Людина у школі чудовиськ
Переїхати з бурхливого Міста в Глушину — не дорівнює поринути в нудне життя без краплини пригод. Хоча спершу Матвій, головний герой мальопису, у цьому щиро переконаний. Але що, як нова школа виявиться не просто собі школою, а нові однокласники — не просто собі дітьми? Мальопис «Джем для малих чудовиськ» познайомить вас із абсолютно новим визначенням поняття «глушина».
Яскравими емоційними ілюстраціями мальопис розповідає історію хлопчика Матвія, який разом із мамою переїздить у містечко чи село під назвою Глушина. Всі сторінки кольорові, а кожна сцена дуже деталізована. Роман Кепкало, Катерина Лисенко, Мирослава Свірідова, Ярослава Гайдамашко, Павло Какула та Дарія Халаєва — ілюстратори мальопису — чудово передали атмосферу чарівної школи та розкрити характер персонажів. Загалом ілюстрації розповідають набагато більше аніж текст, що і є ознакою гарного мальопису. Їх цікаво розглядати та пірнати в події «Джему для малих чудовиськ» з головою, аби прочитати одразу дві історії про бешкетного, втім доброго та справедливого хлопчика і його нових друзів.
Рудоволосий Матвій вкрай засмучений переїздом, тому слова мами: «Любчику, прошу тебе, будь чемним, а то нас ще виженуть звідси» миттєво народжують у його голові план повернення до міста. Авжеж, чемним не бути. Втім, коли по нього заходить місцева дівчинка, аби разом піти до школи, ні він, ні його мама не звертають уваги на велетенські пазурі на її ногах, лише на незвичний колір волосся. Так починається історія перша — Таємничий міст — і життя Матвія у Глушині.
«Ого, це що, ваша школа? — Ага, наша альма-матер! — У вас усіх тут, певно, воші та кліщі…»
Слово «Чудовиська» у назві — не метафора. Матвій потрапляє у справжнісіньку школу монстрів. Що дуже класно — монстрів українського сетинґу. Дівчинка із блакитним волоссям виявляється Ведою. Хлопчик у водолазному костюмі — Водяником. Також тут вчаться Песиголовець, Нічниця та двійко інших чудовиськ, а також є директор школи, види яких автори мальопису поки не вказують.
Заради повернення до міста Матвій готовий поставити школу догори дриґом, але усі його намагання зчинити рейвах призводять лише до похвали та отримання зірочок.
«Отже, вітаємо Матвія, нашого новенького людиська! Цей геній у перший же день своїми діями заслужив… — Догану?! Тортури?! НЕВЖЕ ВИКЛИК БАТЬКІВ?! — …ЗІРОЧКУ! За відмінний удар і чудову спортивну форму! Вітаю!»
Адже чудовиська взяли його до своєї школи також не просто так: вони хочуть навчитися «людськості», аби вільно жити серед людей. Щоб повернутися до звичного життя, Матвію варто всього лише перейти Калинів міст, який зітре усі страхи разом із пам’яттю про чудовиськ. Але чи забуде їх Матвій? Чи захоче повернутися до чарівної школи знову? До слова, про чари: Веда навіть замість відьомського зілля варить справжнісінькі магічні джеми, від яких можна літати, зцілитися, набути невимовної сили або й стати монстром, якщо з’їсти усіх потроху.
Але є ще один спосіб обернутися на монстра у Глушині. Саме про такий випадок йдеться у другій історії — Розбите серце. Матвій розбиває серце мамі. Не зі зла, випадково. Та так, що всі спроби Матвія щось із цим вдіяти лише погіршують ситуацію, й навіть Ведині джеми та вкрай рідкісна жива вода не допомагають зцілити.
«О ні, мамцю… Невже це ти? — Мамці тут уже нема! Є тільки Я! ЧУДОВИСЬКО!»
Тріщина в маминому серці росте, і коли мама стає велетенським полум’яним монстром, Матвій нарешті здогадується, що потрібно зробити. Він налагоджує стосунки з мамою особливою, людською магією, якої чудовиськам ще потрібно повчитися.
Мальопис дуже веселий та позитивний. Тут нема направду страшних чудовиськ чи ворогів, натомість — багато пригод і справжньої дружби. Він розважальний, та все ж зачіпає багато важливих тем, як-от стосунки між батьками й дітьми, вимушений переїзд та адаптація до нового місця, а також показує, що всі проблеми, навіть створені власноруч, можна виправити. Персонажі всі дуже різні, і мальопис гарно цю різність розкриває, показуючи цінність кожного.
