Для формування кордонів необхідні любов і відчуття безпеки
Анастасія Куликова
Тема особистих кордонів народжується разом із нами та супроводжує нас усе життя. Особливо гостро це відчувається зараз, під час війни, коли ми не завжди можемо обирати, де, з ким і за яких умов опинитися поруч на певний час. Тим важливіше, наскільки це можливо, розуміти та обстоювати власні межі й одночасно поважати чутливий простір інших.
Якщо для дорослих ця тема вже давно популярна, обговорюється та висвітлюється в літературі, кіно та інших видах мистецтва, то для дітей вона може здаватися заскладною. Певною мірою так і є. Проте, чим раніше почати розмову, тим глибшою та розмаїтішою вона стане з дорослішанням маленької особистості.
Христина Лукащук у своїх книжках та мистецьких проєктах приділяє багато уваги питанню самопізнання й розвитку, любові до справжнього себе, вмінню відчувати та поважати межі власного й чужого простору. Про це вона говорить і з дорослими читачами, і з дитячою аудиторією, крізь історії, ілюстрації та творчі заходи.
У своїх дитячих книжках авторка збалансовано поєднує лаконічність тексту та неповторну мову малюнку. «Казка про світло» (Видавництво «Жорж», 2022 р.) увійшла до короткого списку «Книжка Року 2022» у номінації «Література для молодших школярів». Це видання продовжило тематику першої дитячої книги Христини Лукащук “Казка про Майдан” (“Видавництво Старого Лева”, 2014 р.) про любов українців до своєї землі й необхідність обстоювати власні та державні кордони, мову та культуру на глобальному рівні.
«Сова, яка хотіла стати жайворонком» (Видавництво «Чорні вівці», 2017 р.) у 2018 р. відзначена «Топом БараБуки», а в 2019 р. увійшла до щорічного каталогу Білі круки) — це затишна історія від Галини Вдовиченко, проілюстрована пані Христиною, також говорить про унікальність кожної особистості, важливість взаємоповаги та підтримки для спільного зростання. Малюнки у цій книзі сповнені тепла й особливої атмосфери. Казкова кольорова палітра сплетена з подіями, доповнює й глибше розкриває шлях героїв.
Діти сміливо фантазують, залучають до свого світу існуюче й уявне, перетворюють і масштабують будь що. Проте, про себе справжніх їм часто складно говорити, окреслювати межі Свого «Я» та сприймати «Я» інших людей. У кожного віку є свої етапи усвідомлення Себе. І на кожному з них щира розмова, спільні роздуми будуть помічними й формуючими.
Артбук «Мої кордони» може стати справжнім путівником у цій мандрівці дорослішання. Кожен розворот розкриває одну з граней теми кордонів. Тут не багато тексту, він переважно тезисний. Ілюстрація працює не звичним для дитячих книжок розмаїттям кольорів, а сюжетною динамікою та естетикою деталей. Це спонукає до родинного спілкування, ширшого обговорення прочитаного, занурення у спогади, щоб поділитися власним досвідом, осяяннями, сумнівами, страхами та варіантами їхнього подолання. Такі спільні обговорення поступово перетворяться на фундаментальні цеглинки на шляху самопізнання, і дитиною, і дорослим.
Книга починається з визначення терміну «кордон» — від космічних масштабів до осяжної відстані між живими істотами. Далі авторка розкриває поняття «інтимної зони» та пропонує декілька правил поведінки у громадських місцях. Їх буде цікаво обговорити, визначити, які ближчі саме вам. А ще дослідити, як створюються подібні правила, як впливає на цей процес культура та звичаї різних народів і країн. Десь люди уникають прямих поглядів, а для когось навпаки — раптова усмішка може не лише покращити настрій, але й стати поворотною точкою у житті????
«Варто лише пам’ятати, що кордони гнучкі. Але межу гнучкості визначаємо ми самі. Гнучкість – це також про самопізнання, а воно, погодьтеся, триває всеньке життя»
Христина Лукащук піднімає також питання особистих кордонів людей з інвалідністю, булінгу та різних проявів насильства. Це складні теми, які надзвичайно важливо висвітлювати на всіх рівнях. І особливо необхідно проговорювати з дітьми їхні права, пояснювати межі дозволеного у спілкуванні з однолітками й дорослими. Давати приклади позитивної взаємодії та підтримки одне одного, якою б складною не здавалася проблема.
Авторка торкнулася й питання кордонів у мережі — сегмента сучасної культури, який обговорюється все частіше й потребує вдосконалення, розвитку взаєморозуміння та поваги до емоційного комфорту кожного з нас.
Наприкінці книжки є телефони довіри, куди можна звернутися за підтримкою та допомогою, якщо страшно або немає з ким поспілкуватися у разі необхідності.
«Мої кордони» — багатошарова книжка, що запрошує до розмови з дітьми, підлітками, дорослими й усіма разом, оскільки у кожного свій унікальний досвід, набір питань, на які ще немає або не достатньо відповідей. А щире спілкування у безпечному колі — це завжди спільне зростання й формування міцніших зв’язків. Особливо, якщо вони збудовані на відчутті самоцінності, розумінні кордонів кожного та взаємопідтримки у будь якій ситуації.
