Чи завжди леви гарчать?
Зараз я розповім вам про книжку, читаючи яку дозволено «реготати, хрюкати, пукати, сьорбати, плямкати». І заборонено «тупцяти, рюмсати, нудити, свистіти, вити». Я не вигадую — саме таке зазначено на самому початку «Левової книжки», написаної Марією Артеменко, проілюстрованої Оленою Бугренковою і виданою видавництвом АРТБУКС у 2024 році.
А тепер варто розібратися — про яких левів йде мова. Так, тут частенько з’являється африканський лев. Але головний герой книжки – не той лев, що звір, а той Лев, що хлопчик, у якого «замість гриви — кучерики». І в його хлопчачому житті відбуваються різні кумедні історії: «Буває, дещо трапляється зовсім несподівано. Воно може змінити життя і на краще, і не дуже. До такого ніколи не буваєш готовий», — каже авторка книжки. І справді — кожен розділ книжки здивує і тих, хто читатиме, і тих, хто слухатиме.
«Хлопчик знав, що коли тато або мама працюють удома, не варто заважати: просити налити водички, рюмсати під дверима чи грати на музичних інструментах (навіть тихенько). Левчик підозрював, що існують й інші «не варто», але наразі батьки просили дотримуватися тільки цих простих правил. Щиро кажучи, вдавалося не завжди.»
Занурюючись у цю книжку, дитина може і погарчати, і посміятися, і дізнатися багато цікавого. Наприклад, про те, як легше вивчити іноземні слова, чи що фрази не завжди значать те, що здається на перший погляд, або про те, що мамкати можна лише… взимку, чи навіть про те, що кожен пук унікальний.
Тож, якщо ви хочете, щоб ваша дитина повеселилася та із цікавістю зазирала в книгу, намагаючись швидше дізнатися, що буде далі, — сміливо беріть «Левову книжку». Тут і почитати можна, і… помалювати. Ні, це не книжка-розфарбовка. Але в ній є QR-коди, які приведуть вас на сторінки, наприклад, із розмальовками чи саморобкою. Залишиться просто роздрукувати й дати дитині, коли вона прочитає відповідний розділ книжки. А ще корисно буде роздрукувати й повісити на стіну спеціальний «Календарик-зубочистик». І тоді ваш малюк не забуватиме чистити зубки вранці та ввечері, адже щоразу на календарі треба буде поставити спеціальну відмітку.
Як на мене, використання QR-кодів у книжках — чудова ідея. Це дозволяє читачам, звиклим до інтерактивних забавок, знаходити доповнену реальність і в такому «стародавньому» предметі як книжка. Таким чином діти сприймають книжку як сучасну технологічну річ, що, звісно ж, підвищує престиж аналогового читання і зацікавлює навіть тих малюків, яких не відірвати від планшету.
Та раніше за інтерактив чи текст читачі все ж зустрічаються з малюнками. Олена Бугренкова — ілюстраторка цієї книжки — застосувала різні стилі малювання, що робить цю книжку дуже цікавою не лише для читання, а й для розглядання. Персонажі милі й емоційні, вони активно взаємодіяють і одне з одним, і навіть з читачами. А ще в книжці є… комікси! Тож кожен може знайти в «Левовій книжці» щось цікаве саме для себе.
Особисто мені дуже сподобався останній ілюстрований розворот книжки, де можна побачити тих, хто працював над книжкою: авторку, ілюстраторку, видавчиню, дизайнерку, редакторок. Тільки не їхні сучасні фото, а мальовані протерти їх у дитинстві. Дуже кумедно! Але в дитячих книжках нічого не буває просто так, і в усьому можна знайти тему для розмови з дітьми. От і за цим розворотом можна поговорити, на приклад, про те, які бувають професії. Та й в усій книжці авторка задала багато тем для корисних розмов.
Чи все я розповіла? Певно, треба сказати про один великий недолік книжки — вона така цікава, що дуже швидко читається! Я вимагаю продовження!)
