Ілюструю книжки для дітей: Наталя Кудляк
Наталя Кудляк (раніше – Кащак) увірвалася у світ українського книговидання одразу цілісним книжковим проектом – книжкою «Вовк під вікном», яка в 2017 році зібрала дрібку нагород. Зокрема, за свою першу роботу у книжковій ілюстрації Наталя отримала відзнаку «Топу БараБуки» в номінації «Дебют року в ілюстрації».
На сьогодні Наталя проілюструвала більше десятка видань, із-поміж яких – кілька книжок-картинок, збірку з віршами, а також химерну повість Галини Ткачук про стародавній Київ «Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака», що вийшла завдяки партнерству Літературної агенції «BaraBooka» та видавництва «Ранок». У традиційному барабучому інтерв’ю з ілюстраторами Наталя Кудляк розповіла про особливості співпраці з авторами книжок, улюблені й менш улюблені моменти роботи, а також про невід’ємний для творчих професій процес пошуку.
– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?
– Процес роботи над книгою триває в кілька етапів. Під час першого прочитання тексту я роблю швидкі начерки окремих уривків чи персонажів і таким чином графічно фіксую перші враження від прочитаного. Потім читаю ще раз, виписую цікаві моменти, які могла пропустити першого разу, роблю нові замальовки. Можу перечитувати рукопис кілька разів, це допомагає глибше заглянути в текст, краще його зрозуміти, знайти цікаві або здавалося б незначні деталі, які потім можна використати в ілюструванні. Мені подобається зображати те, що не є головним у тексті, але все ж воно існує і робить візуальну частину більш доповненою та «смачною». Це як паралельна історія між рядків – такі моменти збагачують і книжку, й уяву.
Буває й таке, що, прочитавши твір, розумію, що він не мій – в уяві не виникає образів або сюжет не чіпляє. У таких випадках вважаю за краще відмовитися від проєкту, щоб історія знайшла СВОГО ілюстратора.
Коли в уяві сформовано загальне бачення книги, роблю ескізи для всіх сторінок, обираю кольорову палітру. Часто схиляюся до обмеженої кількості барв, але все залежить від книжки та загальної концепції.
– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?
– Безумовно, робота над книжкою – це спільна праця багатьох людей, і насамперед письменника/поета та ілюстратора. Завжди приємно, коли автор повністю довіряє ілюстратору. Гадаю, що особисте знайомство все-таки допомагає глибше зрозуміти автора і його твір, тому вважаю корисним особисто зустрітися з автором, якщо є така можливість. А якщо ні, то спілкуємося телефоном, месенджерами, мейлом тощо. У мене поки не виникало ситуації, коли б автор занадто втручався у процес ілюстрації. Якщо й бувають якісь дискусії в ході роботи, то гадаю, що книга від цього тільки виграє, бо в таких обговореннях зазвичай щось уточняється, деталізується і зрештою знаходиться «золота серединка» :).
Власне, одна з недавніх колаборацій із львівським дитячим письменником Жаком Жаб’є – це той випадок, коли внутрішній запал і творча енергетика автора надихнули та сформували в мені остаточну візію книжки. І нам вдалося спільно з видавництвом «Маміно» втілити чудовий проєкт під назвою «Людина-восьминіжка».
– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який – найменше?
– Мабуть, почну з того, що подобається найменше – бо його менше :). Засмучує, коли погано налагоджена комунікація між учасниками проекту, всередині видавництва чи з автором. Щодо інших процесів, пов’язаних із ілюструванням, то, мабуть, процес підготовки до друку – найменш привабливий))).
Найбільше інтригує початок роботи над новою книжкою. Кожна книга – це мій маленький Еверест, що спонукає до нових роздумів, пошуків, експериментів. Мабуть, найприємніше, коли у процесі пошуку тебе осяює, і ти розумієш: «Так, це саме те, що треба! Це – власне те, що я хотіла!» Ну а коли ще хтось збоку це скаже, тоді мене переповнюють емоції – за такі моменти я люблю, те чим займаюся!
Ну, і звичайно ж, апогеєм всього цього процесу є мить, коли тримаєш у руках авторський примірник, і зі сльозами на очах бачиш, що кольори такі ж, як на моніторі, і шрифт добре підібраний, і ламінація доречна, і кутики закруглені, і все добре!
– Із часів отримання нашої відзнаки «Дебют року в ілюстрації–2017» за «Вовка під вікном» скільки дитячих книжок Ви проілюстрували і як змінився Ваш підхід до цієї справи?
– Після «Вовка під вікном» я проілюструвала ще дванадцять книжок. Раніше я часто малювала одразу в комп’ютерних програмах, а тепер намагаюся з кожною новою книжкою змінювати підхід та експериментувати в інших техніках, використовувати ручні матеріали, акварель, олівці, вугілля, колаж тощо. Звісно, все залежить від книжки, часто вона сама підказує, яку техніку слід обрати.
Книжка Галини Ткачук «Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака» була для мене чимось геть новим. Хитросплетена історія з чаклунами, фантастичними істотами та чудернацькими героями, які перевтілюються в різних тварин. До цього я не ілюструвала схожих творів, а тут одразу такий непередбачуваний сюжет. Але мене захопив рукопис, і персонажі самі почали вистрибувати на папір. Також на роботу вплинуло суттєве технологічне обмеження – чорно-білий друк. Саме це наштовхнуло на ідею збагатити цю одноколірність палітрою фактур. Тож у цих пошуках я і листочки збирала, і тканинки сканувала, і згадала з дитинства техніку фроттажу!
Купити книжку «Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака» можна тут.
Загалом, гадаю, що стала більш послідовною у процесі ілюстрування, сформувався вже певний алгоритм дій, який допомагає швидше та ефективніше працювати.
Розпитувала БараБука. Фото та ілюстрації надані Наталею Кудляк
