11+

Хороші діти потрапляють в…

Володимир Чернишенко

Ніка ІНІНА. Хрангели. – Харків: Ранок, 2014. – 256 с.
Уподобань: 11

Книжка «Хрангели» Ніки Ініної вперше з’явилася у 2010 році російською. Дебют київської письменниці ніби й удався – принаймні тираж розійшовся швидко, видання потрапило до бібліотек. Водночас в інформаційному потоці книжка загубилася, не прозвучала, як на те заслуговувала. Тож нове українськомовне видання стало другою спробою «Хрангелів» увірватися в контекст.

Книжку рясно ілюстровано графічними синьо-сірими рисунками, які зображують красивих жінок і чоловіків із крилами – хрангелів, а ще підлітків – також учасників історії, до того ж аж ніяк не другорядних! Третю групу дійових осіб і третій пласт оповіді – темнонів (злі сили) – художники малювали без охоти, тому їх на сторінках небагато. Ну й добре, огидні вони, ті темнони…

Як бачите, дія розгортається одразу в трьох світах: хрангелів, темнонів та в нашому з вами сучасному світі. Темнони й хрангели змагаються за людські душі: одні намагаються зробити людей лихими, а інші, відповідно, – уберегти від помилок, залишити душі чистими. При цьому прямо впливати на людей ні ті, ні інші не здатні. Загалом схоже на класичну модель християнської світобудови. А ось цікавинок додають елементи офісної історії, коли зовні організації темнонів та хрангелів скидаються на великі корпорації чи фірми. Треба сказати, що Ніка Ініна – псевдонім, а головне поле діяльності письменниці – це робота за фахом економіста. Очевидно, основна професія тут неабияк стала в пригоді.

Про стосунки в дорослому колективі хрангелів читати весело, про засідання «рад директорів» світлих та інтриги правління темних – цікаво. З одного боку, може, для дітей це й не найкраще читво, а з іншого – не так давно чимало школярів стежило за подіями типового офісного серіалу «Не народися вродливою » і, здається, отримувало від цього задоволення. Можна згадати і якісніший продукт – «Понеділок починається в суботу» Стругацьких. Цей твір і сьогодні популярний серед дітей та підлітків, свідченням чого є видання українського перекладу.

Тут хотілося б зазначити, що саме опису колективів однодумців та їх діяльності в нас і бракує, і не тільки в дитячій літературі. Й розробка цієї ідеї – великий плюс авторці «Хрангелів».

«[Форкотуха] була чудовим хрангелом, чиє призначення – підтримувати, оберігати, охороняти довірених йому дітей. Навівати їм гарні сни. Бути поруч, коли дитині боляче. Або просто сумно. Або коли в темряві ввижаються якісь жахливі істоти, і навіть маму покликати страшно…»

Звісно, робота хрангелів – це тільки частина історії. Поза тим є оповідь про їхніх підопічних – дітей та підлітків, які опиняються разом на острові, у таборі для вундеркіндів. Ці дітлахи особливі: хтось гарно співає, хтось має хист до хімії, хтось – блискучий ковзаняр. Саме так вони всі збираються з різних країн та континентів (зокрема й з України), щоб розважатися й спілкуватися, але…

Але в цей час у світі простих людей відбувається щось дивне – серед підлітків шириться пошесть злоби, ненависті, ігнорування та розбещеності. І навіть хрангели не можуть її зупинити. Йдеться про вірус, який вразив людство, а точніше, найвразливішу його частину – дітей. Зрозуміло, що стоять за цим темнони, але як їм вдалося це зробити і як порятувати малечу од вірусу? На перше запитання відповісти дуже легко. Уявіть себе дорослою людиною і назвіть перший, найочевидніший варіант – він і буде правильним. У кінці книжки авторка подасть його як сенсацію, звісно. До речі, це їй великий мінус – таке стереотипне мислення.

На друге запитання відповідати складніше й цікавіше. Для цього треба читати книжку. А читати є що – через підступи темнонів діти в таборі вундеркіндів опиняються на острові, ізольовані від зовнішнього світу, самі, без дорослих, з обмеженим ресурсом їжі… Нічого не нагадує? Якщо ви пригадали «Володаря мух» Ґолдінґа, одразу про це забудьте. Дітлахи, які опинилися на острові, усі як один співчутливі, чемні, виховані, справедливі, людяні й загалом ідеальні.

Головним конфліктом перебування ватаги неповнолітніх на клаптику землі є брак будь-яких конфліктів. Діти допомагають одне одному, закохуються, знаходять друзів, жартують, разом працюють, підтримують менших… Жалюгідні спроби посваритися гасяться надприродною мудрістю малих героїв. Проблеми, які згодом таки намалюються (не скажу, які саме), матимуть зовнішнє походження. Не дивно, що саме ці дітлахи покликані врятувати однолітків од вірусу агресії. Це, між іншим, своєрідне переосмислення біблійного сюжету про тридцятьох праведників, і воно подане ненав’язливо й досить цікаво, тож каші не псує, але…

Є у книжці й фінальна битва, і жертовність, і сміливі рішення. Читво захопливе й сучасне, заслуговує, щоб про нього говорили, а може, й читали. Та не обійшлося, на жаль, і без негативних вражень. Зокрема, у вихідних даних книжки не вказано перекладача, що було б логічно, адже авторка писала російською. Можливо, Ніка Ініна сама працювала й над українським текстом, тоді зрозуміло, чому на сторінки проскочили ляпи на кшталт «ангелів-хоронителів», «обійняти місце», «грати з однолітками», «шестірка», «дібратись»… На жаль, до таких речей ми вже звикаємо. Особливо прикро, що редактори пропустили такі «блішки», сумлінно повиправлявши в дусі сучасного тренду приголосні на голосні у словах «уважати», «увічливий» тощо.

Але це дрібниці, прискіпування. Головне, що доки читаєш книжку, встигаєш і хрангелів полюбити, і з дітьми роззнайомитися (а їх там багатенько!). Тож обіцяне продовження історії також матиме своїх читачів, і мене зокрема.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар