Ілюструю книжки для дітей: Ірена Панаріна
Маленька Ірена частенько отримувала догани від шкільних вчителів за розмальовані зошити, та це не завадило їй завершити навчання у Львівському поліграфічному інституті ім. І. Федорова з червоним дипломом. Улюбленій справі художниця ніколи не зраджує, проте перебуває в постійному пошуку та експериментах із формами, стилями та матеріалами. Чорно-білі реалістичні малюнки, кольорові комп’ютерні ілюстрації, 2D ілюстрації – Ірена Панаріна володіє неабияким художнім арсеналом, але її особливий стиль і майстерна рука неодмінно вгадується в кожній роботі.
У традиційному ілюстраторському інтерв’ю БараБука розпитала київську художницю про творчі експерименти, стосунки з музою та улюблені книжки.
– Бути художницею – дитяча мрія чи свідомий вибір дорослої людини? Як Ви прийшли в дитячу ілюстрацію?
– Ми всі в дитинстві любимо малювати, згодом когось попускає, свідомі підлітки йдуть опановувати різні науки. А от мене не «попустило». Скільки себе пам’ятаю, малювала де завгодно, навіть у зошиті з математики, за що неодноразово отримувала догани від вчительки. Тож скоріше, невгамовне бажання малювати народилося разом зі мною і до сих пір не дає спокою.
У дитячу ілюстрацію я потрапила завдяки письменниці, керівниці видавничих проектів літературної агенції «БараБука» Тані Стус. Саме вона побачила в мені майбутню ілюстраторку дитячих книжок, і ми почали співпрацювати. Для мене це велике задоволення і натхнення з кожною втіленою книгою. До того малювала переважно графічні роботи, картини, працювала в науково-популярному журналі, видавництві «Софія», малювала історичних персонажів для комп’ютерної гри «Козаки-3» від GSC Game World.
– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?
– Спочатку, звичайно, читаю твір, у голові з’являються образи майбутніх персонажів. Ситуації обираю найяскравіші, кумедні або навпаки – складні, важкі, сповнені емоцій. Далі йде процес створення ескізів. Цей етап дуже витратний, і емоційно, і матеріально. Кожного разу з болем дивлюся на купу колись живого лісу, перегортаючи результат творчого потоку на папері. Залежно від обраної техніки медитую над завершенням ілюстрації. Натхнення не чекаю, адже то така примхлива пані з гоноровим характером – коли їй заманеться, тоді й завітає в гості. Тому працюю в основному незалежно від музи, іноді «апетит» приходить у процесі. Але творчий настрій важливий – для мене це нові враження, знайомства, подорожі. Все, що наповнює, дає інформацію – це і корисні книжки, і самоосвіта.
– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?
– Я думаю, це не залежить від особистого знайомства. Якщо книжка написана цікаво (а мені траплялися тільки такі), то працювати приємно, треба тільки налаштуватися на емоцію книжки. Але є й такий чудовий ефект від особистого знайомства з автором – коли ти спілкуєшся, відчуваєш енергію людини, поринаєш у її світ – це приємний бонус і порція натхнення.
– Нещодавно побачила світ Ваша унікальна книга про рідкісних птахів України «ПтахАбетка». Поділіться історією її створення.
– Птахів люблю з дитинства. Під час довгих прогулянок лісом дідусь навчив мене розрізняти види співочих пташок. Багато років потому, коли вже стала дорослою і працювала ілюстраторкою, шукала нові способи вираження. Якось мені трапилася на очі низка ниток муліне. Вишивати я не люблю, але не давала спокою кольорова гама, відчуття ніжної текстури матеріалу. Почала викладати їх на поверхні стола, аж раптом вималювався перший птах. От далі й почалося… накрутила на папері різних птахів, намагаючись передати максимально точно характерні риси кожного з них. Коли вже було достатньо експериментів, почала ретельно вивчати птахів, їхню поведінку, спосіб життя, цікаві відомості. Занурилася з головою у цей крилатий світ. Після того, як текст був готовий, інформацію перевірила відома науковиця, орнітологиня Наталія Атамась. Завдяки її фаховим консультаціям ця книжка може претендувати на науково-популярне видання. Паралельно продовжувала роботу над ілюстраціями, викладаючи із ниток на папері, потім фотографуючи і обробляючи у програмі «Photoshop». Працювала дуже довго над книгою, завдання було не з легких, але, сподіваюся, вона варта витраченого часу і сил.
Книжкова порада від Ірени Панаріної:
Для мене роботи Владислава Єрка і Максима Паленка завжди були прикладом високої якості ілюстрації, отже і серед улюблених книжок – «Джури» Володимира Рутківського та «Аліса в країні див» Льюїса Керрола видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» з ілюстраціями цих неймовірних майстрів. Серед захопливих новинок – книжка Юрія Нікітінського «Вовчик, який осідлав бомбу». Для дітей, які починають читати самі, раджу серію «Читальня». Книжечки написані дуже цікаво відомими, талановитими авторами: Танею Стус, Сергієм Лоскотом, Оксаною Лущевською, Лесею Ворониною, Володимиром Арєнєвим, Мією Марченко та багатьма іншими. Якщо дитина захоплюється різними темами в галузі ботаніки, біології, цікавиться вивченням різних комах, тварин, прагне дізнатися про життя підземного, водного світу – це все можна знайти у книгах «Карти», «Під землею», «Під водою», «Анімаліум», «Ботанікум» «Видавництва Старого Лева», книги великого формату з прекрасним оформленням.
Розпитувала Ольга Сілакова
