Чи буде ваша дитина читати?
Автор: Леся Демська-Будзуляк
Відповідь на це запитання ми отримуємо в період, коли дитині 3–6 років. Незважаючи на те, що варто й далі читати разом, саме в цей час книжка з іграшки має перетворитися для малюка на інструмент пізнавання світу. Це надзвичайно важливий етап у розвитку дитини. Вибачте за порівняння, але це ніби первісна людина, яка довго бавилася палицею, аж поки не зрозуміла, що нею можна збивати плоди. Без перебільшень, для людського індивіда це був еволюційний перехід. Той крок, що назавжди виділив його з тваринного світу й поставив на шлях до homo sapiens.
Уже зазначали, що найбільший відсоток батьків купує книжки дітям від 3 до 6 років. Не факт, що дорослі якось пов’язують це з еволюційним переходом у житті свого чада, усе відбувається радше інтуїтивно. Тоді ж література виконує кілька функцій. Перша й найголовніша, на думку батьків, функція книжки – в тому, що вона звільняє їхній час. Допитливий малюк може провести години, розглядаючи красиві барвисті ілюстрації, досліджуючи орнамент друку або ж використовуючи книжку як розмальовку. Тому ми й далі розмежовуємо видання на ті, які читаємо разом із дитиною (дорогі), і простіші – у них малюк може трохи й помалювати. До речі, багато видавців, ідучи назустріч такій потребі, пропонують книжки для розмальовування. Добре це чи погано – варто запитати психологів, однак можу пригадати власний досвід: коли давала дитині гарне, якісне й, куди дінешся, дороге видання, то ховала олівці якнайдалі. А коли донечка хотіла помалювати, купувала їй книжки-розмальовки. Принагідно зазначу, що останніми не варто нехтувати, вони теж приносять величезну користь, про яку напишемо згодом.
У період від 3 до 6 років чимало дітей починають читати самостійно. У навчальних закладах багатьох міст вважають нормою, якщо малеча вміє читати ще до першого класу. Важко сказати, наскільки це правильно, адже наука читання не всім легко дається, і це в жодному разі не означає, що в дитини проблеми з розвитком. Це просто інший тип мислення. Та скажу відверто: вміння читати ще перед школою, хоча б по складах, згодом суттєво полегшує життя першокласника.
Саме в цей період ми вводимо до дитячого кола читання авторську книжку. Байдуже, чи це український автор, чи класика світової літератури для дітей. Важливіше, якою мовою починає читати малюк (а починати варто винятково рідною, тобто мовою родини) і наскільки грамотні ці книжки. Навіть відомі народні казки краще пропонувати дітлахам в авторській адаптації. Більшість оригінальних (тобто не адаптованих до віку дитини) народних казок настільки складні за структурою, сюжетом, мовою, образністю та реаліями, що звертатися до них не варто раніше за 5–7 років.
Звісно, для кожного віку є свої норми складності художнього тексту. Та необхідно розуміти, що в цьому випадку має існувати й суб’єктивний фактор дитини. Наприклад, одному малюкові цікаво вже у 3–4 роки читати й роздивлятися різноманітні дитячі енциклопедії, а інший і в 5 років ще з радістю гортатиме «Солом’яного бичка». Вкотре наголошую, це проблема не індивідуального розвитку, а типу мислення. Навіть згрубша дитяче мислення поділяють на аналітичне й прикладне, абстрактне й конкретне, гуманітарне й математичне тощо. Безумовно, у загальній психології ці типи називаються певними термінами, мають свої характеристики та особливості, але ми не про це. На «хлопський розум» звучатиме приблизно так: кожна дитина народжується унікальною, зі своїми талантами та місією. Головне завдання батьків – повірити у власне чадо й допомогти йому знайти самого себе і своє призначення у світі. Звісно, за допомогою книжки.