Як і в багатьох історіях для дітей від шести років, батьки займають пасивну роль і не надто втручаються в життя дитини. Мама Матвія, Уляна, здається надто бездіяльною або ж вкрай заклопотаною після переїзду. Вона не переймається, куди саме забирає Матвія місцева дівчинка і, схоже, занадто довіряє мешканцям Глушини, запрошуючи в дім поліцейського-перевертня та навіть не попереджає сина, хто саме буде її гостем. Втім, це гарно показує й те, що у батьків також є своє, не менш цікаве життя. Пригоди мами в Глушині дають зрозуміти, що вона тут — не просто фонова персонажка. Хай і пасивна щодо сина, але активна щодо себе. На мою думку, поява таких персонажів у літературі — чудова тенденція, яка показує, що самі батьківсько-дитячі відносини також сильно змінилися порівняно з попереднім періодом, де батьки або зовсім ніяк не діяли, або ж поводилися жахливо щодо дітей.
Матвій — веселий, самовпевнений і добрий, але йде на капості, якщо цього вимагає план досягнення мети, іноді навіть глузує над іншими. І разом з цим непередбачуваний — ніколи не знаєш, чи він покаже дупу велетенській курці, чи розповість мамі, як сильно її любить. Варто зазначити, що в мальописі добре відображено період сепарації дитини від батьків. Вікова зміна інтересів, переналаштування фокусу уваги з батьків на однолітків, щораз більша самостійність, а головне — і відповідальність, яка також з віком зростає. Матвій робить помилки, як і кожна дитина, та не ховається від складнощів і виправляє їх.
Чудовиська в мальописі мріють жити серед людей, вони мають риси мітичних створінь та людських одночасно. Веда — найрозумніша дівчинка в класі, кмітлива і часто знає, як допомогти у тій чи іншій ситуації. Вона напівмонстр-напівлюдина, не боїться експериментувати з магією і здається, що вміє усе, проте на сторінках мальопису ми дізнаємося, що вона також іноді помиляється, як і всі люди. Водяник здатен керувати водою, та його сили вичерпні. Любить науку, і схоже що чимало його дослідів були не надто вдалими, тому надмірну обережність Водяника можна сплутати з боягузливістю, але насправді він уміє швидко реагувати на проблеми та вирішувати їх, і не боїться ризикувати. Песиголовець розмовляє дещо дивно, різкий та імпульсивний, але перетворюється на звіра лише тоді, коли вкрай роздратований. Може скидатися на бешкетного задираку, але сміливо кидається в бій з велетенською куркою, і першим стає на захист своїх однокласників. Нічниця ж любить дзеркала не лише тому, що красуня. У них вона може бачити страхи інших створінь та навіть перетворюватися на них, якщо її розізлити. Чим, до речі, навіть допомагає долати страхи іншим героям мальопису: зазвичай в уяві страх перебільшений, і якщо зустрітися з ним наяву, можна побачити, що не такий він і страшний узагалі. Втім, це не стосується психологічних фобій: коли йдеться про ірраціональні страхи, підхід нічниці не спрацює.
В мальописі є чудовиська, яким автори ідеї Роман Кепкало та Яна Паламаренко виділили небагато сторінок першого тому, адже історії наразі були не про них. Наприклад, Лісова — істота, що може перетворюватися на будь-кого, з нею важко було б грати в хованки: завжди переможе. Директор школи — він же і єдиний показаний вчитель — вміє побачити гарний бік будь-якого бешкетного вчинку та підкреслити здібності та досягнення учнів. І ще один хлопчик-таємниця, про якого поки що не відомо нічого, окрім того, що він одягнений мов скаут, має помаранчеву шкіру, а в подобі чудовиська скидається на птаха.
А кому кортить дізнатися більше про персонажів мальопису та його створення — Джем для малих чудовиськ має сторінку в інстаграмі. Там автори показують цікавинки з життя його героїв, публікують ваші відгуки та анонсують зустрічі-презентації.
Після читання-розглядання мальопису виникає ще чимало питань. Наприклад, чи є у Глушині звичайна школа, куди б мама Матвія мала віднести його документи та зарахувати на навчання? Створіннями яких видів є директор магічної школи та інші учні? Чи є у них батьки? Що вміють монстри, які живуть біля Калинового мосту, та що серед них робила звичайна з вигляду курка, а також які ще джеми вміє виготовляти Веда? Автори мальопису вже анонсували вихід другого тому у 2025 році, й він точно розкриє принаймні частину з цих питань. Отож, з нетерпінням чекаємо продовження фантастичних пригод Матвія та його нових друзів.
«Джем для малих чудовиськ» розкриває світ українських мітичних створінь у форматі дитячого мальопису. Це чудова історія, щоб нареготатися до кольок в животі всією родиною та поринути в чудернацьку пригоду з ароматом магічного варення.
