Комікси заохочують фантазувати

Останні кілька років в Україні настав справжній бум на комікси. Можливо, це пов’язано з приходом всесвітнього фестивалю популярної культури Comic Con, чи з виданням найвідоміших коміксів українською, або ж із готовністю читачів до цього типу літератури.

Марія Шагурі – культурологиня, перекладачка, редакторка, співзасновниця Kyiv Comic Con та кураторка проекту видання коміксів DC українською у видавництві «Рідна мова». БараБука розпитала Марію про найсвіжіші тенденції у світі дитячо-підліткових коміксів.

– Що таке хороший дитячий комікс?

– У нашому суспільстві все ще досить потужною є думка, що комікси – це несерйозна літературка для дітей, такий собі бездумний мультик у картинках. Для того, щоб зрозуміти, що це зовсім не так, варто просто глянути на такі справді дорослі комікси як «Вартові» чи «Прибуття». З дитячими коміксами теж не все так однозначно. Як на мене, хороший дитячий комікс дуже подібний до хорошої дитячої книжки. Якщо винести за дужки ознаки якісного поліграфічного продукту (папір, якість друку, палітурку тощо) то, по-перше, це цікава історія: те, що її розказано через панелі і хмаринки, а не просто проілюстровано, як усі звикли, не врятує комікс, якщо історія «протікає». Історія має зацікавлювати, давати простір для фантазії, надихати. І тут ми підходимо до «по-друге», а саме до малюнку. Загалом, у коміксів як у окремого мистецтва (і дитячих, і підліткових, і дорослих – усяких) є така особливість: вони дуже багато лишають читачеві на додумування, на роботу фантазії: що відбувається з персонажами «між рядків», а саме у проміжках між панелями (окремими малюнками), залежить лише від читача чи читачки. І саме тому малюнок у дитячих коміксах має водночас відповідати віку, не бути надмірним і заохочувати фантазувати.

– Які зараз тенденції у світі коміксів для дітей і підлітків?

– Є кілька основних тенденцій, і вони не можуть не тішити. Головний герой чи головна героїня (а найчастіше таки героїня, і це теж тенденція) не справляє враження стереотипного набору ознак, які мусить мати «хороший» хлопчик чи «вихована» дівчинка. Найчастіше – це жива і не ідеальна дитина, яка, потрапляючи у пригоди, вчиться робити вибір і брати на себе за нього відповідальність. Жодних моралізаторств або єдино правильних рішень, які накидаються згори «добрими дорослими», жодної підтримки оцим «ти ж дівчинка, мусиш носити сукні і бути ввічливою» чи «ти ж хлопчик, ти не мусиш плакати». У той же час середовище, в якому живуть і діють героїні та герої, покликане показати дитині, що її оточують різні люди (та істоти), і кожне з них має право на повагу і прийняття.

Наведу кілька прикладів: ось є Гільда, прекрасна і смілива дівчинка з коміксу «Гільда і троль». У неї синє волосся і є тільки мама – і це норма. Ось є принцеса Аміра з коміксу «Принцеса+принцеса: довго і щасливо». Вона зрозуміла, що сукні і прийоми – це не для неї, тож вирушила шукати пригод і рятувати принцес (і одну таки врятувала!). А ось – Роня, дочка розбійника з однойменного коміксу. Хоч вона ще зовсім малесенька дівчинка, ніхто не каже їй сидіти вдома, тож вона досліджує такий захопливий ліс.

– Як би Ви охарактеризували ситуацію з коміксами в Україні? Чи є підстави очікувати найближчим часом вітчизняних коміксів для дітей і підлітків?

– Оскільки тепер у нас бум коміксів, то, гадаю, незабаром вітчизняні дитячі комікси з’являться. Цікаво буде поглянути, які ідеї вони ретранслюватимуть. Чекаю з нетерпінням 🙂

– На які видання, видавництва, інтернет-ресурси звернути увагу художникам, які вирішили спробувати зробити комікс?

– Перш за все, треба читати багато якісних коміксів всесвітньо знаних видавництв, як європейських, так і американських. Так сформується перше уявлення про технічний бік процесу: як найкраще розташувати панелі, як – хмаринки для тексту, які кольори вигуків прийнятні і від яких шрифтів не болять очі. Звісно, це не чіткі вказівки, але сформоване протягом читання загальне уявлення досить помічне. Окрім цього, є дві чудові теоретичні книжки Скота Мак-Клауда – «Зрозуміти комікси» і «Створити комікси». Це вже до системи і впорядкування того образу, який склався у процесі читання. Варто пам’ятати, що комікс – це мистецтво, і потрібно знати його основні засади, навіть якщо потім ви збираєтеся їх порушити.

– Ваш особистий топ-5 коміксів

– Складне запитання, напевно, найскладніше з усіх.

1. «Вартові» Алана Мура і Дейва Ґіббонса: за те, що навчив мене любити комікси, ставши моїм першим. І за Роршаха. Так, за Роршаха.
2. «Пісочний чоловік» Ніла Ґеймана: за найглибшого і най(само)іронічнішого головного героя, з яким ніколи не буває сумно і який дарує прекрасні сни.
3. «Персеполіс» Маржан Сатрапі: за пронизливу і щиру історію, яка відбулася насправді.
4. «Принцеса+принцеса: довго і щасливо» Кейті О’Нілл: за те, що принцеси мають вибір, за велетня, що хотів танцювати, а не руйнувати село, і за Олівера. Печивко рішає 🙂
5. «Гільда і троль» Люка Пірсона: за сміливу фантазерку Гільду, за всіх тих прекрасних істот, що вона їх зустрічає на своєму шляху, і за дорослих, які поважають своїх дітей.