Ілюструю для дітей: Творча майстерня «Аґрафка»
Автор: Надя Рибальченко
Українські ілюстратори, дизайнери, письменники й засновники Творчої майстерні «Аґрафка» Романа Романишин та Андрій Лесів уже понад двадцять років працюють із книжками, поєднуючи в них візуальну й вербальну мову. Кожен проєкт цього талановитого тандему — це своєрідне дослідження, у яке вони занурюються, ніби у відкритий океан, вивчаючи глибинні образи й питання, яким згодом надають матеріального вигляду. Саме тому їхні роботи відгукуються читачам з усього світу.
У розмові з БараБукою митці поділилися секретами особистого творчого розвитку, роздумами про актуальні й важливі теми, а ще тим, чому так цінно пізнавати навколишній світ.
— Пані Романо, пане Андрію, вітаю вас з нагородою BolognaRagazzi Award 2026 — special mention у категорії Non Fiction за книгу «З півслова». Усього лиш за рік вона завоювала серця українських і іноземних читачів, була перекладена багатьма мовами й здобула чимало відзнак. Дякую, по-перше, що у своїх роботах ви порушуєте такі важливі питання, як спілкування та розуміння одне одного, і, по-друге, що сприяєте поширенню українського культурного продукту на світовий ринок. Розкажіть, будь ласка, про цю книгу: що вас надихнуло на її створення, як довго ви працювали над нею і чого очікували?
— Дякуємо за теплі слова і за запрошення провести цю розмову. На створення книги про спілкування нас надихнуло декілька речей. Наприклад, щоденне життя в Україні під час війни, коли комунікація стає питанням виживання. Вкрай часто стаються ситуації, коли без жодних технічних засобів потрібно покликати на допомогу і чекати, щоб хтось зрозумів твій сигнал. Ще один фактор — це наші спостереження за спілкуванням людей зараз, коли ми маємо розуміти одне одного зовсім без слів, розуміти мову тіла, вираз обличчя, підтримувати одне одного словами, обіймами. Просто іноді слів замало, щоб розказати про пережите.
Багато чим нас надихнула мандрівка до Японії, де культура спілкування дуже відрізняється, де важить кожен жест і порух. І саме японська матриця сприйняття світу, коли ти мислиш себе маленькою частиною великої екосистеми, не бачиш себе окремо від природи, прагнеш краще зрозуміти кожну комашку і кожну квітку, надихнуло нас на панорамне дослідження теми спілкування. Не лише людей, а й тварин, рослин. Тобто головне мотто цієї книги — «Як зрозуміти світ навколо?».
Роботу над цією книгою ми розпочали за декілька місяців до повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 ми доволі довго не могли працювати з книжкою через брак часу і неможливість фокусування на такій кропіткій роботі, але вже з 2023 року продовжили роботу, яка тривала до весни 2025. На сьогодні це наша найоб’ємніша книга і найбільш панорамне дослідження складної теми.
Книга має дві умовні частини. Перша частина побудована зі своєрідних діалогів, де кожен розворот — це окремий діалог між героями на сторінках. Тут багато простору, таким чином ми хочемо, щоб намальовані нами персонажі виразили себе. А друга частина дуже відрізняється композиційно; це вже збірка практичних інструкцій зі спілкування, наприклад, абеткою Морзе чи за допомогою прапорців, чи жестів. У першій частині книги ми подали гіперпосилання на відповідні розділи з другої частини, якщо ця тема там розкривається глибше. Таким чином можна читати її у звичний спосіб, а можна відразу дивитися за посиланнями на другу частину книги.
Завжди, коли ми починаємо досліджувати нову тему для книги, це нам нагадує вихід у відкритий океан. Якщо не розуміти, як працювати з інформацією, як її відсіювати та перевіряти, то можна втратити контроль і забути головну ідею книжки, збитися з курсу. Ми намагаємося тримати добрий баланс обсягу інформації, подавати найновіші наукові дослідження теми, проте не перенасичувати книгу зайвими фактами. Ми не прагнули створити енциклопедію про комунікацію, натомість хотіли створити книгу, яка б заохочувала спілкуватися не лише через смартфони, а й вивчати світ навколо, бути чутливим до інших. На нашу думку, у сучасній пізнавальній книзі для дітей недостатньо тільки помістити сухі факти і їх намалювати. Вибачте, але це вже незабаром буде вміти й штучний інтелект. Треба створювати книги про емпатію, треба говорити про природу поетично, треба спонукати бачити крихку красу поруч і цінувати її.
