудово розкриває фокус-тему цьогорічної “Фронтери”».
Слава Світова була в Луцьку вперше. Письменниця привезла з собою аж дві новинки, обидві про «високе» — «Позахмарна історія» та «Чоловік, який рахував птахів».
«З місцевими дітками ми читали разом історію про маленьку Хмаринку-Веселинку, яка потрапила у сірий Позахмарськ і трішки там побешкетувала, настільки добре, що всі навкруги геть чисто захмарилися і почали нарешті закидати голови до неба й вгадувати чудернацькі фігури в хмарах, — розповідає письменниця. — Діти скрізь однакові: вони люблять поговорити, хочуть все на світі розказати, діти непосидючі, смішні, легкі на підйом, вони обожнюють, коли їм читають вголос історії, а надто — коли читають їх різними голосами та інтонаціями. Все це ми робили разом із дітьми на фестивалі, потім шукали на небі хмари і насамкінець — творили власні хмарки на кольоровому папері, пухнасті, з кумедними очками. Мені подобається спілкуватися з дітьми, вони будуть тягнути руку або викрикувати, показувати свою хмару в панамці й з вусами, хіхікати в долоньку! Найбільш зворушливо — це коли вони підходять і просять підписати їм книжку, і стоять над головою і уважно стежать за тим, що я пишу!»
Цікаво поєдналися формат книжки для молодших підлітків та її… доросле обговорення. Недільного ранку лучани й гості міста заповнили територію Окольного замку, щоб послухати «Підпільні читання» ілюстрованої енциклопедії «Що воно таке? Українська література» Анастасії Євдокимової. Попри те, що подія явно була орієнтована на дорослу аудиторію, серед слухачів і слухачок виднілося немало дітей і підлітків.
«Я спізнився на перший захід, — повідомив пізніше юнак років десяти, — бо слухав коників на головній сцені». Черга по автографи до «коників», вони ж коміки «Підпільного стендапу», простяглася на багато метрів. Сподіваємося, такий несподіваний підхід до презентації видання залучить нову аудиторію й підвищить інтерес до теми — власне, української літератури! На сьогодні ж він, як і кожна з подій дитячої та дорослої програм фестивалю, як мінімум подарував нам усім переживання спільного досвіду — співбуття разом, спільні жарти й меми, знайомства, обійми, книжки, на яких ми зростаємо разом із нашими дітьми.
Проєкт «V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера»: Спільність» підтримано Європейським Союзом за програмою «Дім Європи» та профінансовано Британською Радою у межах програми «Підтримка культурної діяльності в Україні за участю Великої Британії». Співорганізатори фестивалю — Літературна платформа «Фронтера», платформа «Алгоритм дій», креативна івент-агенція «FeelGood». Захід відбувся за сприяння Луцької міської ради.
Авторки тексту: Анна Третяк, Ольга Купріян.
Фото: Володимир Хомич, Микола Цимбалюк.
