Книжки – спосіб подорожувати: 22 причини записатися до бібліотеки


З нагоди всеукраїнського дня бібліотек Ірина Глік завітала до Філадельфійської FreeLibrary (США) і занотувала коментарі відвідувачів. БараБука надихнулася прикладом Ірини й попросила Валентину Захабуру, бібліотекарку й письменницю, записати кілька історій українських читачів.

Читайте також:
Гід шкільного бібліотекаря
Гід шкільного бібліотекаря: поради наших читачів

***

Девід: У бібліотеці я відчуваю тишу і зусилля. Ці речі впливають і на життя.

***

Міша: Я навчився користуватися комп’ютером і мережею саме в бібліотеці (у переважній більшості американських бібліотек розташовані комп’ютери і є безплатний інтернет). Також я читаю часописи й газети. Газети коштують дорого, а тут я можу насолодитися публікаціями з будь-яких країн.

***

Нора: Книжки – мій спосіб подорожувати з Нордісту деінде.

***

Стів: Бібліотеки й досі корисні. Тут є псе, що потрібно: книжки, інтернет, я можу роздрукувати будь-що, поспілкуватися з бібліотекаркою, навести лад із податками. Або прочитати щось корисне про політичних кандидатів.

***

Ненсі: У бібліотеці діти навчаються любити книжки і знання. Ви можете поділитися вашими улюбленими книжками з місцевою книгарнею. Тут влаштовують безплатні навчальні заходи. Тут чисто й охайно. Безпечно.

***

Теренс: Я – інвалід, але цілком можу потрапити до місцевої книгарні самотужки. У сонячній залі книгарні я чимало читаю, перебуваю поміж людей, вивчаю комп’ютер. Я хочу влаштуватися на роботу і бути ще самостійнішою. А ще тут можна спостерігати за птахами за вікнами.

***

Джуді: З бібліотекою я – багатійка! Я володію купою книжок! А сплачую лише вартість абонемента.

***

Стефан: Я шукаю роботу, користуючись бібліотекою. Тут мені допомагають і працівники, і відвідувачі. Ще й безплатний інтернет.

***

Ватсала: Тут я не відчуваю себе одинаком.

***

Джефф: У шкільній дитячій бібліотеці, де я вештався, упорядкували вишукану колекцію коміксів. Тепер я – ілюстратор. А мій друг поцупив із книгарні «Злочин і кару». До речі, цей хлопець отримав ступінь PHD із літератури, як подорослішав. Ось так.

***

Роберт: Я зустрів свою Роуз у читальній залі двадцять вісім років тому.

***

Марія: Інколи варто завітати в книгарню, аби просто побути серед книжок . Це напуває людину.

***

Олександра (мама Юлі, яка навчається в 7 класі): Чому я ходжу до бібліотеки? Та я книжки люблю. З дитинства. Пригоди, романи, історію, науково-популярні. І дітей привчаю читати. Знаєте, я виросла на хуторі, і в нас була чудова бібліотека. От правда, краща, ніж у містечку! Я її мабуть всю перечитала. Найкращий час із книжками. От і їм (дітям) беру-беру, хай читають. Вони поки не дуже люблять, але от Есаулов сподобався і Абеді всю серію вже прочитали. Так і привчаться.

***

Зграйка 6-тикласників: Ангеліна, Антон, Віка, Влада, Єва:

– Ну-у, нам з вами цікаво.
– І по школі треба книжки.
– А я тут взагалі полюбила читати, я вже вам казала, що раніше не любила, а як почали з Євою ходити, тепер люблю.
– І я теж.
– І класно у вас домашку робити.
– Точно, весело всім разом.
– А ще ігри!
– Ми любимо Scrabble, в неї грали герої «Класу пані Чайки», пам’ятаєте?

***

Марія: Коли я вчилась у школі, то на перервах «працювала» в бібліотеці. Пані бібліотекар була одна, а дітей набігало багато. До того ж стелажі з книжками величезні. Бібліотекарка навчила мене орієнтуватися в тій безмежній кількості книжок і заповнювати формуляри (бо я тиждень напрошувалася в помічники до неї), і я на перервах видавала разом із нею учням книжки. Тривало це від 8-го до 11-го класу.

***

Ольга: Для мене бібліотека – це книжки, які шкода повертати, і в тобі в дитинстві весь час боролися двоє начал: «треба ділитися» і «самій треба». Пізніше це – книжки в сільській бібліотеці, які читала тільки я, я знала всі стелажі. В універі бібліотека – це довгі вечори, голод і холод, і строгі бібліотекарки, які мають ВЛАДУ. А взагалі, якийсь час у дитинстві я хотіла бути бібліотекаркою!

***

Тетяна: Для мене бібліотека – це запах дитинства. Вологі пахощі старого паперу, за яким ховають цілі світи, пригоди і особи. Це невелика темна зала з щільними стелажами потріпаних книжок. Висота стелі там здавалася безкінечною в дитинстві. То був колишній радгоспівський склад зерна чи чогось іще, який став клубом.

***

Настя: Бiблiотека – це черга до ксероксу, кава з автоматiв i вiдчуття, що ти капець який дорослий.

Читайте також інтерв’ю з Валентиною Захабурою: Сучасні діти вчаться обирати

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар