Капосні, графічні, життєві та складномовні вірші: огляд дитячої поезії 2024 року
Автор: БараБука
БараБука щороку визирає, що ж вродило на ниві дитячої поезії. Адже, що не кажи, а поетичне слово у дитячому віці має багато як розважальних, так і пізнавальних функцій.
Римовані рядки легко чіпляються за пам’ять, їх зручно згадувати в дорозі чи при відповідних життєвих ситуаціях.
Тож пропонуємо вам разом із нами поглянути, які поетичні збірки вийшли друком у першій половині 2024 року.
Читати також: Для чого читати з дітьми поезію
«Слон-трава. Капосні вірші»
Текст – Іван Андрусяк, ілюстрації – Анна Птаха («Маґура», 2024).
Цього року на вітчизняний видавничий ринок увірвалося нове амбітне видавництво «Маґура». Першими авторами, чиї книжки вийшли в цьому видавництві, стали сучасні класики української дитячої літератури, одним із яких є й Іван Андрусяк. До збірки «Слон-трава» увійшли свіженькі вірші поета та вірші різних часів і різних видань. Так-так, це не хибодрук, саме «Слон-трава», вірш, яким мало не починається збірка. Чому «мало»? Бо перший вірш у збірці про маму, яку не перемогти. Насправді, він про наше сьогодення, дитячі ігри під час війни, правила безпеки та надію на перемогу:
Хоч пручайся – не поможе,
тож доводиться іти…
Ворогів ми переможем.
Маму – не перемогти!
Усього в збірці 53 капосні поезії для дітей віком від 2 років, в яких автор майстерно грається словами, римами і сенсами, навіть більше – літерами. Від бешкетного стилю Івана Андрусяка в деяких віршах навіть букви застрибали, перетворившись на крокодила, павука чи навіть кротячу нору. Записала графічні вірші та створила ілюстрації до збірки художниця, волонтерка й мандрівниця Анна Птаха. Обрана палітра кольорів та стримані відтінки гармонійно поєднуються з капосними віршами Івана Андрусяка і певною мірою врівноважують бешкетний настрій збірки.
«Чом би й ні?»
Текст – Олександр Подоляк, ілюстрації – Олександр Шатохін («Крокус», 2024).
У новій збірці Олександра Подоляка читачі знайдуть 17 поезій про різні аспекти дитячого життя. На сторінках видання ми побачимо суперечки братів і сестер, пошуки відповідей на питання «Скільки в космосі планет?», взаємодію із зеленкою та незнайомими котиками, і навіть фантазування на тему «Якби тато був король, а мама – королева». Смішні, бешкетні та часом парадоксальні вірші легко читаються і мають усі шанси стати частиною родинного мовлення, адже поезії Олександра Подоляка дуже життєві та гарно передають дитячий світогляд. Наприклад, у цій колізії чимало дітей, які мають братів чи сестер, впізнають свої будні:
Ось я свої з’їв,
А ти свої – ні!
На видному місці
Твої заварні.
І важко, і прикро,
І сумно мені
Дивитись на них – і не їсти.
Та я свої з’їв,
А ти свої – ні…
Бувають же егоїсти!
Не забув автор і про дорослих, які читатимуть дітям цю книжку – адже і про них є веселі рядки, які нагадають, що «серйозні і сердиті» також часом «хочуть сховатися в халабуду, / Казати “не хочу” і “не буду”». Чудово доповнили збірку ілюстрацію Олександра Шатохіна: стильні зображення надзвичайно точно передають інтонації віршів, а розглядаючи та обговорюючи з дитиною вирази облич намальованих персонажів можна добряче попрактикувати навичку емоційного інтелекту.
«Не зламай язичка. Веселі віршики для розвитку мовлення»
Текст – Наталія Бонь, ілюстрації – Марія Рудюк («ПЕТ», 2024).
Це не просто збірка віршиків для малечі, а віршована абетка. Тексти вирізняються своєю логопедичною формою, коли всі (або майже всі) слова в реченні починаються з однакової літери.
