Лісовий оркестр для добрих та сміливих
Є такі книжки, які дуже люблять маленькі дітлахи. Частіше за все це невеличкі, досить прості казочки, де багато картинок та вдало пройдених пригод, що трапляються зазвичай із лісовими звірятами. Вони починаються зі слів «жили собі», а закінчуються спільним щастям. Такі казки мають оточувати дитину. Вони вчать доброти, сили дружби та взаємодопомоги, вміння долати перешкоди й насолоди від життя. А головне, що такий виховний ефект казок дуже ненав’язливий, швидше інтуїтивний та природний.
До того ж вони створюють якийсь неймовірно затишний світ, начебто фантастичний, але насправді дуже рідний. Уявіть собі ліс, привітний, густий, повний життя. Там – могутнє старе дерево, настільки величезне, що його важко обійняти руками, принаймні дитинці. Його стовбур шорсткий на дотик, теплий… а листя – густе, співоче, дещо стомлене й обвисле. Під коренями мудрого дерева – затишна нірка, а в ній живуть два друга-музиканта – жучок Жужка та мишенятко Пік… Вони милі та дружні, а також сильні, кмітливі й добрі. За них хвилюєшся і бажаєш їм щастя. А хвилюватися є за що, адже Пік та Жужка пережили страшну пригоду! Їхню затишну оселю залило дощем! Вони ледь-ледь урятувалися.
«… здавалося, що цілий ліс перетворився на справжній живий оркестр»
Історія справді чудова, вона вчить шукати рішення проблем, що з’являються, допомогати одне одному в скрутній ситуації, бути сміливим та розсудливим. Урешті-решт, це й хороший словничок для малят, адже Пік та Жужка напрочуд талановиті й грають, мабуть, на всіх найвідоміших музикальних інструментах, а ілюстрації допоможуть розібратися, що де.
Щодо сюжету: композиційно зав’язка здається дещо слабкою та незавершеною логічно. Книжка зветься «Лісові музиканти», а про музику аж до фінальної сцени не сказано ані слова, лиш мелодійно дзеленчить дощик по інструментах. Було б гарно, якби на початку казки йшлося про те, як вправно Пік та Жужка вправляються з різними інструментами та як люблять їхні концерти лісові жителі. Тоді буде зрозуміло, чому в будиночку є саксофон, гітара і тромбон, чому звірятка так зраділи, що їхні улюблені музики успішно пережили пригоду й знову заграли концерт. Щоразу, читаючи книжку, хочеться вигадати додаткову передісторію грози, в яку потрапили герої.
Утім, найменші читачі знайдуть у цій казочці й цікавий та зрозумілий сюжет, і захопливі пригоди, і милих героїв із кумедними іменами, і приємні ілюстрації. До того ж у книжці картонні сторінки, що точно забезпечить їй доволі тривале життя.
Казка ще цікава тим, що це твір для малят американської ілюстраторки українського походження зі світовим ім’ям Валерії Соколової. Авторка з 1992 року живе у США, співпрацює з Walt Disney, викладає ілюстрацію та дизайн у New York City College, є ілюстраторкою низки бестселерів американської дитячої літератури та членом Гільдії художників-графіків Нью-Йорка, Pen and Brush Society тощо.
Врешті, я завжди хотіла потрапити на лісовий концерт. Іноді, коли донька просить казку перед сном, ми читаємо історію Піка та Жужки, а потім уявляємо собі, як ліс співає нам колискову. З талановитими диригентами, із безліччю інструментів. Граючи не лише нотами, а й кольорами, уявою, словами…
