Ілюструю книжки для дітей: Грася Олійко

Грася Олійко прийшла в дитячу ілюстрацію завдяки мрії. Довгий час вона мріяла співпрацювати з видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» й таки втілила цю мрію 2015 року, проілюструвавши нове видання «Незвичайних пригод Алі» Галини Малик.

Пізніше була «Дюймовочка» Ганса Християна Андерсена, на яку звертали увагу визнані художники й мистецтвознавці. Нещодавно художниця проілюструвала книжку Олександри Орлової «Нечуй Невмирущий», що вийшла у співпраці ЛА «BaraBooka» та видавництва «Ранок». По гарячих слідах БараБука розпитала Грасю Олійко про роботу з дитячими книжками у традиційному інтерв’ю «Ілюструю книжки для дітей».

– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?

Спершу я уважно читаю текст, щоб познайомитися з усіма героями, із сюжетом, із стилем написання. Дуже важливо, щоб текст був «твій», тоді і робота буде цікавою, і результат буде класним. Потім, якщо текст і ідея книжки відгукнулися в моїй уяві, ходжу і думаю про книжку, думаю у транспорті, за сніданком, на вечірках, на прогулянках із собакою, можна сказати «ношу її завжди з собою» в голові. Далі починається пошук персонажів, ескізи.

– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?

Знайомство за автором – це завжди приємно. Але якщо автор намагається вносити правки, як це робить художній редактор, – це, звичайно, може стати на заваді у створенні ілюстрацій (такими, якими їх бачить ілюстратор). Але я завжди дуже тішуся, коли автору подобаються ілюстрації і ціную, коли автор мені довіряє.

– Яка українська дитяча книжка запам’яталася вам іще з дитинства своїм оформленням? Роботи яких українських ілюстраторів були Вашим натхненням під час навчання?

З дитинства і досі мене дуже надихають книжки, ілюстровані славетним українським ілюстратором Володимиром Голозубівим. Під час навчання й досі надихаюсь ілюстраціями Костя Лавра. Мені пощастило бути його студенткою, він крутезний професіонал, чудовий викладач і дуже цікава людина. Навіть тепер я часто звертаюся до Костя за порадами по роботі. Також у часи навчання вперше побачила ілюстрації Сергія Майдукова, хоча він і не займається дитячою ілюстрацією, але спостерігати естетику і круті ідеї у його роботах – справжнє щастя і ковток свіжого повітря. Дуже радію, що живу в один час і в одному місті з такими крутими ілюстраторами світового рівня. А це ще я не всіх назвала! Останнім часом познайомилася особисто з багатьма українськими ілюстраторками, і теж дуже цікаво спостерігати за їх творчістю. У нас надзвичайно талановиті і працьовиті люди.

– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?

Найцікавіше і моє найулюбленіше – вигадування образів для героїв. Цей процес поглинає максимально і просто не можеш заспокоїтися і спинитися, поки сам собі у голові не затвердиш образ героя. Це магічний процес (хоча ні, це найважливіший шматок праці у роботі над книжкою), у якому допомагає спостережливість, вміння дивитися на речі, що тебе оточують під зовсім неочікуваним кутом. Називаю це магією, тому що у цьому процесі відчуваю себе, як у невагомості, ніби трошки відлітаєш від землі.

Також обожнюю шукати саме підхід до того чи іншого твору, тому що не всі твори добре виглядатимуть із одним і тим самим підходом до ілюстрації. Кожного разу люблю пробувати щось нове, вчитися чомусь новому, не стояти на місці і рости.

Найменше мені подобається відправляти ескізи або готові ілюстрації видавцю і чекати відповіді, правок. Кожного разу серце калатає і хочеться пити заспокійливе. Але часто правки роблять роботу все кращою і кращою, це відбувається, коли правки вносить професіонал, а не просто якийсь «дядя» або «тьотя», які одного разу посиділи з онуком на уроці малювання (замовники бувають різні), – то в таких випадках я завжди вдячна за поради.

Підготувала Ольга Сілакова