Доповнений світ ілюстрацій Вікторії Ковальчук
Автор: Орися Грудка
Ілюстрації в дитячих книжках відіграють вкрай важливу роль. Часто саме вони є вирішальним чинником у рішенні купити чи ні певне видання. Непересічним художнім талантом володіла Вікторія Ковальчук. Орися Грудка пильно вдивилася в чарівний світ, створений ілюстраторкою, та знайшла у ньому приховані скарби.
У 2021 році у видавництві «Апріорі» вийшли дві дитячі книжки, ілюстрації для яких створила художниця Вікторія Ковальчук. Ці видання виявилися останніми, які вона встигла проілюструвати – навесні 2021 року відома художниця відійшла у засвіти. Вона проілюструвала близько двохсот видань, із них понад тридцять – книжки для дітей. Чимало читачів впізнають її авторський стиль, пригадавши відоме видання «Букваря», який перевидавали майже десять разів і загальний наклад якого налічує близько 200 тисяч примірників.
«Казку про двох братів та сестру» і «Бузинову сопілку діда Всевіда» написала Дара Корній. Обидві книжки можна читати лише через ілюстрації, що не так унаочнюють розказані казки, як переосмислюють образи, з яких склала казки Корній, і роблять розказані історії візуально самодостатніми. В обох книжках – близько двадцяти великих ілюстрацій на повний розгорт.
Пильним поглядом усю історію «Бузинової сопілки…» можна прочитати вже з обкладинки. Чотири пір’їни, які несе на собі дід (чи якими він окрилений? – обидва трактування годяться) вочевидь є порами року. З ними ж, як видно, слід пов’язувати і трьох дівчат, які сидять над пір’їнами. А де ж четверта? Ось і зав’язка історії. Переплетеність пір’їн-сезонів та сірого тла, на якому вони зображені, натякає на розвиток дії історії. А як приглянутися до дрібніших образів – розв’язку теж можна віднайти (що, звісно ж, потребує тривалого вглядання) – або ж побачити свою історію. Для ілюстраторки казка – не законсервований, а відкритий світ; Вікторія Ковальчук співтворить сама і до співтворчости запрошує.
Ілюстраторка працює не тільки з тими образами, які є в тексті, а також із тими, які вона в ньому побачила; так у казках з’являються додаткові непересічні персонажі, як-от кам’яниці-дзвіночки чи равлики-трубачі; в руках осені виникає фотоапарат, а в тілі і за спиною мітичного персонажа Мороку – сучасна зброя. Назагал в ілюстраціях чимало писанок, рушників, вишивки. Один із частих символів – дерево життя, за структурою якого у «Казці про трьох братів і сестру» створено аж чотири розвороти, що не дивно, адже сам світ казки оповідає версію історії про Золотий вік і його проминання. Художниця знаходить тут простір для мітологічного розгалуженого дерева, яке вона наповнює символами. Наприклад, на одній із ілюстрацій тулуб дерева – небо, голова – старий дід, його шия – ветхе гніздо, волосся – свіжа трава і квіти, а з восьми рук, вбраних у вишиті рушники, ростуть гілки. В «Бузиновій сопілці…» схожий наповнений символами образ теж використано, тільки у стебельці конвалії, заселеному дітьми й звірами із квітами в руках та замість волосся. Чимало візуальних кодів створено через гру з розмірами: на прожилці зеленого листка може виникнути хата або замкова шпарина, яка розкриває широкий краєвид осіннього гаю, а на рукавичці, вдягненій на заквітчану руку – цілий хутір засніжених хаток. Мабуть, навіть частіше за олюднення звірів та рослин, в ілюстраціях орослинено людей: брови стають стеблами, зіниці – листками, тулуб – небом, шкіра – обплетена в’юнкими рослинами. Дівчині з «Казки…», яку звуть Веселкою, Ковальчук створює веселкове волосся, в яке заселяє цілу мітологію уявленого Золотого віку, втіленням якого у казці по суті і була персонажка Веселка. Стилістика книжки неодмінно відповідає настрою історії.
Так само грає на підсилення історії кольористика. У «Бузиновій сопілці…» м’які та плавні кольори, які часто переливаються один в одного, відповідні до теми переходу та переплетености пір року. Особливо добре переливчастість втілилася у зображеннях пір’їнок, які для самого тексту казки не мають вагомого значення, але чудово передали тональність та настрій візуальної історії. Натомість «Казка про двох братів і сестру» намальована на контрасті сліпуче яскравого ідеального світу до людського гріхопадіння (яке тут, до речі, здійснено братом Веселки – чоловіком) та темного і жаского життя людей потому. Середні барви тут теж є – у частинах історії про добро і надію у темний час.
В українській дитячій літературі чимало добрих ілюстраторів, у багатьох – самобутній впізнаваний стиль. Та далеко не всі вміють розповідати історію самими лише малюнками, співзвучну, але окрему від тої, яка є у тексті. Вікторія Ковальчук вміла, і робила це щедро, грайливо та самобутньо.
Дара КОРНІЙ. Казка про двох братів та сестру / Ілюстрації Вікторії Ковальчук. – Львів: Апріорі, 2021. – 44 с.
Дара КОРНІЙ. Бузинова сопілка діда Всевіда / Ілюстрації Вікторії Ковальчук. – Львів: Апріорі, 2021. – 40 с.
