7+

Час яблук

Тетяна Гордієнко

Оксана КУЦЕНКО. Печені яблука: оповідання. – Київ: Фонтан казок, 2015. – 24 с.
Уподобань: 6

«Печені яблука» – назва дебютної прозової книжки для дітей. Затишна, запашна, вона інтригує, як пам’ятні твори «Королі і капуста» О. Генрі, «Смажені зелені помідори в кафе на залізничній станції» Фенні Флеґґ або «Теплі історії до кави» Надійки Гербіш. Печені яблука – один із символів дитинства, а поети на символах знаються.

Оксана Куценко відома як авторка й перекладачка тонкої лірики. Її прозовий дебют для дітей теж вийшов ліричним. Якби хтось узявся переповісти сюжет книжки мовою поезії, вийшло б щось на кшталт японської танки:
Сплять двірник і пес.
Золотаве листя вкрило двір.
Дитя на горщику.
Мати йде на базар, бо
Родина хоче печених яблук.

Виховання естетичного почуття є, безперечно, одним із важливих завдань дитячої книжки. Із цим авторка й ілюстраторка оповідання, Ольга Кваша, чудово впоралися, проте, окрім кількох вдалих ліричних пасажів, історії бракує… історії!

Після поетичного вступу про Бога, який уповільнив час у будильниках двірників (комунальні служби взагалі працюють у вихідні?), читач із нетерпінням чекає більш динамічного розвитку подій. Головний персонаж, Малюк, який прокинувся другим після Бога, скаче на мамі, іде на горщик, їсть кашу і йде з батьками гуляти надвір. На вулиці тато критикує недбалих працівників ЖЕКу, які проспали вранішнє підмітання, а мама, «як завжди», погоджується з татом. (За неї стає трохи сумно). Сусід натягує мотузку для сушіння білизни. Дитина збирає каштанчики. Сусідка розвішує білосніжні простирадла, які закривають мамі Малюка частину осінньої магії, водночас і кухонні пахощі з вікон будинку дратують її, замріяну, заколисану тонкими осінніми ароматами вологого листя. Вона веде Малюка на базар, щоб придбати яскравих та смачнючих сезонних продуктів та й собі куховарити, заповнюючи пахощами весь двір. Мама розмовляє з селянкою-продавчинею, а дитина все намагається то розбити яйце, то відірвати чуба в редиски, що розкладена на асфальті. Удома, поки мама готує, дитя засинає голодне. Тато перекладає хлопчика в ліжко, а сам іде на кухню до дружини, яка ось-ось подасть на стіл обіцяні в назві на обкладинці, принадні й запашні, печені яблука. Все.

«Тато одразу заходився критикувати двірників, а мама, як завжди, з ним погодилася. І лише Малюк, який все знав, підняв голову і довго дивився у розстелену понад світом блакить, сподіваючись, що вікно у небі не зачинилося»

Судячи з тексту, Малюкові два-три роки. Втім, читачі даної вікової категорії не зможуть належно оцінити сильних сторін оповідання – чарівних описів природи й стану душі героїв. Та й на ілюстраціях зображено значно старшого хлопчика.

В оповіданні є багато від кіно, де камера вихоплює й передає крупним планом певні деталі, які мають істотне значення для сприйняття стрічки: двірники вовтузяться у своїх ліжках, дитина грається люстерком та будить маму сонячним зайчиком, коричневий каштанчик виблискує із зеленої шкірки на піску дитячого майданчика, шурхотять поліетиленові пакети з яблуками на асфальті перед селянками. Все це дуже реалістично, а тому створює й чудово передає настрій дорослим, які читають книжку маляті, що чекає і чекає: а що ж далі (чи вже не чекає й перестала слухати-читати)?

Гадаю, це справді прегарна замальовка для дорослого читача, але не дуже захоплива історія для дитини. Нічого не відбувається, немає діалогів, пригод, «повчального елементу». Немає навіть смачного екогастрономічного фіналу. Утім, це радше читацькі зауваги на майбутнє, зважаючи на перший досвід Оксани Куценко в дитячій прозі. Було б добре прочитати зимову історію про «Какао у чашці з півником» або щось інше – сніжне, пухке, веселе, таємниче, підковдрове, вовняно-шкарпеткове, рум’янощічне. Чекаємо з нетерпінням!

КОМЕНТАР ВІД БАРАБУКИ

Книжка про маму, малюка та печені яблука дуже настроєва, її важко «класифікувати» за віком читача, та й за жанром. От прочитайте-но ще один погляд на це видання 😉

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар