Хрестоматія must go on!

Автор: Юлія Підмогильна

Останнім часом популярним є протиборство «#зрада VS #перемога» – оптимісти змагаються з песимістами, обмінюються аргументами та наводять беззаперечні докази. І це прекрасно – в діалозі народжується істина. У випадку з хрестоматією для початкової школи аргументи за і проти я оцінюватиму, аналізуючи текстову та ілюстративну частину, а також порівнюючи хрестоматію зі схожим навчальним посібником.

Новину про те, що Міністерство освіти і науки України вирішило надрукувати за державні кошти «Хрестоматію сучасної дитячої літератури» для читання в початковій школі, я зустріла з великою радістю. Адже в цьому зацікавлена особисто – мій син вчиться в 2-му класі. Я не чекала, що він зможе попрацювати з першою частиною хрестоматії ще в цьому навчальному році (бо ж знаю, як «швидко» в нас часом друкуються та розвозяться у школи підручники), але сподівалася, що в 3-му класі він і його однокласники вже точно ознайомляться з хрестоматією.

Не зупиняйтеся! Одна хрестоматія – це добре, але show must go on, особливо, якщо це хороше шоу.

На щастя, я помилилася. Уже наприкінці січня наша школа отримала хрестоматії. Як і попереджали в міністерстві, вручити хрестоматію кожному не вдалося. Наша бібліотека отримала приблизно 70 примірників кожного тому, а сукупно в нашій школі десь 150 дітей навчаються в 1-х–2-х класах, і приблизно стільки само в 3-х–4-х. Але це не проблема, адже вчителі можуть домовлятися та брати ці хрестоматії, наприклад, на певні уроки. Головне, що вони є. І це дуже тішить.

Інформації про нові хрестоматії в мережі було багато. Їх обговорювали, хвалили, сварили, хтось їх сприйняв скептично, негативно, а хтось і занадто оптимістично. Щоб скласти власне враження, я вирішила їх прочитати. Не погортати, а саме прочитати – від палітурки до палітурки. І це можна було легко зробити на сайті міністерства. Але я хотіла мати об’ємніше враження, точніше, тактильніше, бо книжка в молодшій школі – це не тільки слова та зображення, це шурхотіння аркушів, це відкривання палітурки й відкриття нових авторів і текстів. Тому я пішла до школи та попросила обидва томи в бібліотеці. Мені не відмовили, за що я дуже вдячна.

Отже, що таке нові хрестоматії і яке від них враження? Скажу зразу, тільки позитивне. Власне, я одразу була оптимістично налаштована. Але й після прочитання цей оптимізм не зник.

Важливо, що це хрестоматії сучасної української дитячої літератури. І хоч як я люблю твори неперевершеного Всеволода Нестайка – ні тореадори, ні Колька Колючка, ні Веснянка туди не потрапили. Як і багато інших персонажів від хороших українських дитячих авторів. Але в нових хрестоматіях чимало авторів і текстів, які буквально нещодавно було надруковано. Деякі книжки, уривки з яких уміщено у хрестоматіях, я маю вдома. А з якою радістю гортав хрестоматії мій син, як він тішився, коли натрапляв на знайому ілюстрацію чи текст… «Мамо, дивися, у нас така книжка є. І така». «А ось цей текст був у нашій читанці». «О, Зірка Мензатюк, у моїй читанці багато її текстів, і книжечка її в нас є». Мені, дорослій, було дуже цікаво відкривати нові тексти. Майже всі автори мені відомі, бо більш-менш стежу за новинками українських видавництв. Але багато текстів були для мене новими, дещо занотувала собі – ось, треба таку книжку купити. А уявіть, скільки нового знайде для себе учень молодшої школи! Він прочитає цікавий уривок – і захоче прочитати всю книжку. І це добре, бо найважливіше завдання уроків літературного читання – зацікавити учнів і спонукати їх читати самохіть, а не з наказу.

Окрема подяка укладачам хрестоматії за ілюстрації до текстів. Як зазвичай ілюструють підручники? Є рукопис, обирають ілюстратора, який у більш-менш однаковому художньому стилі оформлює книжку. Так, є дуже хороші ілюстратори, котрі намагаються в межах однієї книги подати різні за стилем малюнки. Але зазвичай ілюстрації залишаються просто ілюстраціями, адже всього лише розбавляють словесне наповнення.

