Лічба «зірками та маковими зернятами»
Віднедавна наша сімейна бібліотека почала не тільки наповнюватися новими книжками, а й виокремилася в окрему поличку з дитячою літературою. У час чергового, – як я кажу, «сезонного», – зменшення товщини гаманця на сайті «Видавництва Старого Лева»я натрапила на книжку «Зірки та макові зернята» творчої майстерні «Аґрафка». Чому я вподобала це видання, однак з яких причин не-рекомендуватиму його вам, читайте далі.
Замисліться, яке значення для вас матиме книжка, яка на престижному конкурсі BolognaRagazzi Award-2014 у категорії дебютів OperaPrima серед поданих на конкурс 1081 видань від 77 видавців із 42 країн світу перемогла й стала одним із 16 переможців. Книжка тонка й легка, тому платити за неї аж 45 гривень ах як не хочеться. Ви скажете, що це американізований варіант дитячого видання – більше зображень, менше текстового наповнення, – а я відповім, що молодшому читачеві або читачці нічого в ній прочитати. Трохи дивакувата палітурка – синього кольору із чорними крапками, схожими на макові зернята, і зірочками. Кольорова палітра теж невибаглива. Синьо-бежево-оранжева кольорова гама, ілюстрації – небо й сузір’я, маленька героїня Дора та легкі декоративні орнаменти.
«Тобі обов’язково все вдасться, просто треба йти до мети маленькими кроками. Кожне завдання, навіть найскладніше, слід починати з простого – з один, два, три…»
Книжку майстерні Романи Романишин й Андрія Лесіва я не рекомендую для батьків і дітей, які не виявляють бажання самостійно пізнавати світ математики, астрономії та природи («Чумацький Шлях», «трильйон»), не хочуть додатково гортати сторінки енциклопедій, щоб з’ясувати значення нових слів («середньовічна вежа», «качконіс»), а також не воліють розвивати логічні й математичні навички. Тоді зайвим видасться розглядати з малюком зображення на сторінках, розпитувати про сімейний родовід Дори, розповідати про зв’язок зірок та цифр.
Читачі знайдуть конкретні завдання, що не властиво українській дитячій літературі. Нащо малювати чи виконувати завдання у книжці, адже для цього є традиційний робочий зошит. Якщо ви не хочете, щоб дитина послідовно з’єднувала лініями крапки, щоб утворився портрет кролика Піфагора й кота Борхеса, чи мандрувала пальчиками по мапах, облиште думку про користь цього видання.
Тим паче якщо ви проти, щоб ваше дитя вивчало англійську мову, якою перекладені «Зірки та макові зернята», не гайте часу, дочитуючи цю рецензію . Бо хіба тоді вас обходить, що видання «Аґрафки» переклали англійською Оксана Лущевська і Майкл Найдан (Michael M. Naydan), професор славістики в університеті штату Пенсильванія, заслужений професор україністики ім. родини Воскобійників. Наразі книжка доступна для англійськомовних дітей і батьків (її можна придбати на американському сайті amazon.com).
Що ж, про які ще мінуси можна писати, якщо видання за всіма вищеописаними критеріями вам не сподобалось? Придержте скептицизм, бо книжка справді не така проста. Вікову категорію, для якої вона призначена, важко встановити. Для малюків не підійде, зважаючи на використані слова, а для старших читачів замало тексту. Зробіть так само, як мій семирічний племінник. Він скептично оглянув (!) книжку, уважно перерахував кількість сторінок, щоправда, не зваживши, що тексту втричі менше, ніж малюнків. Однак, коли перечитав та самостійно ще раз погортав, то на хлопчикових устах я впіймала усмішку. «Зірки та макові зернята» йому сподобались.
На завершення збережу прикінцеву, але основну цитату: «Тобі обов’язково все вдасться, просто треба йти до мети маленькими кроками. Кожне завдання, навіть найскладніше, слід починати з простого – з один, два, три…». Ловіть філософію маленьких кроків, хай би якими ви були – зовсім маленькими чи вже дорослими.