— Свою першу обкладинку ви створили ще у 2003 році. Ви постійно розвиваєтесь, експериментуєте, пробуєте різні напрями й стилі, поєднуєте непоєднуване. Розкажіть, будь ласка, про «еволюцію» вашого творчого шляху. Де ви зараз і куди прямуєте?
— Ми обоє є не лише ілюстраторами, а й художниками, дослідниками. Потреба постійного особистого творчого розвитку є для нас обох визначальною. З ранніх 2000-х ми працюємо з книжками — дійсно, спершу як дизайнери обкладинок, далі — як дизайнери та ілюстратори, і зрештою, почали створювати власні тексти й авторські книжки. Це еволюційний процес і ми ще не знаємо, куди він нас приведе в майбутньому. На даному етапі ми активно залучені в книжковий процес, але нас і надалі дуже цікавить візуальне мистецтво в широкому розумінні, тому нам самим цікаво спостерігати, куди провадить цей шлях.
Незважаючи на техніку і жанр мистецтва, нам подобається працювати з актуальними й важливими темами. Працюючи з авторськими книжками, ми обираємо наче прості й водночас дуже глобальні теми, які, на перший погляд, лежать на поверхні, та все ж в книжках для дітей вони розкриті мало. Однак паралельно ми постійно працюємо як ілюстратори та дизайнери літератури — як класичної, так і сучасної, української та перекладної. Цей постійний контакт з текстами дає нам можливість залишатися в контексті, аналізувати конструкцію і ритм твору, створювати співзвучну до тексту візуальну мову книжки.
— Ви неодноразово казали, що вам хочеться зосередитися на дитячому, що вас цікавить інклюзія, розуміння одне одного, емоції, емпатія. Чи є якісь автори / ілюстратори, чий досвід ви вивчаєте і на кого орієнтуєтесь у цій сфері?
— Ми радше орієнтуємося на явища в дизайні та ілюстрації. Багато черпаємо з українських книжок 20–30-х років XX століття, аналізуємо композиції, колористику, художні техніки, принципи сторителінгу. Загалом нас захоплюють європейські книжки для дітей з 30, 50 і 60-х років XX століття, адже це періоди, коли у виданнях для дітей було багато дизайну та сміливих експериментів. Постійно стежимо за актуальними книжковими процесами у Франції, Південній Кореї і Японії — у цих країнах дуже розвинений ринок ілюстрованих книжок для дітей і не тільки, багато різних ніш.
— Ви багато співпрацюєте з іноземними видавництвами. Чим, на вашу думку, відрізняється іноземний видавничий ринок від українського? Як ви вважаєте, чого бракує нашим видавництвам і в якому напрямку варто рухатися? І чи є щось, що книжковий світ міг би запозичити в Україні?
— Насправді книжковий ринок кожної країни має свої особливості й, напевно, не варто протиставляти український / світовий, бо український ринок уже є частиною світового. Усюди є свої переваги і недоліки, свої особливості, свої інновації та атавізми. Український ринок активно розвивається, переживає злети і падіння, пришвидшення й уповільнення — це нормальний еволюційний процес. Важливо не капсулюватися тільки на своєму, аналізувати процеси в інших країнах, шукати своє місце на глобальному рівні. Добре, що незважаючи на російську війну, наша держава продовжує на офіційному рівні брати участь у міжнародних книжкових подіях, це сприяє укладенню конкретних угод між видавництвами, робить наших авторів видимими. Тут дуже важлива системна участь, попри всі труднощі. Звісно, у всіх країнах у першу чергу постає питання фінансування й підтримки видавців і творців книжок — десь ця підтримка відчутна більше, десь менше, але всюди вона потрібна та важлива. Сподіваємося, поступово й наша держава підтримуватиме книготворців усе більше.
— Як вам вдається поєднувати ілюстрування і письменництво? Чим вам простіше висловлюватися: текстами чи зображеннями?