У новій хрестоматії все не так – тут кожен текст має оригінальні ілюстрації. Таким чином діти знайомляться з різними стилями, різними прийомами ілюстрування, і кольорова гамма виконаних ілюстрацій дуже розмаїта. Це просто чудово, адже, крім освітнього компонента, хрестоматії опосередковано здійснюють естетичне виховання. Таке розмаїття ілюстрацій – це, звичайно, заслуга художників і видавництв, які щедро подарували свої малюнки нашим дітям. Це таке собі волонтерство в освіті. І я їм безмежно вдячна за це. Як і авторам, які погодилися надрукувати свої твори в нових хрестоматіях. При цьому «Видавництво Старого Лева» чітко дотрималося всіх юридичних процедур із передачі майнових прав.

А тепер, власне, про наповнення. Тексти різноманітні, неоднакові й неоднорідні (не в плані якості, а в плані подання). І це добре. Може, деякі тексти мене особисто й не вразили, були такі, що вИкликали певне здивування. Проте загалом зауважень не маю. Одна мама мені сказала: «Хрестоматія – це добре, але там так багато віршів. Це може бути дітям не цікаво». Але я оце все перечитала й бачу, що віршів там якраз стільки, скільки треба. У першому томі більше, ніж у другому (бо діти ще не так швидко читають). Проте кількісно і в першому томі проза переважає поезію.

Знаю, що до хрестоматій мають претензії педагогічні працівники. Зокрема, чула фразу: «Там та-а-а-а-кі-і-і помилки. Це просто жах!». Я не знайшла цих помилок, ну от не побачила я їх. Можливо, у кожного своє розуміння помилок. Орфографічних, пунктуаційних, граматичних і стилістичних помилок я не знайшла (проте варто завважити, що я не вчитувалася в кожну букву й переглядала текст не як коректор, а як звичайний читач). Так, є кілька моментів, що мене як літературного редактора змусили задуматися. Не помилки, а різнотлумачення. Але «та-а-а-а-кою помилкою» для мене може бути якась несусвітня дурня, незрозумілий текст, сюжет і, звичайно ж, помилки різного ґатунку. А в хрестоматіях нічого поганого немає.

Представники родини мавпових бувають різні. До речі, текст «Жайворонок і мавпа» вміщено в розділі «Українські народні казки». Як мавпа потрапила в українську народну творчість, не питайте

Проте зауваження до хрестоматій у мене таки є.

Чому вони такі тоненькі? – емоційно запитувала я себе. А потім згадувала наповнений підручниками та зошитами портфель сина, вага якого може досягати 5 кг, і моє раціо переконувало емоціо: важчі підручники він би, бідака, до школи не доніс. Зрештою, будь-який підручник має відповідати санітарним нормам. Якщо тоненький – то, очевидно, більший підручник не можна.

Але мої читацькі емоції не вгавали: чому так мало текстів? Обидва томи я, доросла, прочитала десь за 5 днів (із «перервою» на роботу, домашні клопоти, сон і дорогу). Для мене хрестоматія – це така собі товстенька «цеглинка», а два томи нової хрестоматії аж ніяк не вписуються в цей образ. З іншого боку, коли я вчилася, хрестоматій для початкової школи ми не мали, були якісь підручники-книжки. Хрестоматії в нас з’явилися, певно, вже в 5-му класі – оті великі томи уривків із літературних творів. Ще я знаю сучасних дітей, які вже в 3-му класі самостійно читають грубі книжки, тому для них нові хрестоматії – це дитячий садок. Але моє раціо знову заспокоювало емоціо. Як ти можеш порівнювати свою швидкість читання з дитячою? Ти – доросла. А діти ж інші. Зрештою, вони дуууже різні. Комусь два листки – це мало, а комусь – піввечора читати.

Оповідання Зірки Мензатюк «Український прапор» у двох версіях

Проте моє читацьке бажання «більше хорошого й різного читва» все ще не могло заспокоїтися. У хрестоматії можна було б додати ще авторів і текстів, – думала я собі. Моє раціо запитувало: а ти знаєш, який обсяг у середньому мають опрацьовувати звичайні 1-, 2-, 3-, 4-класники? Якщо не знаєш, то як можна давати поради? Та й завдання хрестоматій, як я розумію, дещо відмінне від завдань підручника. Хрестоматія – це додаткове читання. Завдяки новим хрестоматіям діти познайомляться з сучасними авторами й текстами, а хорошу класику зможуть почитати в підручнику (який також варто оновити, але не все зразу :)). Для дітей, яким легко опановувати матеріал, наприкінці хрестоматій подано перелік інших творів сучасних дитячих письменників.