Балакучі бобреняти
В бобромами й бобротата.
Бобрий ранок, бобрий вечір
Побажає всім малеча.
Дуб гризуть чи буряки,
Балабонять залюбки.
І будь ласка, і спасибі
У бобровій чуть садибі
Такі вірші допомагають вивчити певну літеру і заразом їх можна читати на швидкість, як скоромовки. Це сприятиме розвитку мовлення, додаючи читанню веселих емоцій. Приємно вражає розмаїтість сюжетів. В абетці є чимало дитячих імен (Дем’ян, Емма, Таміла, Устинка, Стефа, Ярик та ін.) і незвичні образи тварин (джміль-джазмен, мушка-дзюдоїстка, швачка-шиншила та ін.), а віршик на літеру «І» пропонує читачам рецепт «імпровізованого пирога». Вірші Наталії Бонь, як і прозові твори, сповнені добра й дитячого гумору.
Рудий пірат троянди рвав,
Чорнявий рвав ромашки.
Не рвав ніхто рододендрон,
Бо вимовити важко!
Ілюстрації Марії Рудюк виконані у затишних тонах – багато тепло-зелених, жовтих, кавових відтінків. Візуально ілюстрації займають більшу частину розгортів, вдало тримаючи фокус саме на зображеннях. Їх зручно роздивлятися й за потреби обговорювати.
«Мода на сумки»
Текст – Світлана Щербанюк, ілюстрації – Іван Наумук («Моторний Равлик», 2024).
У збірці «Мода на сумки» зібрано кілька десятків коротких віршиків для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Світлана Щербанюк своєю творчістю збагатить словниковий запас малюків, адже у віршах просто й доступно вжито висловлювання на кшталт «потурати капризу», «ширяти у небі», «спантеличений», «моторошний», «хлорофітум». Так само широкою є палітра персонажів, яких читачі зустрінуть у виданні: тут є броненосець, кажанчик, павук, мурена, єхидна, дрімлюга і багато інших. Тож у збірки є чималий пізнавальний потенціал, адже можна заглиблюватися у кожну поезію, дізнаватися більше про кожного персонажа, шукати додаткові фото та цікаві факти, розбирати порівняння та художні образи, розглядати барвисті ілюстрації Івана Наумука. Окрім того, деякі поезії зі збірки можна використовувати у логопедичних вправах:
Щедрий, щедрий, щедрий дощ
Із щавлю нам варить борщ.
Борщ зелений на щодень,
Треба ложечки лишень.
Ми за стіл – борщу нема!
«Що? Чекали ми дарма?
Як же ти його варив?»
«На щавель я воду лив…»
«І це називається літо!»
Текст – Галина Кирпа, ілюстрації – Наталія Олійник («ВСЛ», 2024).
Нова поетична збірка письменниці й перекладачки Галини Кирпи повністю присвячена літу й наповнена життєрадісною вітальністю, що втілює те, чим для дітей є літо: не просто черговим сезоном, а порою свободи, радості і пригод. До збірки увійшло 30 поезій, насичених яскравими образами, – розмаїта колекція літніх вражень і див.
Поетичний світ Галини Кирпи тісно пов’язаний із природою – спогляданням її дивовиж і «підгляданням» за потаємним життям. Вірші запрошують маленьких читачів відвідати іменини кульбабок, підглянути, як Дощеня вчилося ходити, а дорослий Гриб вручив малому капелюха, щоб сховати вуха, два Хвощі, Маленький і Великий, зустрічали дощ як справжнє свято, а босоногі вітренята гасали й крутилися, мов каруселі. Ліричні герої її поезій Галини Кирпи – байдуже, діти, звірята чи казкові істоти – прагнуть насолоджуватися кожною хвилинкою літа. І привертають увагу до моментів, які іноді губляться у дитинстві нинішніх малюків, наповнених «розвивалками» і гаджетами: споглядання за птахами, тваринами й рослинами, «випасання метеликів», дослухання до музики вітру й крапотіння дощу, зачудування світом природи. А особлива поетична оптика авторки, образи, які вона створює, спонукають малюків вмикати уяву, фантазувати.