— У нашому розумінні текст і зображення — це два повноцінні способи вислову ідей. Ми не протиставляємо їх і не применшуємо значення якогось одного. Ми намагаємося використовувати обидва — вербальний і візуальний методи виразу у своїх проєктах. Коли бракує слів, на передній план виходить образ, і навпаки. З текстом ми працюємо в тому самому ключі, що з ілюстраціями: вибудовуємо композицію, думаємо про каркас і про деталі. Свої тексти завжди читаємо вголос, щоб зрозуміти, як вони сприймаються на слух, чи нема «нерівностей», шліфуємо їх, відкидаємо зайве. Уявляємо, що текст може бути як кольорова пляма, котра бере на себе увагу, а може бути як лінія, що доповнює і підсилює висловлення. Коли ми ілюструємо тексти інших авторів, то ніколи не намагаємося дослівно відтворювати в ілюстраціях те, що написане. У цьому немає потреби, це була б тавтологія.
— Оскільки у ваших книгах дуже важлива візуальна мова, як вам вдається передавати її при перекладі, щоб було зрозуміло читачам з усього світу? Наприклад, вашу книгу «З півслова» переклали французькою як «Усі між собою спілкуються!» (Tout le monde se parle!). Чи берете ви участь у перекладі ваших книжок і яким чином це відбувається?
— Ми завжди працюємо з думкою про те, як ця книга мала б сприйматись у тій чи іншій країні, у тій чи іншій культурі. І тут не йдеться про якийсь візуальний космополітизм, чи уніфіковану знеособленість, навпаки, нам важливо підкреслювати, хто ми є, наш культурний контекст. Ми завжди шукаємо теми, які б цікавили нас, але водночас були актуальними та зрозумілими для інших культур. Наприклад, наша книга «Війна, що змінила Рондо» перекладена і видана в понад тридцяти країнах світу не тому, що вона про війну в Україні, а тому, що якраз акцентує на тому, що війна — це хвороба багатьох країн і епох, і фокусується не на самій війні, а на тому, як герої історії дають собі з нею раду.
Ми майже завжди контактуємо і беремо певну участь у перевиданнях наших книжок іншими мовами. Назва книги «З півслова» не потребує дослівного перекладу, бо схожі фразеологізми про розуміння одне одного є в інших мовах. Французька назва Tout le monde se parle! якраз і є таким фразеологізмом. Тому ми завжди дослухаємося до думок перекладачів задля найкращої передачі самої ідеї і суті, а не дослівності. Назви наших книг часто відрізняються в різних країнах, а іноді навіть імена персонажів змінюються. Проте ми завжди особисто погоджуємо такі важливі нюанси.
— У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає вам особисте знайомство з автором книжки? Який вплив, на вашу думку, справляє автор на діяльність ілюстратора?
— Особисто нам допомагає знайомство і спілкування з автором. Це як процес налагодження на одну хвилю, налаштування гармонії звучання тексту й образу. Це може бути спілкування не лише про конкретний твір, а загалом світоглядна дружня розмова, чи багато розмов, коли ми починаємо краще розуміти автора, знаходимо точки дотику і спільні погляди. Це дуже допомагає в роботі. Текст не зʼявляється у вакуумі, не постає з нічого, тому нам важливо розуміти, як він писався, де, коли, чи є якісь важливі референси. Усі ці деталі стають для нас реперними точками, щоб прокласти маршрут до розуміння ідеї автора.
— У одному з ваших інтерв’ю ви якось сказали, що завжди спочатку обираєте чи «ваш» цей текст і маєте «почути» його. Крім того, для вас найголовніше в проєкті — це ідея (концепція), а не техніка. Поясність, будь ласка, яким чином це відбувається: які ваші критерії, як ви «чуєте» слова, як визначаєте ідею (концепцію)?
— Це трохи складно пояснити, бо це не зовсім обʼєктивний процес, а радше інтуїтивний. На етапі читання тексту ми вже можемо зрозуміти, чи відгукується він нам, чи зможемо ми його інтерпретувати візуально, чи «чуємо» його естетику, ритм, тональність. Якщо текст «наш», то вже на етапі читання починаємо робити нотатки, фіксуємо перші ідеї, намагаємося вловити якісь яскраві моменти, котрі потім попровадять нас далі й далі. Буває й таке, що сам текст нам подобається, але в цей конкретний момент ми відчуваємо, що не зможемо з ним працювати, тоді або відмовляємось, або відкладаємо проєкт на пізніший термін.
