Ілюструю книжки для дітей: Арсен Джанікян
Арсен Джанікян – один із найвідоміших українських ілюстраторів дитячих книжок. Співпрацюючи з видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», проілюстрував зокрема «Повітряні рибки» Марини та Сергія Дяченків, які стали одним із найпомітніших книжкових видань дитячої літератури незалежної України.
Також у доробку художника – ілюстрації до зарубіжної класики дитячої літератури, зокрема для видавництв «Махаон» та «Рідна мова».
Тож оскільки в листопаді 2017 року увесь світ святкує 110-річчя Астрід Ліндґрен, БараБука, готуючи це експрес-інтерв’ю із художником, не могла не запитати також про історію створення візуальних образів Карлсона і Пеппі для українських видань.
– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?
Спершу читаю текст. Потім починається період «визрівання». Іноді цей час дуже затягується. Доводиться підганяти себе, починаю шукати образи героїв. Те, що не виходить побачити в думках, створюю на папері.
«Малювати Карлсона мені було складно. Як анатомічно, так і емоційно… Вік невизначений, незрозуміла комплекція… І навіть коли знаходиш вдалий варіант образу, в різних ракурсах його складно утримувати»
Власні ескізи теж можуть підказувати. Буває, з вечора я результатом не сильно задоволений. А зранку глянеш – герой дивним чином став жити власним життям. І ніби не я його намалював. Це, звісно ж, диво.
Загалом я давно упевнився в думці, що я – просто канал, і всі ідеї та уміння дає Бог. Дякую Йому за радість переживання!
Сюжети обираю найгостріші або ті, які мені цікаво побачити на власні очі. Я думаю, любов до ілюстрації почалася з цього бажання – побачити те, про що розповідають чи про що написано. І якщо тобі цього не можуть показати, доводиться самому створювати зображення.
– Герої Астрід Ліндґрен мають сотні візуальних втілень у різних книжкових виданнях, мультфільмах, фільмах у всьому світі. Чи орієнтувалися Ви на якісь відомі образи головних героїв під час роботи над ілюстраціями до книжок «Малий та Карлсон, що живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоха»?
Так, звісно, на мене вплинули ілюстрації, котрі я бачив у дитинстві (авторства Ілон Вікланд). Також мультфільм із малюнками Анатолія Савченка. І вони, я думаю, найбільш вдалі. Сама Астрід затвердила образи, які створила Ілон Вікланд.
Але навіть не вигадуючи нічого нового, малювати Карлсона мені було складно. Як анатомічно, так і емоційно… Вік невизначений, незрозуміла комплекція… І навіть коли знаходиш вдалий варіант образу, в різних ракурсах його складно утримувати.
З Пеппі простіше. Вона хоч і «незвичайна», але просто руда дівчинка. Хоча я все одно побігав по інтернету.
Чим мені подобається історія про Пеппі – це мандри. Це дитячі мрії піти за горизонт, переплисти океан!
– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?
За весь час моєї ілюстраторської діяльності я лише п’ять разів спілкувався з авторами. І це не було співпрацею: вони повністю покладалися на мій смак, жодного разу не втручалися.
– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?
Не можу обрати… Усі процеси цікаві, усі приємні. І всі вони мені дуже подобаються.
Розпитувала БараБука. Ілюстрації надано Арсеном Джанікяном