Завдання хрестоматії – зацікавити. І, як на мій погляд, у нових хрестоматіях це досить добре зреалізовано. А вже батьки, вчителі та шкільна програма мають це зацікавлення поглибити (а не навпаки!). Тому мої зауваження – не такі вже й зауваження.

Але в мене є побажання: я хочу ще хрестоматій. Вважаю, що має бути хрестоматія сучасної дитячої зарубіжної літератури. Ми вже маємо хороші переклади сучасних дитячих письменників з-за кордону, то чому б не зробити ще й таку хрестоматію. Моє емоціо палко цього бажає. Хоча раціо каже, що у випадку з зарубіжною літературою це може бути наразі технічно й економічно складно (придбати права на друк і переклад, узгодити різноманітні юридичні й економічні питання…). Процес може тривати, по-перше, роками, по-друге, вартість такої хрестоматії навряд чи впишеться в прийнятний бюджет. Зрештою, нові хрестоматії ВСЛ вдалося так швидко й бюджетно надрукувати, бо видавці й автори текстів та ілюстрацій фактично подарували їх нашим дітям. Із зарубіжними текстами так не вийде.

Ілюстрація до різдвяної історії Івана Малковича та малюнок із розділу «Білі шати зими»

Та все ж я й далі мрію: хочу хрестоматію не дуже сучасних, але перевірених часом і читацькою любов’ю авторів української дитячої літератури. І якщо ця хрестоматія буде така ж якісна, як нові хрестоматії сучасної української дитячої літератури, то, впевнена, діти з іще більшим задоволенням читатимуть і радо ходитимуть на уроки літературного читання. І тут моє рацію каже: стривай, «перевірені часом і любов’ю автори» мають входити в програму «Літературне читання». І вони там справді є. Проте підручники, на відміну від навчальної програми, ще не встигли змінити. Тому там ще можна зустріти незрозумілі тексти незрозумілих авторів. Тож чекаю оновлення нормативних підручників.

Усе це не тільки мрії, це побажання мами, читачки, споживачки, громадянки. Якщо я плачу податки чи купую якісь матеріали для навчання своїй дитині, я хочу мати якісний різноманітний продукт.

Наразі ж на уроках із позакласного читання (1 раз на два тижні за шкільною програмою) мій син має читати ось таке «Найкраще позакласне читання». Цікава книжка, тексти різноманітні, поділені на теми. Але навіть порівняно з підручником «Літературне читання» вона програє. Бо видане зі шкільної бібліотеки «Літературне читання» кольорове, а «Найкраще позакласне читання» важко назвати найкращим ще й через якість поліграфії – папір сіруватий, ілюстрації однотипні та чорно-білі. Переважна більшість авторів мені не відомі, хоча є там і твори Всеволода Нестайка, Марійки Підгірянки, Зірки Мензатюк… (навіть Ірен Роздобудько потрапила!) Але загалом, як я розумію, тексти підбиралися під певні теми – «Кличе вересень до школи», «Україна – моя батьківщина», «Білі шати зими», «Весняні наспіви», «Творіть добро»… Ці теми практично дублюють програму з літературного читання, відповідно, нічого нового дітям не розкривають. Чесно – не дуже цікаво й не дуже захоплює. Крім того, оце «Найкраще позакласне читання» коштувало нашому сімейному бюджету 60 грн. Розуміючи, що нових хрестоматій, привезених у школи, на всіх не вистачить, я б краще доклала гроші й купила своєму сину їх, аніж наступного року витрачалася на ще одне «Найкраще позакласне читання». Держава, до речі, заплатила за хрестоматії 24 грн за кожен том. А нещодавно «Видавництво Старого Лева» презентувало комерційний наклад хрестоматій. Я дуже боялася, що вартість буде захмарною. На щастя, помилилася. Кожен том коштує 65 грн. Звичайно, на контрасті з вартістю для держави ця сума майже втричі більша. Але що таке 65 грн для гарної ілюстрованої кольорової книжки?.. Тому ця сума мене як покупця цілком влаштовує.

Тож моя прихильність цілком на боці нових «Хрестоматій сучасної української дитячої літератури». І я маю наразі одне величезне прохання до Міністерства освіти і науки: Не зупиняйтеся! Одна хрестоматія – це добре, але show must go on, особливо, якщо це хороше шоу. До речі, ще одне зауваження до нової хрестоматії, яке я почула: «Розпіарили цю хрестоматію… А далі що?» Шановні освітні чиновники, давайте працювати далі. Світ змінюється, змінюються наші діти. І вони, і ми варті кращого. А часом і найкращого.