«Хто чим займається і хто за що відповідає»
За минуле десятиріччя у нашій літературі для дітей та підлітків відбувся повноцінний бум пізнавальної літератури. У процесі (не хотілося би писати — «у підсумку», адже процес, на щастя, іще активно триває) ми отримали безліч піджанрів та форматів пізнавальної літератури, які у різний спосіб поєднують елементи художньої літератури, репортажу, коміксу, інфографіки… та власне науково-популярної складової.
Книжка Євгенії Завалій «Політика для дітей» на цьому тлі належить радше до «класичного підходу»: авторка у межах своєї теми обирає найважливіші та найактуальніші для своєї аудиторії питання і пояснює їх у відповідному для читачів обсязі та гарно підібравши стиль викладу. Певно, саме для такої теми як політика — це якщо не оптимальний підхід, то один із оптимальних. Так авторці вдається сформувати у читача цілісне бачення теми, піднявши досить широкий спектр питань: від початків політичної теорії до нашої політичної сучасності.
І це цілісне бачення мають шанс отримати не лише юні читачі, а й їхні батьки, яким цю книжку теж наполегливо рекомендую. Бо часом ми самі не усвідомлюємо, де у наших знаннях існують прогалини. Скажімо, як виявилося, я далеко не все найважливіше знала про політичну історію ЄС. І це мені нагадало про ось яке моє давнє спостереження: навіть у свідомих родинах, де батьки ходять на вибори, обговорюють це за обіднім столом, пояснюють дітям, що відбувається у країні тощо, у дітей може не скластися цілісного уявлення про наш політичний устрій, функції різних політичних інституцій, особливості нашої політичної історії, якщо не присвятити цьому окрему детальну розмову. Або не знайти спеціальну книжку чи інші навчальні матеріали, які відрізнялися би системністю підходу. Адже у цих знаннях дуже важлива цілісність бачення, а не окремі питання, факти чи дати.
Особисто я сприйняла цю книжку більше як «Політику для підлітків», бо рекомендувала би її учням середньої школи (тобто молодшим підліткам) — для входження в тему. Адже щоб уповні зрозуміти зміст книжки, варто уже мати певні історичні знання. Мало того, навіть старші підлітки могли би сягнути по це видання під час підготовки до контрольних чи іспитів у форматі «швидке повторення найважливішого».
Не беруся судити, наскільки запит дізнатися більше про політику популярний серед юних читачів, але є ще один важливий запит, на який відповідає розглядувана книжка. Зрозуміти, як і чому почалася російсько-українська війна, які політичні процеси лежать в її основі. Звісно, це питання не таке просте і, певно, наше суспільство в цілому не дало ще на нього детальної та вичерпної відповіді, однак зараз мені йдеться принаймні про базове розуміння.
Моя улюблена цитата з книжки: «Часто громадяни в нашій країні незадоволені політикою і звинувачують депутатів або президента. Але для цього спершу треба розуміти, хто чим займається і хто за що відповідає». Це справді шалено — варто навіть сказати жахливо — актуально. Як і окрема стаття про популізм у політиці у розділі про вибори. Інші чотири розділи книжки присвячені відповідно самому поняттю “політика”, посаді президента та загалом розумінню державного устрою, правам громадянина та цінностям у контексті політики.
До речі, про розділи. Завдяки вдалому дизайну книжки та ілюстраціям Альбіни Колесніченко, текст гарно структурований візуально, що полегшує розуміння цих не найпростіших питань.
Окрема частина книги — завдання після кожного розділу. Хоч сама ця традиція примандрувала до нас зі шкільних підручників, втім, саме тут завдання досить оригінальні і придалися би у скарбничку вчителів суспільних наук.
