«Кобзар» два роки жив під моєю подушкою


Напередодні дня народження нашого народного Кобзаря БараБука завітала в гості до Національного музею Тараса Григоровича та поспілкувалася з Марією Дубровою, кураторкою дитячих програм, великою друзякою всіх барабук. Ця життєрадісна, усміхнена дівчина знає, як розказати про Шеву відвідувачам найрізноманітніших вікових категорій та як зацікавити дітей повернутися в білу будівлю на бульварі Шевченка в Києві. У своєму інтерв’ю Марія розповіла про стрільбу з лука в музеї, про сон на «Кобзарі» та про те, як дівчинка з російськомовної родини стала фанаткою Шеви.

– Машо, як Ти, така юна, потрапила до музею і є його старшим науковим співробітником?

– Під час Євро-2012 музей проводив волонтерську програму «Sheva’s volunteer». Вісім студентів водили екскурсії гостям музею англійською, французькою та німецькою мовами, а потім долучилися до музейної справи. Четверо з нас стали співробітниками музею.

1

– Це про роботу, а коли – вперше?

– Вперше до музею я прийшла студенткою, на екскурсію. Але мало запам’яталося. Загальне враження – інформація в екскурсії цікава, але було нудно, бо одноманітно й довго. З приємного – радість від того, що це не пари в аудиторії 🙂

– Маш – читач Шеви у школі, і Маша – читач Шеви в Музеї. Що відбулося між цими Машами? Вона полюбила Шеву? Чому?

– Я з російськомовної сім’ї. У початковій школі дуже погано розуміла українську мову, а читати українською взагалі була каторга. Усе змінилося, коли у п’ятому класі я перейшла в іншу школу. Нова вчителька української перевернула мій світ. Я досі не можу зрозуміти ЯК їй це вдалося. Магію Шевченкового вірша відкрила для мене теж вона. Народні наспівні мотиви в ранній творчості Тараса Григоровича завжди легко сприймалися незалежно від складного змісту про героїчне минуле чи важку долю жінки-покритки. У пізній творчості, коли з’являється 5-стопний ямб, змінюється й тематика віршів, образи, мотиви. Але я люблю Шевченка будь-якого, бо просто люблю. Я не завжди добре розумію його філософську лірику, не завжди підтримую його ставлення до минулого, але…

Був період у моєму житті, коли я не могла заснути без прочитання вірша, тому затертий «Кобзар» роки два жив під подушкою. Багато віршів знаю напам’ять, серед них майже вся поема «Катерина». Якщо говорити коротко, я – фанат Шевченкової творчості.

У музеї я стала фанатом ще й російськомовної прози, а особливо щоденника! Ви не уявляєте, який Шевченко справжній у тих текстах і близький кожному!

Ми відкривали для них Шеву не в смушевій шапці з вусами, а юнака-розбишаку, інтелігентного і старанного учня Карла Брюллова, неймовірно закоханого чоловіка, людину, яка робить життєвий вибір і несе за це відповідальність.

– Часто туристи відвідують музей?

– Часом бувають на вихідних, але, на жаль, не так часто, як хотілося б.

– Чим Шевченко може бути цікавий сучасним дітям?

– Для кожного віку дитини є свій Шевченко. Для найменших це «Садок вишневий коло хати», для трохи старших «Учітесь, читайте…», для підлітків – горор « Утоплена» і т.д. Це якщо говоримо про поета. Як художник Тарас Григорович не менш різноплановий: тут і прекрасні живописні портрети, і цікаві сюжетні акварелі, і неймовірно тонкі пейзажі з дрібними детальками, які можна довго розглядати. До речі, про пейзажі: майже всі Шевченкові пейзажі олюднені. Він не любив чистих пейзажів, бо вважав їх мертвими. З дітьми дуже цікаво шукати на його роботах людей чи тваринок.

Як на мене, головне в роботі з дітьми не ставитися до Шеви як до возвеличеної довершеної статуї. Варто пам’ятати, що він був такою ж людиною, як ми з вами. Жив, любив, робив вибір, життя ставило його в різні умови, і лише сильна духом людина могла вистояти. Шевченко був саме таким.

2

– Що Ти робиш у Музеї для того, щоб зняти бронзу з Шеви?

– Музей уже впродовж кількох років активно переходить на ігрові форми роботи з дітьми. Одна з таких – екскурсія з використанням гри-квесту «Карта Шевченкових пригод». Цей проект було запущено в червні 2014 року, і він досі популярний серед школярів 4-7 класів. Кожна дитина отримує книжечку із завданнями й після короткої розповіді екскурсовода має швиденько виконати їх у кожній залі. Діти детально розглядають картини, книжки й речі, а отже краще розуміють час, у якому жив і творив Шевченко, і його самого як особистість. Часто малеча неуважно слухає екскурсовода, а квест ще раз звертає їхню увагу на основні моменти. У результаті маємо кілька видів діяльності: слухання, читання, пошук, гра, записування. До речі, діти найкраще запам’ятовують саме ті факти, які найважче було знайти.