— Ви не вирізняєте для себе головних і другорядних технік. За вашими словами, кожна має свої переваги. Розкажіть, будь ласка, про переваги цифрової техніки та традиційної графіки.
— Нам видається, що найкращого результату можна досягти поєднуючи різні техніки та використовуючи переваги кожної з них. Традиційні техніки, як-от високий і глибокий друк, рисунок, малярство, скульптура, дають ефекти, яких дуже складно досягти цифровими засобами. Натомість цифрові техніки мають свої незамінні переваги. Ми майже завжди поєднуємо ці речі, створюючи окремі елементи композицій у традиційних техніках з подальшою обробкою їх, доповненням, розбудовою, використовуючи можливості цифрових засобів.
— Ви самі на початку свого творчого шляху пережили чимало відмов від видавництв. Що вам допомогло не опустити рук і не зламатись? Які поради ви дали б митцям-початківцям? Чи варто змінюватися та підлаштовуватися під сучасний ринок або ж краще не відступати від свого стилю?
— Нам завжди допомагала наполегливість, працездатність, гнучкість і аналітичність. Це ті вміння, які слід в собі плекати й розвивати. Книжкова сфера — це про людяність і комунікабельність, тому ці якості також є дуже важливими. Новачкам ми завжди радимо якнайшвидше переходити від теорії до практики — малюйте, пишіть, експериментуйте, напрацьовуйте власне портфоліо. І не бійтеся помилятися, бо справжні мистецькі речі часто виникають з помилок, з випадковостей.
— Ви обидва дуже любите читати й походите з родин, де книга мала велике значення. А в дитинстві чого вам не вистачало в дитячих книжках? Чи намагаєтеся ви зараз заповнити ці прогалини?
— Ми любимо пригадувати улюблені книги дитинства. Це дуже часто були науково-популярні книги, енциклопедії, але також захопливі історії і багато поезії. Реалістичні ілюстрації птахів з енциклопедії орнітології, яскраві інфографіки з науково-популярних дитячих видань про природу, захопливі ілюстрації з книжок видавництва «Веселка», сотні разів повторені вірші Вінграновського і Вітя Вітька… Саме тому нам так важливо поєднувати різні складові в наших книгах. На нашу думку, книжка для дітей має бути дуже якісна та інноваційна — починаючи від дизайну, шрифтів, композицій, і закінчуючи правильним папером. Немає неважливих деталей, де можна злегковажити. Її естетика має віддзеркалювати час, у якому вона створена. Книга не може конкурувати зі смартфоном і не повинна цього робити. Вона має бути безпечним місцем для дитини, обʼєктом, що створений з любовʼю і розумінням викликів часу.
— Які 5 українських дитячих / підліткових книжок ви порадили б нашим читачам?
— Нас дуже цікавить тренд, коли ілюстратор починає писати тексти й створювати авторські проєкти. Це дуже важливий досвід і проєкти цих авторів захоплюють вдалим симбіозом візуальної та вербальної оповіді.
Однією з улюблених українських авторок для нас є Марʼяна Прохасько. Це неймовірно талановита письменниця і художниця. Простими візуальними засобами вона створює дивовижних персонажів, наповнює все сентиментальними деталями. І ці ілюстрації додають іще іншого виміру улюбленим історіям.
Окремий талант — уміти вибудувати всесвіт, створити гармонійну екосистему персонажів. Саме цього досягає у своїх проєктах Оксана Була. Кожна наступна книжка Оксани грамотно побудована по сюжету, кожен герой розпрацьований і зрілий.
Одним з відкриттів останніх кількох років для нас є Олександр Шатохін. Він перевтілюється від книжки до книжки, але має свій стиль оповіді. Зараз Олександр несе службу в Силах Оборони України, за що йому повага і вдячність. Ми чекаємо з нетерпінням на його нові проєкти.
Ілюстрації і світлини надані Творчою майстернею «Аґрафка».
