Ілюструю книжки для дітей: Тетяна Філатова
Графічні ілюстрації до українських перекладів Наріне Абґарян – роботи, за якими можна впізнати стиль Тетяни Філатової. Строгі, проте водночас іронічні й ностальгійні – десь так ми пригадуємо своє дитинство, коли безнадійно виросли. У традиційному ілюстраторському інтерв’ю Тетяна розказала БараБуці, як грають настрої, чиїм життям живуть книжки, і що робить у транспорті допитливий ілюстратор.
– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?
– По-різному. Інколи відразу ловиш інсайт – осяяння – і розумієш, яка саме візуальна подача тексту потрібна. Так було з ілюстраціями для трилогії книжок Наріне Абґарян «Манюня». Коли головний редактор показала мені текст, я «побачила», якою вона має бути. Тим паче, що з цим твором, наповненим добротою й іронією, я вже була знайома.
А під час роботи над книжками «Аліса в країні Див» і «Аліса в Задзеркаллі» я пройшла всі класичні етапи роботи над книжкою. Це і процес дослідження, коли поринаєш в епоху автора, надихаєшся світами інших художників, які ілюстрували цей твір. Це і творчий пошук, який змінюється етапом спустошення, коли ідеї та ескізи, які ще вчора здавалися досконалими, на ранок відкидаються геть. Це і пошук образу Аліси, коли у транспорті, крадькома і жадібно дивишся на дівчинку років десяти і намагаєшся запам’ятати не тільки її рухи, а й ставлення до світу в цьому віці.
Для мене дуже важливий емоційний діалог персонажів – на рівні півтонів, як у музиці. Найтонша гра настроїв: погляди, жести, пози і їхня взаємодія. Поки мені не вдається передати той чи інший стан героїв в ілюстрації, я не заспокоююся.
– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?
– Знайомство з автором книжки не допомагає і не заважає. Ти спілкуєшся передусім із твором – книжка, як і картина художника, живе власним життям. Автора можна відчути через його твір і спробувати суголосити йому.
Наприклад, із Наріне Абґарян я познайомилася вже після виходу книжки. Моя робота художника-ілюстратора тільки доповнила історії Абґарян, якi полюбилися читачам, і зробила впізнаваною серію книжок, перекладених українською мовою.
– Розкажіть про себе. Як ви стали ілюстраторкою дитячих книжок?
– Я народилася йвиросла в Криму, художню освіту отримала в Одесі на художньо-графічному факультеті ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. Потім працювала в сімейному видавничому бізнесі. І навіть коли я виконувала адміністративну функцію, підписуючи договір із автором або художником, які готували свій твір до друку, в моїй голові крутилася думка: «На його місці маю бути я!»
Події 2014-го змінили все. Я переїхала в Київ, і світ побачило подарункове видання «Улюблені українські пісні», роботу над яким розпочала ще в Криму. Завдяки цій книжці я познайомилася з видавництвом «Рідна мова». Так почалася наша співпраця усвіті літератури для дорослих і дітей.
– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який – найменше?
– Робота над книжкою – це магія. Найбільше мене надихає чистий аркуш паперу чи екран комп’ютера, де матеріалізуються думки і знання, почуття й емоції, де творяться образи і смисли майбутньої книжки. Також важлива й захоплива справа – продумувати композицію і дизайн, гармонізувати колірне або графічне рішення сторінки і книжки в цілому.
Технічна обробка ілюстрацій на комп’ютері мені імпонує менше, але доводиться налаштовуватися і на цей етап роботи.
Підготувала Ольга Сілакова