У цьому допомагають ілюстрації Наталі Олійник – ніжні, затишні і водночас динамічні. Вони чудово відтвоюють атмосферу поезій та передають рух, яким вона наповнена – усі десь ідуть, бавляться, танцюють, линуть, гойдаються і прогулюються. Як то й буває влітку.
Але повернімося ще раз до літа. Воно тут проявляється у всій своїй різноманітності – як стан душі і спосіб життя, чи навіть як «руде лисеня – / бігає лісом / і нюхає спілу ожину». І, як усе хороше, літо – минуще. Галина Кирпа не спокушає читачів обіцянкою постійного тепла, веселощів, пригод, натомість пише: «Я хочу, щоб Літо, ніби кіно / мало щасливий кінець». А ще поетичне літо Галини Кирпи надзвичайно спокійне і затишне – саме таке, яким має бути у дітей, дитинство яких не затьмарене війною. Тому ця книжка може стати для безпечним сховком, маленьким заповідником мирного дитинства.
«Паровозик раз-два-три»
Текст – Володимир Чернишенко, ілюстрації – Володимир Штанко («Навчальна книга – Богдан», 2024).
Ґрунтовно про внесок залізниці, а точніше – Укрзалізниці – в російсько-українську війну згодом напишуть історики. Проте вже тепер дитячі письменники оспівують її звитяги в книжках різних жанрів – і неабияк, а переспівуючи вже знайомі мотиви, накладаючи нові нові контексти на давно знайомі сюжети.
«Паровозик раз-два-три» Володимира Чернишенка перегукується з класичним віршем «Паротяг» Юліана Тувіма. Українські діти добре знайомі з цим текстом завдяки перекладам Івана Малковича та Маріанни Кіяновської. У Тувіма паротяг – це символ технічного прогресу, він викликає захоплення тим, як працює пара й стукотять колеса, поет відтворює це стукотіння звукописом, а діти десятки років вчаться рахувати, гортаючи сторінки зі звірами у вагонах.
Минув час, і паротяг Тувіма застарів, на зміну парі прийшов електричний струм. Паровозик Чернишенка давно не виконував своєї роботи, проте в цьому немає драми. На ілюстраціях Володимира Штанка (який, до слова, ілюстрував і збірку віршів Тувіма в перекладі Маріанни Кіяновської) ми помічаємо, що «ніс» паровоза заплели гніздом пташки, що готується проклюнутися нове життя.
Але це насправді не привід для суму:
Навіщо нам пара, як є сила струму?
Та реалії воєнної країни вносять свої корективи. Струм зникає через обстріли – і тут у пригоді стає старий добрий паротяг. Спершу він виконує важливу роботу, евакуюючи мирне населення зі сходу України в безпечніші місця («Врятовані всі! Небезпеки немає»), а дорогою назад веде не менш важливий вантаж – який малі читача звично рахують у вагонах. Ось тільки цей вантаж – це зброя, потрібна для перемоги у війні. Паровозик доставляє із заходу на схід ППО, танки, байрактари, дрони, гранати, військових… Діти рахують військове спорядження, у грайливій формі закладаються основи мілітарного виховання. Бо хай там як, а цей предмет найближчі роки буде вкрай важливий для українських шкіл.
Автор залишає свого героя в тій точці, де його обов’язок виконаний («Він встиг, отже вистоїть місто в бою! / Здається, зробив він роботу свою…»), а втім – лишається мрія. Паровозик понад усе хотів би возити дітлахів у парку, а для цього йому треба знову вирушати в дорогу.
Вірш Володимира Чернишенка фіксує реалії сьогодення, продовжує тему #ЯкГоворитиЗДітьмиПроВійну, перераховує техніку, яку впізнають навіть малючки. Кожен із нас, навіть старий паротяг, може докластися до спільної мрії – чимшвидше гратися з дітьми, не хвилюючись через ракетні обстріли.