Нині тестуємо нову арт-гру «Шевченко. Так чи ні?» для урізноманітнення екскурсії для учнів 7-9 класів. Вона також спрямована на детальний огляд експонатів до найменших дрібничок. Перед дітьми стоятиме завдання визначити, яке із двох наведених зображень є картиною Шевченка, а яке містить неточності. У цій екскурсії акцент зроблено на художню творчість, адже як поета до 9 класу Тараса Григоровича вже знають досить добре.

7

– Хто розробляє квести? Чи були якісь кумедні випадки під час ганялок-розглядалок?

– Квести розробляю я, спираючись на власний досвід. Кілька разів брала участь у вуличних квестах, звідти взяла модель і перенесла на музейну дійсність. З кумедних ситуацій: одного разу прибрали з експозиції експонат, який є у завданнях квесту. Оце був сюрприз для екскурсоводів і для дітей!

– Чи повертаються діти в музей?

– Час від часу буває. Коли ти на вихідних проводиш сімейну екскурсію, дитина часом говорить: «А це мені вже розказували тут. А я пам’ятаю цю картину».

Одного разу гуляла містом і стала в чергу по каву. А дівчинка в черзі за мною говорить татові: «Па! Це наш вчорашній екскурсовод із музею Шевченка!». Я теж впізнала дитину 🙂 Часто повертаються сім’ями на «Родинні суботи».

3

– Ви продовжили започатковані БараБукою «Родинні суботи». Чи вдалося здобути постійних відвідувачів, звернути їхню увагу на постать Шевченка?

Родинні суботи «Шева’s АРТ-МІКС» – нова традиція музею. Від листопада 2015 року ми провели ще дві новорічні й дві різдвяні суботи, а нещодавно – родинне свято до Міжнародного дня рідної мови. Плануємо проводити надалі одну тематичну Родину суботу «Шева’s АРТ-МІКС» на місяць.

Родинні суботи – комплекс різноманітних тематично підібраних майстер-класів і воркшопів. Є інтелектуальна частина: тематичні квести по експозиції (розробляємо до кожного заходу новий), вікторини, складання пазлів із картинами Шевченка, загадки. Кожна родина може знайти для себе щось цікавеньке. Майстер-класи я добираю з простих, доступних матеріалів, щоб учасники мали змогу повторити це вдома.

На родинні суботи «Шева’s АРТ-МІКС» часто приходять сім’ї вимушених переселенців – це особливо приємно для музейників. Чимало й киян. Найулюбленіша моя категорія відвідувачів – дідусі або татусі з дітьми, без мам. Коли тато з донею клеять разом сніжинку, коли дідусь із онуком стріляють з лука або створюють картинку з крупи – це безцінні спілкування і досвід.

– Що, справді стріляли з лука в музеї?!

– Так! Приходив один киянин, пан Віталій, і проводив козацькі забави! Стріляли з лука, дивилися шоу з батогом та іншими козацькими штуками.

4

– Якби Ти писала художню книжку про Шевченка, що це був би за жанр?

– Книжка для дітей у форматі коміксу. Звісно, історія життя Шевченка не дуже комічна назагал, але було чимало кумедних моментів. Особливо мені в Тарасі Григоровичі подобається здатність до самоіронії! На осінніх канікулах у нас у музеї проходила дитяча літературна школа «Нешкільний Шевченко» спільно з Центром літературної освіти, на основі програми літературної освіти для дітей Тетяни Стус.

Детальніше про курс «Нешкільний Шевченко»: Без хрестоматій.

Я намагалася дібрати для дітей інформацію про найбільш цікаві випадки з життя Шевченка, прекрасних людей, із якими він спілкувався. Ми відкривали для них Шеву не у смушевій шапці з вусами, а юнака-розбишаку, інтелігентного і старанного учня Карла Брюллова, неймовірно закоханого чоловіка, людину, яка робить життєвий вибір і несе за це відповідальність. На факти з життя Шевченка діти моментально нарощували емоцію, відновлювали та додумували обставини тощо. Їхні історії вийшли легкими й динамічними. Там Шевченко такий, яким він близький саме їм: новий і цікавий Тарас Григорович Шевченко у модному костюмі, сучасний щодня продовж 202 років!

Розпитувала БараБука

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: